Краса - могутній засіб виховання чутливості душі. Позакласний захід

"Росте нове покоління, яке до неймовірного здатне змінити світ", – це визнають сучасні педагоги всього світу. Але яким буде новий світ, змінений нашими дітьми? Що принесуть вони у нове життя? Відомий педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджує: "Життя перетворюватиметься не міцними знаннями людей, а їхніми уміннями творити прекрасне та прагнути до прекрасного". Отже, майбутнє людства відомий педагог пов’язує з категорією Краси.

В одній із своїх книг Шалва Олександрович зізнається: "Я завжди рвався у майбутнє, не думаючи про те, що воно додасть мені років. Прагну до Майбутнього і зараз.

Але що я в ньому шукаю?

Рвуся не до того Майбутнього, яке зараз може принести голод, холод, війни та руїни, безнадійність та приреченість, озлобленість та ненависть. Рвусь не до всезагальної "чіпізації", глобальному поневоленню населення планети, не до рекламного рабства, не до вакханалії розпусти, руйнування сім’ї, до торжества антихриста. Рвуся до того, щоб всього цього не було, а було зовсім інше, протилежне, світле.

Сказано: Краса врятує світ.

А що врятує Красу?

Хто, що врятує Красу, щоб увесь світ, усе людство були врятовані?

Хмари насуваються".

Таке щире пристрасне бажання гармонії і краси! Ним заповнений увесь простір педагогічної думки Амонашвілі. Ось лише деякі з його висловлювань: "У навчанні та вихованні все треба робити красиво", "Якщо поспішаєш допомогти, допоможи красиво", "Якщо хочеш проявити співчутливість, співчувай красиво", "Якщо любиш, люби красиво", "Якщо даруєш, даруй красиво", "Виховуй красиво", "Учи красиво", "Прекрасні знання будуть торжествувати на прекрасних уроках".

У цих словах велика Істина видатного педагога – гуманіста, піднятись до якої дуже непросто. Вона подана декларативно, проте висловлена так красиво і з такою переконливістю, що їй віриш беззастережно.

Якщо ми хочемо піднятися до цих Істин про виховний вплив Краси, то кращого порадника за Василя Сухомлинського просто немає – ні в педагогіці, ні в філософії.

"Краса – могутній засіб виховання чутливості душі, - писав видатний український педагог. – Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкриваються істина, правда, добро…"

"Краса врятує світ". Це відоме пророцтво М. Достоєвського сприймається як досить загадкове, яке потребує пояснень. Саме в сентенціях Василя Сухомлинського найкраще розкривається "механізм" рятівної для людства місії Краси.

"Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним", - стверджує педагог. Краса, виявляється, не сумісна зі злом. У тому вічному протистоянні добра і зла саме Краса є для добра найнадійнішим захисником.

"Тільки злиття розумного і красивого дає високоморальне", – проголошує Василь Олександрович і тим самим озброює нас як розумінням педагогічних технологій вирощування (термін Амонашвілі) справжньої моральності, так і здатністю розпізнавати фарисейство.

"Краса тільки тоді облагороджує і підносить, коли зливається з правдою, людяністю, непримиренністю до зла", – дарує нам ще одну Мудрість Учитель із Павлиша, допомагаючи зрозуміти, що відхилення від правди – це звільнення території для наступу зла.

"Краса ніби відкриває очі на світ. Погане, потворне, непомітне протягом тривалого часу у світлі краси стає раптом нестерпним". Звернемо увагу й на цю сентенцію геніального педагога, осмислення якої дає нам один із ключів до розуміння тих законів, завдяки дії яких краса здатна ошляхетнювати наш світ і таким чином рятувати його.

Але повернемося до думки Шалви Олександровича, що "у вихованні та в навчанні все має бути красивим".

Саме школа має навчити дитину відчувати і розуміти красу, де б вона не виявлялася, забезпечити єдність між естетичним розвитком дитини і її моральним, фізичним вихованням і трудовою підготовкою; збудити потяг до художньої та літературної творчості, бажання вносити красу в навколишнє життя, працю, поведінку, виробити непримиренне ставлення до потворного, здатність ненавидіти зло і боротися з ним.

Серед основних чинників естетичного виховання дітей є краса художнього слова, мистецтво, активна художня творчість.

Виходячи із засад краси, школа привчає дітей бути чемними під час мовного спілкування. Поради щодо мовленнєвого етикету здебільшого виражені в афоризмах: "Що маєш казати, то наперед обміркуй", "Дав слово – виконай його", "Слухай тисячу разів, а говори один раз", "Говори мало, слухай багато, а думай ще більше". Основна вимога мовленнєвого етикету – ввічливість, статечність, пристойність, уважність і чемність співрозмовників. Справді вихована людина поштиво розмовляє завжди, всюди і з усіма. Народна практика живого спілкування дуже багата на слова ввічливості, їх справедливо називають чарівними.

Випробуваними засобами прилучення дітей до прекрасного є природа. Завжди під час перебування з дітьми на лоні природи учитель має хоча б побіжно привернути їх увагу до краси лісу і саду, до життєдайної сили сонця, всеоживляючого впливу дощику, помилуватися житами, що половіють, чи золотистою пшеницею на полі, невтомною працею бджілки на пасіці. Такі бесіди про прекрасне дуже корисні. Дитина стає спостережливою, вона вчиться бачити прекрасне і незвичайне в навколишньому світі, розповідати про це зв’язно, образно та емоційно.

Там, де естетичні почуття і переживання не підвладні слову, на службу духовних поривів людини стає музика. Переоцінити значення музики в прилученні дітей до прекрасного важко. "Музика – це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову... І якщо словом обмежується проникнення педагога в потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним... Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури", – писав В. О. Сухомлинський

Отже, школа – це великий художник. Вона завжди прагне поставити на службу естетичного виховання все те найкраще, що створюється людським розумом, духом, творчим натхненням і трудовими руками.

То ж на схвильоване запитання Ш. Амонашвілі: "Хто, що врятує Красу, щоб весь світ, все людство були врятовані?" можна дати відповідь: "Школа. Якщо ми, педагоги, об’єднаємо свої зусилля, бажання, наснагу і любов у єдиному бажанні – виховати особистість, здатну сприймати, творити і берегти Красу!