Усний журнал "Сльоза на щоці вічності"
Мета: продовжувати знайомство учнів з шедеврами будівництва та архітектури, зупинитись на чудесах світу, які своєму створінню завдячують величезній майстерності будівельників та найпрекраснішому почуттю - почуттю кохання, розвивати в учнів потяг до творчості та продовжувати заці
кавлювати учнів професією будівельника.Бібліотекар: Сьогодні ми з вами поговоримо про чудові шедеври будівництва та архітектури, які своєму створінню завдячують величезній майстерності будівельників та найпрекраснішому почуттю - почуттю кохання.
Учитель: Перша сторінка нашого журналу присвячена висячим садам древнього Вавилона.
«Бо я шаленію від кохання»
Вони будувалися в ті часи, коли вже існувала "Одіссея" і зводилися грецькі міста. І в той же час сади куди ближче до єгипетського стародавнього світу, ніж до світу грецького. Сади знаменують собою захід вавилонської держави, сучасниці давнього Єгипту, суперниці його. Давайте познайомимося з цією піснею квітів кохання та садів.
Учень - дослідник 1: Навуходоносор, що створив ці сади, керувався благородною химерою деспота, бо у деспотів також бувають химери благородні - для когось, але ніколи для всіх. Навуходоносор кохав свою молоду дружину - мідійську принцесу, що сумувала в запорошеному і позбавленому зелені Вавилоні по свіжому повітрю і шелестінню дерев. Цар вавілонський не переніс столицю до зелених пагорбів Мідії, а зробив те, що недоступно іншим смертним. Він переніс сюди, в центр жаркої долини, ілюзію тих пагорбів.
Учень - дослідник 2: На будівництво садів, притулку для цариці, були кинуті всі сили стародавнього царства, весь досвід його будівельників і математиків. Вавилон довів всьому світу, що може створити перший в світі монумент на честь кохання. І ім'я цариці казковим чином змішалося в пам'яті нащадків із ім'ям іншої, правительки Асірії, а сади сталі відомі як сади Семіраміди - може, це були ревнощі людської пам'яті, для якої велике діяння має бути пов'язане з великим ім'ям.
Учень - дослідник 3: Сади, створені будівельниками Вавилона, були чотирьохярусними. Зводи ярусів спиралися на колони заввишки двадцять п'ять метрів. Платформи ярусів, складені із плоских кам'яних плит, були вистелені шаром очерету, залитого асфальтом і покритого листям свинцю, аби вода не просочилася в нижній ярус. Поверх цього був насипаний шар землі, достатній для того, щоб тут могли зростати великі дерева. Яруси, піднімаючись уступами, з'єднувалися широкими пологими сходами, викладеними кольоровою плиткою. Ще йшло будівництво, ще диміли цегляні заводи, де обпалювалася широка плоска цегла, ще брели нескінченні каравани возів із родючим річковим мулом, а з півночі вже прибули насіння рідкісних трав і кущів, саджанці дерев. Взимку, коли стало прохолодніше, на важких возах, запряжених биками, починали прибувати в місто великі дерева, ретельно загорнуті у вологу рогожу.
Учень - бібліограф: Навуходоносор довів свою любов. Над стометровими стінами Вавилона, настільки широкими, що на них могли роз'їхатися дві колісниці, піднімалася зелена шапка дерев саду. З верхнього ярусу, голублячись в тінистій прохолоді, слухаючи дзюрчання водяних струменів, день і ніч раби качали воду із Евфрата на багато кілометрів навколо цариця бачила лише зелену землю своєї держави.
Учень - історик: Під покровом цих садів знайшов свого часу притулок великий завойовник - Олександр Македонський. У 331 році до нашої ери мешканці Вавилона відправили македонцеві послів із запрошенням увійти до Вавилона з миром. Олександр був уражений багатством і величчю...
Через десять років владика світу - Олександр Македонський - втомлений, змучений військовими походами повернувся до Вавилона. Він готовий був вже до завоювання Єгипту і походу на захід, аби підкорити собі Карфаген, Італію і Іспанію, але в розпал приготувань занедужав. Олександр задихався - за всі ці роки він так і не зміг звикнути до жари своїх східних володінь. І тоді він пригадав про те єдине місце у Вавилоні, де йому повинно було стати легше. Саме там він уловив, аромат македонського лісу. Олександр наказав перенести себе у висячі сади, які стали його останньою зупинкою на шляху в безсмертя...
Учень - історик: А хто ж така Семіраміда? Колись вона була наложницею при дворі одного з ассірійських вельмож. Вона попросила короля в нагороду за своє кохання дати їй покороновати всього 3 дні. Король виконав її прохання та уступив їй трон. І тут же, користуючись своєю посадою, вона наказала стратити його та стала правительницею Асірії. Вона була безумовно енергійною жінкою, але не мала ніякого відношення до цього чуда світу.
Учень - бібліограф: Із смертю Олександра Македонського миттєво розсипалася його імперія, розтаскана на шматки пихатими полководцями. І Вавилону не довелося знов стати столицею світу. Він захирів, життя поступово пішло із нього. Повінь зруйнувала палац Навуходоносора, цегла спішно побудованих садів опинилася недостатньо обпаленою, звалилися високі колони, платформи і сходи. Правда, дерева і екзотичні квіти загинули куди раніше: нікому було день і ніч качати воду із Евфрату. Сьогодні гіди у Вавилоні показують на один з глиняних бурих пагорбів, напханий, як і всі пагорби Вавилона, уламками цегли, як на залишки садів Семіраміди.
Учитель: Друга сторінка нашого журналу присвячена мавзолею Мавсола.
«Мавсол і Артемісія»
Історики пишуть: «Більш за все мандрівників в Галікарнасі приваблювала гробниця Мавсола, який помер близько 353 р. до н.е. У книгах письменників старовині, таких як Пліній, Страбон, Павсаній, Вітрувій, гробниця Мавсола описується як незвичайна прекрасна дивна споруда. Споруда усипальні була розпочата ще за життя Мавсола. Після смерті царя його вдова, цариця Артемісія, продовжувала її будівництво... Мавсол накопичив величезні багатства. Ці багатства і дозволили йому побудувати собі гробницю - храм, настільки прекрасну, що вона збереглася в пам'яті людей до нашого часу як неперевершений зразок похоронної архітектури. Високий постамент, викладений плитами білого мармуру, і служив усипальнею Мавсола і Артемісії...
Учень - історик: Завдяки ж чому з'явилось це чудо природи? Пристрасть і тільки пристрасть була тією музою, яка на своїх вогненних крилах підняла до небес цей мавзолей. Отже, в ІV ст. до н. е. в Галікарнасі правив жорстокий деспот Мавсол. Проспер Меріме, говорячи про Галікарнас, славне місто, знамените тим, що там народився Геродот, писав: "Мавсол умів вижимати соки із підвласних йому народів, і жоден пастир народу, виражаючись мовою Гомера, не умів краще стригти своє стадо. У своїх володіннях він витягував доходи із всього: навіть на погребіння він встановив особливий податок... Він ввів податок на волосся. Він накопичив величезні багатства. Цими-то багатствами і пояснюється, чому гробниця Мавсола була зарахована до семи чудес світу".
Учень - історик: В Мавсола була улюблена дружина - Артемісія. Це була єдина людина, яка по-справжньому кохала його. Історія великої любові Артемісії дійшла до нас лише в мізерних записах істориків Плінія і Геллія, але вона до цих пір може сильно схвилювати будь-кого. "Говорять, що любов Артемісії до її чоловіка Мавсола була сильніша за всі поетичні творіння про любов і за всі людські пристрасті. Коли смерть прийшла до Мавсола, Артемісія, плачучи і заламуючи руки, повеліла спалити його тіло і влаштувала пишні похорони. Мучившись скорботою за чоловіком, вона наказала перетворити його кістки на прах, змішала його з духами і, додавши води, випила. Артемісія свою пристрасну любов проявила ще і іншим способом. З безмірним старанням і щедрістю вона добудувала для увічнення пам'яті чоловіка знамениту гробницю, настільки прекрасну, що її вважають за одне з семи чудес світу... І поки вона була жива, вона жила в печалі, і печаль звела її в могилу..."
Учень - лінгвіст: Слава її була така велика, що древні римляни почали називати мавзолеями всі величні, монументальні надгробні споруди. Від римлян слово "мавзолей" перейшло і в сучасні мови.
Учень - бібліограф: Що ж трапилось далі з мавзолеєм відомо з хроніки пізнього середньовіччя: "У 1522 році, коли султан Сулейман готувався до нападу на родосцев, великий магістр зважаючи на запобігання небезпеці послав декількох лицарів, щоб привести в лад зміцнення і наскільки можливо перешкодити висадці ворога. Прибувши в Мезіну (так іменувався тоді Галікарнас), лицарі тут же взялися за зміцнення замку. За відсутністю відповідних матеріалів вони скористалися мармуровими плитами і глибами, з яких складалася древня, напівзруйнована споруда поблизу гавані. Знімаючи глибу за глибою, вони опісля декілька днів добралися поділ якоїсь печери.
Вони побачили прекрасну чотирикутну залу, прикрашену мармуровими колонами, карнизами і різними орнаментами. Проміжки між колонами були заповнені прикрасами з різних мармурів, по стінах і на стелі виднілися мармурові ж рельєфи, що змальовували різні сцени і навіть цілі битви. Здивувавшись всьому цьому, лицарі, проте, скористалися і цим матеріалом, так само як зовнішніми глибами. За цією залою вони знайшли ще іншу, меншу, в яку вели низенькі двері. У цій залі вони побачили чотирикутний мармуровий надгробний пам'ятник з урною, що стоїть на нім.
Пам'ятник цей був зроблений дуже майстерно з білого мармуру, що дивно світився в темноті. Лицарі, що увійшли, не мали можливості залишатися там довше, оскільки в цей час ударив закличний дзвін. Повернувшись на інший день, вони побачили пам'ятник зруйнованим і могилу відкритої. На землі були розкидані шматочки золотої парчі і золоті пластинки. Це змусило їх передбачити, що пірати, що снували в побережжя, вночі проникли туди і знайшли багато коштовностей..."
Так до нас дійшов єдиний достовірний опис похоронного зала мавзолею, зробленого із слів археологів "навпаки", - останніх, хто бачив мавзолей, і зробили все, щоб від пам'ятника нічого не залишилось.
Учень - географ: А Галікарнас тепер називається Бодрум - це улюблене місто наших туристів. Будете купатися в тих краях - пригадайте цю історію пристрасного кохання та найвеличнішої професійної майстерності, яка залишила після себе одне з семи чудес світу.
Учитель: Третя сторінка нашого журналу присвячена Тадж - Махалу.
«Війди в мій рай»
Запрошую вас доторкнутися до перлини Індії. Величний, божественний, сяючий, і, не дивлячись на свою 74-метрову висоту, такий легкий і повітряний , подібний до казкового сновидіння, піднімається в долині річки Ямуни Тадж Махал - найпрекрасніше архітектурне творіння Індії, а, мабуть, і всієї землі... Високо в небо спрямовуються біломармурові куполи - один великий і чотири маленьких, в цнотливих контурах яких можна вгадати жіночі форми. Відбиваючись в нерухомій гладиіні штучного каналу, Тадж Махал немов парить перед нами, являвши собою зразок позаземної краси і досконалої гармонії ... Але не лише архітектурна досконалість приваблює до Тадж Махалу мільйони мандрівних зі всього світу. Не менше враження на серця людей проводить і історія його виникнення... Історія, більше схожа на східну казку або легенду, якою позаздрив би будь-який поет...
Учень - історик: Цей пам'ятник-мавзолей розповідає про ніжну любов мусульманського короля Великих Моголів Шаха Джахана до своєї дружини - казкової красуні Мумтаз Махал. Шах Джахан був ще принцом, коли на початку XVII століття він одружився на дев'ятнадцятирічній дівчині. Молоде подружжя ніжно кохало один одного. Не дивлячись на те, що у Шаха Джахана, як і у будь-якого східного правителя, був великий гарем, він був настільки закоханий в свою молоду дружину, що не звертав жодної уваги на інших жінок. Улюблена дружина народила своєму повелителеві вісім синів і шість дочок. Але... Незабаром після народження чотирнадцятого дитяти красуні Мумтаз не стало... Горе Шаха Джахана було настільки велике, що він хотів накласти на себе руки. Життя без своєї коханої видавалося йому позбавленим сенсу і радості. У смертного ложа дружини король від горя посивів... І незабаром оголосив в країні дворічний траур, під час якого були заборонені свята, танці і музика. Пізніше, в Агрі, столиці Монгольськой імперії, що була у той час, над могилою Мумтаз вознісся мавзолей, який за задумом Шаха Джахана повинен стати символом казкової краси його покійної дружини...
Учень - бібліограф: Будівництво цього грандіозного мавзолею, що перевершував красою і розмірами всі останні, продовжувалося більше двадцяти років. У роботі брало участь більше двадцяти тисяч чоловік, включаючи кращих архітекторів і архітекторів, запрошених з Персії, Туреччини, Самарканду, Венеції і самої Індії. Закінчений храм приголомшує своїм совершенстовм і красою своїх ліній і фарб... Дійсно, це диво з чудес. На століття. Легкий, як ранкова пісня, чистий, як гірське джерело... Висота Тадж Махала разом з куполом досягає 74 метрів. По кутах мавзолею піднімаються чотири витончені мінарети. Стіни Тадж Махала викладені білим полірованим мармуром, сяючим як золото під променями полуденного сонця. Прекрасний своїми досконалими формами, Тадж Махал приголомшує і своїми деталями - витонченим різьбленням, ажурними гратами і кольоровими камінчиками. Склепінчасті переходи прикрашені арабською вяз'ю, що відобразила на камені деякі з сур Корану. Довкола Тадж Махала був розбитий прекрасний декоративний парк з озерами, фонтанами і каналами, що зайняв в цілому 18 гектарів. На відміну від інших споруд, які зазвичай поміщалися в центрі саду, Тадж Махал розташований в його кінці, будучи його вінцем. Уздовж штучного каналу з фонтанами посаджені кипариси, контури крон яких перекликаються з куполами чотирьох мінаретів... Зліва і праворуч від мавзолею розташовано дві витончені мечеті, виконані з червоного песчанника, своїм кольором що відтіняють білизну його стенів. Смарагдово-зелені лужки і великі яскраві квіти доповнюють картину, роблячи її абсолютно чарівною і казковою. Вивірені і гармонійні лінії саду у поєднанні з його вінцем - мавзолеєм, ширяючим як хмара над землею, - створили неповторний по своїй красі витвір мистецтва... Таке світле, жваве і радісне...
Учень - історик: З часом романтична історія Тадж-махала обросла легендарними подробицями. Почали говорити, що повелитель щедро віддячив архітекторові за роботу, а потім позбавив його рук, щоб той більше ніколи не створив нічого подібного. Розповідали також, що колись мармурові куполи були покриті золотом і коштовними каменями. На іншому березі Ямуни, навпроти Тадж Махала, Шах-джахан мав намір звести ще одну гробницю - для себе. За задумом, його мавзолей повинен був відтворити форми Тадж Махала, але був би зроблений не з білого, а з чорного мармуру. Обидва мавзолеї повинні були з'єднуватися мостом. Але, на жаль, грандіозним планам і задумам Шаха Джахана не призначено було здійснитися... Як часто трапляється в історії, волею долі король відразу втратив свою владу. І, колись великий Шах Джахан, володар Індії, був заточений у важкі ланцюги і кинутий у в'язницю... Важко хворий, посивілий, самотній і змучений... Колись він володів цілим світом, тепер же у нього не було нічого... Нічого, окрім однієї радості - вузького тюремного вікна. У нім не бачилося ні безкрайніх долин його рідної землі, ні темних кущ мангових дерев, ні золотого сходу ласкавого сонця... У маленькій рамі вікна був видний лише він - подібний до сновидіння, сяючий як білосніжний лебідь в небесах, мавзолей його давно померлої коханої...
Учень - бібліограф: Незабаром і сам великий і повержений король був похоронений в цій же гробниці, поряд зі своєю коханою... Така ця красива і сумна історія, що дала нам зразки великої любові і великої творчості... Тадж Махал залишається найчудовішим і більшим індо-ісламським витвором мистецтва, що почитається нині як найкрасивіша будова на землі, і місто обов'язкових відвідин туристів. Тадж-махал, названий Рабіндранатом Тагором «сльозою на щоці вічності», приголомшує своєю красою до цього дня. Щоб переконатися в цьому, сюди щодня приїжджають до 200 тис. відвідувачів. І яким би не було дійсне призначення цього чудового ансамблю, воно ніколи не затьмарить красиву легенду про вічну любов.
Учитель: Четверта сторінка нашого журналу.
«Хвала майстрам»
Учитель: А зараз ми попросимо нашого спеціаліста по будівництву прокоментувати ці чудеса світу з точки зору сучасності.
Учень - будівельник: Я можу тільки віддати шану спеціалістам, які будували ці храми. Зразу видна їх висока професійна майстерність. Візьмемо, наприклад, Тадж Махал - наскільки вдало обрали місце, адже жоден землетрус не зміг зчинити серйозних ушкоджень храму. Гідні захоплення й самі конструкції. Система регулювання грунтових вод продумана настільки вдало, що грунт не просів під тягарем будови за стільки років! А мрамор для облицювання добували за 300км від Агри - їх тягнули 1000 слонів. Тадж Махал - це гімн жінці. Навіть від корозії він захищений згідно старинному косметичному рецепту: особлива суміш із землі, крупи, молока та вапна використовувалась індіанками для уходу за шкірою, поки один талановитий майстер не запропонував помістити цю суміш на Тадж Махал. Рецепт від корозії виявився настільки вдалим, що його перезняли собі й італійські спеціалісти для пам'ятників Риму та Флоренції. Зараз, щоб будівля набула такого сніжно-білого кольору, можна використовувати декоративні штукатурки «Ceresit», різні облицювальні матеріали високої якості: теракотові плитки, глянцеві плитки. Також можна використовувати фарби «Ceresit»: акрилові та силіконові. А ще я б рекомендував всім майстрам слідкувати за якістю своєї роботи, адже Вавилоновські сади може б і не загинули , так швидко, якби не були зроблені із наспіх обпеченої цегли.
Учитель: Кажуть, що кохання і талант приходить не до всіх. Але я вважаю, що це не так. У кожного з вас є серце, яке народжене для того, щоб дарувати любов. А якщо ви любите, то ви вже митці - митці слова, пензля або різця. Не бійтеся кохання і не бійтеся того натхнення, яке воно дає, і тоді в ваших силах буде створити шедеври - художні, музичні, архітектурні, які залишаться в віках.
Бібліотекар: Ми далекі від думки, що словами можна навчити когось ставитись серйозніше до себе в своїх почуттях, але всі повинні знати, що кохання - це творчість найкращого, що закладено в людині. Світ кохання живий, він вічний. Саме про це нам говорять сьогоднішні шедеври, деяких з них хоч вже і не існує, але вони живуть в людській пам'яті. І якою б мовою не говорили про кохання, все буде зрозумілим, тому що торкнеться струн людської душі.
Автор: Гавриленко О.О., Ланько О.М.
Чернігівський професійний будівельний ліцей