Сценарій театралізованого свята "То світлий Великдень господній дитячий звеличує спів"

Передмова

Україна... Рідний край... Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зеленом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україн у, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Що таке Україна? За віконцем калина,
Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.

Десь з часом, із заборонами, турботами про "хліб насущний", багато з нас розгубили пам'ять про скарби наших предків - звичаї, забули, що це саме ті прикмети, по яких розпізнається народ, його духовна культура.

Звичаї - це ті написані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питає:

Чи ти рано до схід - сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаю - великий гріх.

В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.

У нашого українського народу існує повір'я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Вовкулака - це завжди похмурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісі і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком.

Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає. Я сподіваюся, що серед учнів нашої школи таких немає.

Бо одним з проектів виховної роботи педагогів нашого навчального закладу є плекання духовності шляхом збереження національних традицій.

В рамках цього проекту ми провели "Різдвяну світлицю", Масляну, Покровські вечорниці, Великдень, "Зима прийшла, нам веселощі принесла!".

Автор: Завертайло С. В., педагог-організатор, Дніпропетровського НВК № 33.

Завантажити>>>