Формування креативності майбутніх дизайнерів засобами інтуїтивного мислення

Сьогодні формування креативності, зокрема креативної уяви та мислення набуває нового змісту. Ця проблема ще здавна цікавила вчених, але досі вона ще досконало не досліджена, особливо, якщо мова йдеться про підготовку фахівців-дизайнерів. Нового відтінку у формуванні креативності набуває інтуїція митця. Саме вона відіграє одну із важливих ролей при створенні мистецьких творів. Проблема лише в тому, що багато хто не вміє використовувати власну інтуїцію під час творчого процесу.

Креатив як складова життєтворчості передбачає розвиток індивідуально-творчого, естетичного потенціалу особистості майбутнього фахівця, а також розвиток інтуїтивного мислення. Саме тому питання інтуїтивного розвитку особистості стає все актуальнішою і перспективнішою у наш час.

Над проблемою розкриття творчих можливостей дитини, розвитку її інтуїтивних здібностей працюють школи М. Монтессорі, Живої Етики, М. Щетиніна (Росія), «Тривіта»М. Чумарної (Львів), Вальдорфська школа [4].

Проблема духовного пізнання - робота творчої інтуїції, досягнення стану інсайту, осяяння, переживаючи відродження у наш час, викликає все більший інтерес у багатьох сучасних дослідників. Ще древні греки визнавали, що раціональне мислення не є самодостатнім і тому потребує доповнення інтуїцією. Інтуїція (надсвідомість) - це духовний розум, ним володіє дуже невелика кількість людей, котрі досягли високого духовного рівня розвитку. Це джерело творчості й натхнення вчених, художників, поетів, письменників [4].

Інтуїція – це відшукання, часто практично моментальне; знання, яке виникає без усвідомлення шляхів та умов його отримання – як результат «безпосереднього вбачання». Трактується і як специфічна здатність, і як цілісне охоплення умов ситуації проблемної (інтуїція чуттєва та інтелектуальна), і як механізм творчої діяльності (інтуїція творча). [2].

Можна запевнити, що інтуїція пов’язана із креативністю, а креативність спонукає людину слухати свою інтуїцію, відчувати «шосте чуття».

Креативність - творчі здібності індивіда — здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. Характерна готовність до продукування принципово нових ідей і входить в структуру обдарованості як незалежний чинник. Згідно А. Маслоу — це творча спрямованість, природно властива всім, але що втрачається більшістю під впливом середовища. Згідно П. Торренсу, креативність включає:

• підвищену чутливість до проблем, до дефіциту або суперечності знань;
• дії з визначення цих проблем, з пошуку їх рішень на основі висунення гіпотез, з перевірки і зміни гіпотез, з формулювання результату рішення.

Вивчення чинників творчих досягнень ведеться в двох напрямах:

• аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей творчої особи — особисті чинники;
• аналіз мислення творчого і його продуктів — чинники креативності: чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність, винахідливість, конструктивність при їх рішенні та інш. [2].

Поєднати два поняття: креативність та інтуїція нелегко, але можливо. Вони є взаємодоповнюючими та взаємообумовлюючими. На думку багатьох вчених, інтуїції належить важлива роль у творчому процесі. Ми часто користуємося нею у повсякденному житті та діяльності, і лише вона часто допомагає нам обрати єдино правильне рішення.

Представники творчих професій неодноразово зауважували, що найвідповідальніші етапи їх діяльності носять інтуїтивний характер, не контролюються свідомістю і волею.

Проблема творчої інтуїції, її ролі у процесі наукового пізнання, духовного самопізнання та професійної самореалізації у наш час і починає привертати увагу не тільки філософів, психологів, медиків, педагогів, але й фахівців інших галузей науки. Творчий процес - надзвичайно складний та загадковий феномен. Коли вчені намагаються відтворити його, вони рідко обходяться без посилань на «здогад», «осяяння», «прозріння», «переживання». Інтуїція - ось що, на їхню думку, відіграє найістотнішу, вирішальну роль у створенні нових наукових уявлень, виникненні нових ідей, наукових відкриттях.

Упродовж останніх років спостерігається зростання уваги до розкриття творчих здібностей особистості, осмислюються шляхи та способи розвитку її інтуїтивних можливостей (за твердженнями вчених, розвиток інтуїції призводить до творчості). Аналізуючи структуру творчого мислення, вчені розрізняють у ньому як усвідомлені, логічні компоненти, так і інтуїтивні, пов'язані з неусвідомленою діяльністю головного мозку. Так, несвідоме характеризують як потаємний процес, можливості якого значно перевершують механізми усвідомленої інтелектуальної діяльності. Ці потаємні механізми, згідно з численними даними, пов'язані із творчими процесами, актами миттєвого «осяяння».

Інтуїцію пов’язують з неусвідомленою діяльністю такі дослідники, як В. Горбачевський, В. Дубровін, Є. Жаріков, В. Колбановський, І. Родіонова, А. Спиркін, В. Тугарінов, В. Енгельгардт, В. Іріна, А Новиков, Р Грановська, Я. Пономарьов та ін.

До структур творчого акту входять як усвідомлені, так і неусвідомлені процеси, які знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності між собою. Центральна ланка механізму творчої діяльності пов'язується з інтуїцією, неусвідомленими процесами людської психіки. І якщо перебіг логічного мислення є добре відомим науці, то про механізм творчої інтуїції наука майже нічого не може сказати.

Сучасні вчені вважають, що в розвитку ідеї є якийсь інкубаційний період, під час якого сама ідея якимось чином відсувається на другий план і «дозріває». Творчий акт часто протікає не заплановано і не усвідомлено, як щось, про що ми думали і що після періоду підсвідомої обробки з'являється перед нами вже в готовому вигляді. Такі поняття як «проникнення», «творче осяяння» тощо, відтворюють лише спосіб прихованого від нас усіх мислення [4].

Інтуїтивно знайдена ідея повинна обов’язково пройти свідому логічну обробку. Логіка - є засобом доказу, а інтуїція – засобом винахідництва.

За А. Пуанкаре, розум – це заслуга двох господарів: логіка доводить, а інтуїція творить. Раптові осяяння не відбуваються інакше, ніж після декількох днів вольових зусиль. Вони призвели до руху машину безсвідомого. Стрибок завершує тривалі і вперті роздуми над проблемою. Свідома робота необхідна для обробки результатів натхнення [4].

Творчість митців, часто натхненних від природи перебуває у зв’язку з інтуїтивним мисленням.

У педагогіці специфіку інтуїтивного мислення намагався розглянути Дж. Брунер, який вказував, що в ньому відсутні чітко визначені логічні етапи, і головна його тенденція – розгорнуте сприйняття усієї проблеми в цілому. Характерною ознакою інтуїції як шляху пізнання, на його думку, є те, що людина отримує відповідь, не усвідомлюючи того процесу, завдяки якому ця відповідь була отримана [1].

Розвиток інтуїтивного мислення пов’язують із активною роботою правої півкулі головного мозку, а ми маємо справу із учнями, майбутніми дизайнерами, у яких права півкуля більш розвинута.

Це і пояснює інтуїтивне розуміння музики і сприйняття художніх творів, дію яких не можливо пояснити словами і замінити словесним описанням. На думку вчених, права півкуля пов'язує об'єкти в єдине ціле, відповідає за емоції, образне мислення, інтуїцію, творчість (неусвідомлені процеси). Вона створює можливість миттєвого «охоплення» взаємозв'язку різних властивостей предмету та їх взаємодії з навколишнім світом. Права півкуля дозволяє побачити об'єкт відразу в декількох змістових площинах і забезпечує цілісність сприйняття. Отже, вона схильна до інтуїтивного, нелогічного, ірраціонального поетичного, романтичного, міфологічного, релігійного [3].

За рахунок активності правої півкулі головного мозку здійснюється посилення інтуїтивних механізмів пізнання, що необхідно враховувати при роботі з майбутніми фахівцями -дизайнерами.

За словами психологів, інтуїції, осяянню передує певне емоційне передчуття, наближення до чогось значного. Інтуїцію супроводжує емоційне збудження, переживання внутрішнього напруження, якийсь гарячковий стан. Цей суб'єктивний стан пояснюється тим, що інтуїтивний результат отримується правою півкулею з її специфічними механізмами і особливою логікою. За словами дослідників, після цих емоційних провісників, коли з'являється новонароджена інтуїтивна ідея, вона сприймається і переживається швидше чуттєво і образно, ніж мисленнєво. І потрібні значні зусилля, щоб зрозуміти й інтерпретувати її за допомогою слів.

Інтуїтивне рішення - це двохфазовий процес: після інтуїтивного осяяння, неусвідомлених процесів у правій півкулі необхідно осмислити, усвідомити результат, що і здійснюється у лівій півкулі.

Отже, для того, щоб інтуїтивне рішення стало усвідомленим, логічно обґрунтованим, перевіреним на коректність і достовірність, це рішення передається у ліву півкулю, де і здійснюється усвідомлення результатів за допомогою відповідних логічних прийомів, процесів: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, абстрагування, конкретизації [4].

Щоб сформувати здатність використовувати власну інтуїцію в процесі творчості, майбутнім дизайнерам необхідно усвідомити кроки щодо розвитку інтуїтивного процесу, а саме:

• навчитися правильній постановці завдань;
• усвідомити рішення даної проблеми;
• намітити план дій з вирішення проблеми;
• довести собі правильність думки, ідеї.

Шляхом експерименту спробувати розв’язати завдання. У кожному випадку інтуїція повинна підказати правильний шлях дій, варто прислухатися до своїх відчуттів.

Важливим для майбутніх митців є образне сприйняття інформації, інтуїтивне пізнання.

Залежно від рівня розвитку (еволюції) духовності та свідомості людини можна виділити такі рівні інтуїції: інтуїція-передбачення, професійно-спрямована інтуїція та пророча інтуїція. Коли мова йдеться про підготовку фахівців-дизайнерів, то слід наголосити, що саме професійно-спрямована інтуїція (довільна) переважає у людей мистецтва, яка пов’язана із їх художньо-творчою діяльністю.

Заняття із таким колом учнів повинні носити характер інтенсивної праці у мистецькій сфері, пов’язаній з образами, характер заглиблення, детального та всебічного вивчення предмету дослідження. Тоді відбудеться процес подолання енерго-інформаційного бар’єру, що існує між митцем і об’єктом. А далі, відповідно йде процес «злиття» з ним в єдине ціле, що призведе до створення мистецьких шедеврів, винаходів, авторських рішень, пізнання певної істини [4].

Це справді досить цікаве питання, а використання порад та висновків досліджень з проблеми креативності засобами інтуїції призведе до збагачення культури країни справжніми мистецькими винаходами.

Сучасні західні концепції схиляються до теорії «розвитку нешаблонного мислення», доводячи, що творчість завжди передбачає відхід від загальновживаної науки міркувань та логічних побудов. Індійські психологи Л.Верша та Р.Сінгх виявили, що розвиток творчих здібностей людини має прямий зв’язок з її самопочуттям. Так, наприклад, виявилося, що чим вищі творчі здібності людини, тим вища емоційна рівновага і фізичне духовне здоров’я. Педагоги: М. Ростовцев, А. Єршов, А. Жукова та інші, дійшли висновку, що найбільш ефективним шляхом у сучасних умовах для розвитку креативності буде використання нетрадиційних технік виконання творів на уроках дизайну та інших спецдисциплін.

Деякі вчені вважають, що люди із творчим стрижнем належать до парадоксального класу особистостей, які не підлягають класифікації. Але австралійський вчений Г. Карн та англійський науковець М. Кертон розподілили всіх творчих людей на такі типи:

• «новатори» - люди, які завжди висувають ідеї, що передбачають радикальні зміни;
• «адаптори» - тип людей, які більш схильні вдосконалювати та поліпшувати використовувані методи, дотримуватись загальноприйнятих поглядів [4].

Отже, мистецтво завжди реалізується в нових формах, залишаючись невичерпним, а також дає найбільшу свободу творчості людині. Тому підготовка фахівців-дизайнерів безпосередньо пов’язується з формуванням ініціативного, творчого митця-професіонала, який обов’язково повинен бути висококультурною людиною та нести також культуру в маси за допомогою своїх впроваджень, інновацій.

Згідно з останніми досягненнями у галузі природничих та психолого-педагогічних наук, інтуїція розглядається як ключовий, невід'ємний компонент, складова творчого наукового процесу, будь-якої успішної професійної діяльності, особливо художньої.

Науковець, дизайнер, письменник, музикант, лікар, спортсмен, керівник, учитель - без інтуїції, без цього додаткового чуття не досягнуть нічого, окрім посередності в своїй професії. Можна мати знання, освіту, вміння і хороший старт, оптимальні, умови для розвитку та діяльності, але ніколи не досягнути справжнього успіху, якщо в діях і прийнятих ініціативах бракуватиме так званої професійної інтуїції.

Список використаної літератури

1. Брунер Дж. Процес обучения. – М.: АПН РСФСР, 1962. – 82 с.

2. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика. - Минск: Харвест, 2003 г. – 512 с.

3. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1976. – 717 с.

4. Тюріна Т.Г. Феномен інтуїції. Видання друге, перероблене й доповнене. Книга для педагогів, психологів, філософів. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 120 с.

5. Чумарна М.І. Навчитися можна тільки в радості // Початкова школа. – 1993. - №11. – С.38-39.