Прийоми та засоби активізації пізнавальної діяльності під час вивчення дисципліни „Українська національна кухня”
Виходячи з надбань попередніх поколінь та соціально-економічних умов держави, провідні вчені вже декілька століть працюють над формами, технологіями, прийомами та методами, які забезпечать значне підвищення рівня знань, способів діяльності та творчих здібностей студентів. Одним із таких прийомів
є підвищення рівня пізнавальної активності студентів під час навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, адже саме вони забезпечують фахову підготовку молодших спеціалістів і є основним та постійним трудовим ресурсом нашої країни [1, 3, 4].Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики є активізація пізнавальної діяльності. Саме від її вирішення залежить ефективність навчальної діяльності, яка проявляється в міцному засвоєнні знань, стимулюванні та розвитку інтересу до навчання, формуванні самостійної думки та підготовці до самостійного життя.
У педагогічних дослідженнях найчастіше активізацію пізнавальної діяльності розглядають як організацію сприйняття навчального матеріалу, коли засвоєння знань відбувається шляхом розкриття взаємозв'язку між явищами, порівняння нової інформації із вже відомою, а також конкретизації, узагальнення та оцінки навчального матеріалу з різних точок зору [3].
Активність студентів виражається через запитання, прагнення думати, пізнавальну самостійність у процесах сприйняття, відтворення, розуміння та творчого застосування. Критеріями сформованості активності особистості виступають: ініціативність, дієвість, енергійність, інтенсивність, добросовісність, інтерес, самостійність, усвідомлення дій, воля, наполегливість в досягненні мети та творчість. Завдяки цим якостям є можливість простежити підвищення активності в процесі навчання.
Ознаками пізнавальної активності в будь-якій діяльності виступають такі показники, як готовність до роботи, прагнення до самостійної діяльності, якість роботи, шляхи вибору оптимальних способів розв’язання завдань.
Стимулами пізнавальної активності в навчально-виховному процесі, виступають такі педагогічні прийоми, як заохочення, розкриття необхідності та значення навчального завдання (мотивація), підкреслення розвитку позитивних рис особистості в процесі навчання, своєчасне визнання успіхів, активна позиція викладача, довіра та інше.
При виборі методів, прийомів та засобів навчання, враховуються певні психологічні особливості студентів. Головне призначення полягає в організації пізнавальної діяльності учнів.
Методи та прийоми навчання виконують такі функції:
- спонукальну (активізуючу), бо саме завдяки вдалому вибору методів розвивається інтерес учнів до навчання;
- освітню, бо в процесі їх використання учні набувають знання, вміння та навички;
- розвиваючу, бо система методів навчання націлена на формування та розвиток інтелекту, логічного мислення, пізнавальної активності та самостійності учнів.
У педагогіці існують різні класифікації методів та прийомів навчання: за джерелами здобуття знань (словесні, наочні, практичні), за характером пізнавальної діяльності (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, дослідницькі, проблемні), за способом організації навчально-пізнавальної діяльності (набуття нових знань, формування вмінь та навичок, застосування знань на практиці, перевірки й оцінювання знань та вмінь) тощо
Одним із типів навчання є проблемне навчання. Суть проблемного навчання полягає у пошуковій діяльності, яка починається з постановки питань, розв’язування проблем і завдань у проблемному викладі й поясненні навчального матеріалу та різноманітних самостійних форм роботи.
Проблемні методи навчання є ефективними засобами активізації пізнавальної діяльності учнів. Вони сприяють інтелектуальному розвитку учнів і водночас формують світогляд, моральні та емоційні риси особистості. Проблемно-пошукове навчання зближує процес навчання з науковим пізнанням, розвиває творче мислення.
Значний відбиток на індивідуальну пізнавальну діяльність студентів накладає їх особистий досвід і запас фактичних знань, уявлень та понять. Особистий життєвий досвід і попередньо здобуті знання посилюють пізнавальні процеси студентів, сприяючи осмисленому розуміннню, запам’ятовуванню та засвоєнню нових знань.
Сучасне заняття покликане допомагати зростанню пізнавальних здібностей студентів, слугувати важливим засобом їх професійного розвитку. Основне завдання – навчити мислити, міркувати, аргументувати судження, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, переконливо доводити висунуті положення. Тільки судження, умовисновки, зроблені самостійно, сприятимуть активній розумовій діяльності, розвитку пізнавальних здібностей. В ході навчання повинні збагачуватися уява, пам’ять, мова студентів, формуватися ринковий спосіб мислення.
Для розвитку активності студентів у процесі пояснення важливо перед повідомленням нового навчального матеріалу поставити перед групою проблемні запитання, завдання, що містять й економічну суть проблеми. Наприклад, викладач може сказати: "Я дам вам загальну характеристику процесів, явищ, операцій, способів дій, а ви під час розповіді самостійно складіть їх класифікацію за призначенням, в залежності від основних ознак, властивостей тощо, зробіть висновок, яка з цих класифікацій виявиться ефективніша. Вкажіть їх позитивні та негативні ознаки." Таким вступом викладач стимулює студентів до міркувань, до осмислення нових знань з точки зору поставлених проблем.
Повідомлення нового навчального матеріалу може відбуватися й у формі евристичної бесіди, розповіді, лекції, в процесі перегляду кінофільму, телевізійної передачі тощо. Різні методи застосовуються на одному або різних заняттях, залежно від їх змісту та цілей.
В процесі навчання важливо знайомити студентів з перспективами розвитку науки і техніки. Корисно повідомити і про те, над чим працюють вчені сьогодні та які переваги нового, його економічна ефективність. Така інформація спонукає молодь вчитися шукати. Щоб студенти отримали глибокі, міцні знання потрібно не тільки повідомляти факти, але й давати їм пояснення. Та й запитань на занятті – як? чому? – повинно бути більше.
Сьогодні кожна лекція має являти собою дидактично оброблене повідомлення – основу самостійної роботи студентів. В лекції викладач визначає суть проблеми. Повідомлення нових знань спонукає студентів до самостійних суджень і роздумів. Простий натяк, не розкрита повністю суть питання іноді скоріше пробудить допитливість студентів, ніж найдокладніший виклад.
Правильно організована самостійна навчальна робота студентів сприяє розвитку їхнього мислення, спостережливості, озброює умінням застосовувати теоретичні знання в умовах практичної діяльності, розвиває їх творчі сили.
Переосмислення знань, отриманих на лекції, в ході практичних занять дає можливість студентам знаходити нові варіанти вирішення проблеми, розрахувати їх економічний ефект й тим самим збагачувати свої знання. Для того, щоб привчити студентів самостійно мислити, необхідно вміло формулювати запитання, поєднуючи спеціальні категорії виучуваного навчального предмета з економічними поняттями.
Активізація й керування пізнавальною діяльністю студентів значно розширює професійний світогляд спеціаліста, дає змогу цілісно бачити будь-яку навчальну чи наукову проблему, знаходити її оптимальне рішення. Ґрунтовні знання допомагають майбутньому спеціалісту визначати стратегію й тактику практичних дій при розв’язанні цілої низки дидактичних завдань, переводити теоретичні ідеї в площину практичних дій, озброїтись ефективними способами самопідготовки та самоконтролю.
Література
- Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: Контекстный анализ. – М., 1993. – 215 с.
- Выготский Л. С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
- Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. – М.: Интор, 1996. – С. 517.
- Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник-Одеса:ПДПУ імені К. Д. Ушинського, 2002. -344с.