Методичні рекомендації застосування технології формування громадянськості й патріотизму на уроках історії та в позакласній роботі

Утвердження поваги до принципів патріотизму настановленням юних громадян є одним з основних обов’язків викладачів, визначених ст. 56 Закону України «Про освіту» і, зрозуміло, пріоритетним напрямом постановлення виховних цілей саме на заняттях з суспільних дисциплін. Керуючись засадами Концепції н аціонально-патріотичного виховання молоді, що її розроблено Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту у 2009 році на виконання Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Державних стандартів освіти, Указів Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти" (№347 від 17.04.2002 р.), "Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді" ( №948 від 25.10.2002 р.) Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" (№1697 від 15.09.1999 р.), можна впевнитись, що на сьогодні патріотичне виховання молоді є одним із пріоритетних завдань освіти.

У листі Міністерства освіти і науки України від 27.08.2013 за № 1/9-581 «Про підготовку та проведення першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка» визначено мету проведення першого уроку, яку за виключенням пізнання учнями суто постаті Великого Кобзаря та актуальності його творчості можна запозичити для формулювання мети роботи щодо спрямованості педагогічної діяльності: «виховання любові до рідного краю; пробудження національної самосвідомості; патріотичне виховання і розвиток почуття гордості за свій народ, Батьківщину; узагальнення знань з історії та культури українського народу, його традицій, звичаїв і обрядів; формування готовності здобувати якісну освіту і добрими справами збагачувати Батьківщину»[1,с.2]

Метою виконання курсової роботи є підвищення рівня моєї теоретичної та методичної підготовки, систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань по темі «Формування громадянськості і патріотизму на уроках історії та в позакласній роботі», удосконалення досвіду самостійної творчої роботи та розвиток навичок самоосвіти.

Завдання курсової роботи: аналіз та узагальнення результатів праці над проблемою становлення патріотизму молоді шляхом застосування відповідних методів і форм виховання у процесі засвоєння учнями базових знань навчального курсу історії рівня загальноосвітньої підготовки.

Нагальність вирішення проблеми патріотичного виховання долучає до розробки дійових форм не тільки освітні установи, а й громадські об’єднання, так мною вивчено доробки по «Програмі героїко-патріотичного виховання для середніх навчальних закладів України „Навчання доблесті і слави”» колективу авторів Ясєва Г. Є – члена Українського фонд пошуку „Пам’ять”, Раєвського В. А., Стужу П. І., Аблазова В. І. – представників Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил, Царик Л. П. – працівники відділу виховної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

Проблема визначення засобів формування патріотичної свідомості об‘єкта навчання шляхом впровадження активних методів навчання розглядається українськими дослідниками: Гонським В., Гнатюк М., Качур М., Ігнатенко П., Чорною К., Поярченко Г., Прокопченко Л., Фещенко Т. та іншими.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я.А.Коменський близько 400 років тому. Він писав про пошук досконалого методу, за яким «все навчання піде уперед не менш чітко, ніж іде годинник... Великий дидакт виділяв вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користуватися цими засобами»[2,с.2].

Технологія патріотичного виховання за мету ставить формування патріотичних почуттів підлітків внаслідок росту самосвідомості через розвиток логічного та критичного мислення шляхом включення в соціальні процеси. Засоби досягнення формуються в залежності від змісту цілісної програми патріотичного виховання під час навчання та в позакласній роботі. Акцентування результатів виховної роботи саме на формуванні патріотичних почуттів суб’єкта навчання і комплексне програмування виховних цілей навчальних занять та позакласних заходів є характерною особливістю технології.

Серед складових технології патріотичного виховання можна виділити елементи апробованих технологій: ігрових технологій та діалогових технологій з опорою на сугестопедичну концепцію навчання, що її розроблено Г.К. Лозановим, яка обґрунтовує комплексне використання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам’ятовуванню.

Ігрові технології – «ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв’язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету (в освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп’ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.)» [2,с.2].

Діалогові технології - «пов’язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб’єкт –суб’єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.»[2,с.2].

Завданнями технології патріотичного виховання є досягнення ефекту поєднання реалізації виховних освітніх завдань з набуттям основних предметно - історичних компетентностей.

Основні завдання національно-патріотичного виховання:

• розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;
• утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;
• створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;
• виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;
• розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста;
• створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України;
• формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп.» [4,с.2-3].

Основні предметно-історичні компетентності патріотичного виховання:

Хронологічна

• розглядати суспільні явища в розвитку, в конкретно-історичних умовах певного часу
• Просторова
• користуючись картою пояснювати причини і наслідки історичних подій
• Інформаційна
• самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел, виявляти різні точки зору
• Мовленнєва
• реконструювати образи минулого в словесній формі
• Логічна
• визначати роль людського фактора в історії
• Аксіологічна
• визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії.

Базисом технології патріотичного виховання є комплексне програмування виховних цілей навчальних занять та позакласних заходів. Відповідно, сутність системи полягає у побудові процесу застосування за такою схемою:

• Планування роботи методичної комісії загальноосвітніх дисциплін навчального закладу за участю викладача історії для забезпечення кореляції тематики навчальних планів з історії з тематикою позакласних заходів патріотичної спрямованості.
• Залучення учнівського активу навчального закладу до розподілу випереджувальних завдань для розробки сценаріїв ігрових заходів.
• Формування малих груп для реалізації проектів та сценарних ідей.
• Обговорення, підготовка до проведення заходу вчителя та учнів.
• Самостійна робота учнів.
• Пошукова робота учнів з залученням близького кругу осіб до підготовки чи участі у заходах героїко-патріотичного напрямку.
• Репетиційні заходи.
• Педагогічна корекція первинних результатів застосування технології.
• Взаємоконтроль учнівський організований лідерами малих груп.
• Проведення заходів навчального циклу чи позакласної роботи.
• Корекція результатів навчальних занять під час позакласних заходів і у зворотному режимі.
• Повторне залучення учнів до організації і проведення занять і заходів.
• Письмові роботи учнів як можлива форма корекції.

Особливості реалізації технології зумовлені її комбінаторною природою, що поєднує ігрові та діалогові технології з опорою на сугестопедичну концепцію навчання. Відповідно, основними формами патріотичного виховання є:

• «інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів);
• діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
• інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
• діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
• індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
• наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо)» [3,с.2].

Основними методами патріотичного виховання з мого досвіду є:

• соціально-проектна діяльність,
• ситуаційно-рольові ігри,
• метод круглого столу,
• соціально-психологічні тренінги,
• екскурсійний метод,
• ігри-драматизації,
• метод інтерв’ювання,
• аналіз соціальних ситуацій,
• метод залучення до участі в етнічно-художніх виставках.

Застосування технології патріотичного виховання в практиці навчального закладу, за врахуванням пріоритетності патріотичного виховання молоді в молодіжній політиці, є перспективним напрямком розвитку педагогічних технологій в Україні. Акцентована увага до виховання мотивації громадської активності молодого покоління саме серед учнів училищ, які залишаються нужденними у вдосконаленні методів формування їх правосвідомості, є запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян, що належать до найбільшої соціальної групи українців. Найкращою мотивацією до суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття, а саме суспільна праця громадян – основа державотворчості. Оскільки запропонована технологія характеризується варіативністю її компонентів у залежності від контингенту навчального закладу, рівня початкових знань учнів, рівня їх соціалізації, вона має перспективи для застосування в практиці будь-якого навчального загальноосвітнього закладу.

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. «Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право». [4,с.2].

Держава ініціює формування науково-теоретичних та методичних засад національно-патріотичного виховання в тому числі і включенням проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів, стимулюванням видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді. Тож, дана робота з узагальненою концепцією технології патріотичного виховання в контексті реалій сьогодення є затребуваним часом педагогічним доробком.

Методичні рекомендації з використання даної технології

Серед педагогів-науковців, зокрема Гарнічук В., склалось уявлення, що у практиці ви­ховання патріотизму в Україні як правило відсутні цілісність та системність, в багатьох випадках домінують вербальні методи, епізодично забезпечується принцип індивідуального підходу до вихованця, не застосову­ються технології особистісної орієнтації, мало уваги приділяється розвитку емоційної сфери дітей як передумови та умови становлення та розвитку їх патріотизму, не вирішене завдання ціннісного ставлення дітей до рідної мови, до на­родних традицій тощо.

Дитина не народжується з патріотичними переконаннями, їх становлення залежить від умов сімейного виховання, психологічних особливостей учня, його активності. Вік старшого підлітка – учня училища найбільш сприят­ливий для формування патріотичних почуттів внаслідок росту самосвідомості, включення його в соціальні процеси, роз­виток логічного та критичного мислення. Під час позакласних заходів старший підліток вчиться орієнтуватися в сучасній ситуації, критично оцінювати факти i події суспільного життя, відстоювати свою точку зору. Оскільки патріотизм є інтегральною характеристикою особистості, а правові знання є суттєвим елементом патріотизму, то доцільне застосовування технології патріотичного виховання, не тільки в контексті історичної освіти, а й при проведенні заходів правового характеру.

Для одержання позитивного результату вихованці не повинні бути пасивними глядачами, а вчитись слухати, спілкуватися, полемізувати, обговорювати хвилюючі проблеми,чітко аргументувати свою позицію, маркувати, зіставляти різні точки зору, аналізувати одержану інформацію.

Практика роботи показує, що старші підлітки       проявляють живий інтерес до подій суспільного і політичного життя країни. Враховуючи ці інтереси, доцільно організовувати виховну діяльність так,   щоб вона сприяла широкому залученню учнів у громадсько-корисній діяльності, роботі самоврядування.

Виховна робота здійснюється в масових, групових та індивідуальних формах.

При застосуванні технології патріотичного виховання варто поєднувати традиційні методи виховання з інноваційними та практичними заходами. Пріоритетну роль потрібно надати активним методам, " ... що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини i сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості [5, с.30].

Практика свідчить, що ефективно впливають на розвиток емоційно-вольового компоненту патріотизму наступні методи: аналіз соціальних ситуацій, соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціально-психологічні тренінги, метод круглого столу, екскурсійний метод, ігри-драматизації, метод інтерв’ювання, метод залучення до участі в етнічно-художніх виставках.

Дамо коротку характеристику кожному методу.

Метод аналізу соціальних ситуацій. Використання цього методу сприяє підготовці старших підлітків до життя, виробленню в них зви­чок громадської поведінки, пошуку шляхів роз­в'язання життєвих ситуацій відповідно до вимог сучасного життя суспільства. Застосовуючи цей метод у технології патріотичного виховання учням пропонується вирішити завдання зі стандартизованими умовами життєвої ситуації, яку можуть обрати самі учні з актуальних подій, зафіксованих періодичними виданнями. Практикується застосування ситуації-ілюстрації, оскільки ілюстративність посилює емоційне сприймання, «ілюстрація у патріотичному вихованні - вид наочності, який полягає у використанні творів живопису, прикладів з художньої літератури, документів, кінофільмів телепередач» [6, с.219].

Соціально-проектна діяльність - метод полягає в виборі найліпшого варіанта майбутніх дій для досягнення основної мети, передбачає координоване виконання визначений період взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення конкретних цілей (результату). Реалізовується на практиці постановкою завдань для учнівських угруповань зі змагальною компонентою. Нажаль цей метод має малу практичну історію через слабкий базовий рівень готовності до самостійних дій та колективного прийняття рішень учнів училища.

Метод ситуаційно-рольових ігор передбачає постановлення учнів у ситуацію, що включає ті ж обмеження, мотивацію, що існують у реальному світі - певне комунікативне завдання вирішується учасниками в процесі імпровізованого розігрування ситуації. Ситуаційно-рольові ігри в патріотичному вихованні здебільшого мають занурювати учасників в інший історичний простір з імітацією діяльності певних історичних постатей чи соціально-історичних груп. Це найулюбленіший метод учнів за моєю практикою.

Метод соціально-психологічних тренінгів – це своєрідний гібрид попереднього методу з такими методами як круглий стіл, відкрита трибуна, прес-конференція, це своєрідна рольова гра з заданими умовами, але спонтанною реалізацією та більш глибинною рефлексією учнів і , на відміну від рольової гри, активною участю викладача.

Метод круглого столу полягає в організації обговорення теми, яка має неоднозначне тлумачення, і тому виникає необхідність її аналізу і обґрунтування в різноманітних аспектах з запрошенням певних компетентних осіб і застосуванням технічних засобів, матеріалів з періодичної преси, схем, наочних прикладів. Використання методу потребує попередню підготовку учасників, які заздалегідь готують доповіді, реферати та виступи. На занятті вони заслуховуються, після чого починається їх обговорення, аналіз, коментування, обмін думками.

Напрацьовано деякі принципи вдалого застосування методу:

• визначення мети обговорення (наприклад, узагальнити ідеї і думки щодо обговорюваної проблеми);
• виступи всіх учасників круглого столу мають характер опанування (кожний повинен висловлювати думку з приводу обговорюваного питання, а не з приводу думок інших учасників);
• всі учасники обговорення рівноправні і ніхто не має права диктувати свою волю і рішення[7, с.2].

Екскурсійний метод це комплексний метод з рядом особливостей, що поєднує в собі традиційний наочний метод та дослідницькі елементи роботи учнів, застосування цього методу дозволяє наочно продемонструвати зв'язок матеріалу, що вивчається з раніше отриманим екскурсантами досвідом. Серед переваг цього методу слід зазначити живе, конкретне і життєве вивчення минулого, всебічне сприйняття об’єкту, підвищений інтерес до роботи і на основі цього – більш поглиблене і міцне засвоєння матеріалу.

Метод інтерв’ювання - метод інтерв'ювання, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника, дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є, здебільшого, зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю. В контексті технології патріотичного виховання інтерв’ювання застосовується як аудиторний метод навчання, так і для виконання домашнього завдання.

Метод залучення до участі в етнічно-художніх виставках зводиться до організації учнівського загалу для проведення тематичних етнічно-художніх виставок з залученням осіб з близького кола спілкування учнів в якості авторів мистецьких виробів чи власників історичних експонатів.

З метою організації патріотичного виховання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів рекомендую наступну тематику заходів:

• лекції, бесіди ("Я – громадянин-патріот незалежної держави України", "Пам’яті вдячні нащадки", "Моя рідна Україна", "Наша вітчизна –Україна", "Державна символіка Батьківщини", "Твої права і обов’язки", "Патріотизм – нагальна потреба України", "Моя земля – земля моїх предків", ", "Народні символи");
• семінари, «круглі столи», конференції ("У пам’яті світ врятований", "Люблю я свій народ – ціную його звичаї");
• уроки пам’яті ("Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної", "Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься", "Наша вулиця носить ім’я героя війни", "Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів");
• екскурсії до краєзнавчих музеїв;
• зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;
• пошукова робота, участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування;
• акції з метою упорядкування поховань захисників Вітчизни;
• години спілкування ("Я – громадянин і патріот держави", "Я –українець!", "Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!");
• виставки етнічно-художньої творчості.

Література

1.Лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2013 за № 1/9-581 «Про підготовку та проведення першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка» [Електронний ресурс].- Режим доступа: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/36893/

2. Каліта В.В. Сучасні освітні технології [Електронний ресурс].- Режим доступа: krutienko.ucoz.ua/Zavuch/klassifik2.doc

3. Яременко.Н., Устич Ю. Методичні рекомендації щодо організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. [Електронний ресурс].- Режим доступа: http://ukrintschool.org.ua/training/patriotichnevikhovannja.html

4.Концепція національно-патріотичного виховання. [Електронний ресурс].- Режим доступа: http://ukrintschool.org.ua/training/patriotichne-vikhovannja.html

5.Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Бех І.Д. Чорна К.І. – К.: Світ виховання, 2007.-31с.

6. Педагогічний словник/ [За ред. М.Ярмаченка. ]. - К.: Педагогічна думка, 2001.-514 с.

7.Петренко Л.М. Методика проведення круглого столу [Електронний ресурс]. – Режим доступа:

http://www.vpu.net.ua/pdf/Metodika%20proved%20krug%20stola.pdf

8.Гонський В.Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9-14.

9.Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові громадянського суспільства // Світ виховання. – 2004. – №1. – С. 33-36.

10.Дубина М. Руденко Ю. Патріотичне виховання молоді // Освіта України. – 2006. – №8. – С. 5.

11.Качур М. Патріотичне виховання молодших школярів у художньо-краєзнавчій діяльності // Педагогіка і психологія. – 2002. – №4. – С. 47-55.

12.Петренко О., Дежнюк Г. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2005. – №3-4. – С. 28-29.

Правові джерела

1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. – С. 3-8.

2. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді // Державний вісник України. – 2002. – №21.– С. 15-19.

3. Постанова Верховної Ради України від 22 травня 2003 року №865-ІV: про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сфері національно свідомого патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку // Голос України. – 2003. – 6 червня. – С. 7.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року №1697: Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства // Директор школи. – 2003.– №29-32. – С. 16-18.

5. Розпорядження Президента України від 29 червня 2001 року №173: про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді // Уряд. кур'єр. – 2001. – 5 липня – С. 10.

6. Указ Президента України від 25 жовтня 2002 року №948: про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді // Державний вісник України. – 2002. – №21.– С. 15.