Педагогічний прийом „Метод помилкових суджень”

Вчити вчитися - одна з найважливіших задач сучасної освіти. Однак будь-яка ідея вимагає конкретних кроків, прийомів і методів. Без сумніву, освіта - більше, ніж просто передача інформації. Однак як у школах, так і в вузах, головним чином присутній саме такий первісний етап.

Вчителі, виклад ачі вузів і коледжів, як правило, транслюють навчальний матеріал, незважаючи на те, що він вже є в підручниках, посібниках. Монографіях та в Інтернеті. І головне завдання учнів (студентів) слухати, конспектувати. Враховуючи вікові особливості учнів, учитель докладає колосальних зусиль, щоб привернути увагу учнів та утримати її. Пасивна форма отримання навчальної інформації непродуктивна і навіть згубна. Ще складніше забезпечити учням адекватні умови для осмислення навчального матеріалу, його закріплення.

Отже, проведена лекція (бесіда вчителя), тобто монолог, ще більше підсилює думку учнів, що найбільш важливим кроком у засвоєнні почутого матеріалу є банальне заучування. Студенти відверто нудьгують, пропускають заняття. Не набагато радісніша картина в ряді випадків і в школі. Лише окремі учні за належної мотивації готові "переварити" отриману таким чином навчальну інформацію, осмислити її, тобто забезпечити синтез нових знань, що є найважливішим аспектом освіти. Викладач повинен задати собі запитання, до чого він повинен прагнути: до запам'ятовування чи розуміння учнями навчального матеріалу?

Ще в 1990-і роки професор фізики Гарвардського університету Ерік Мазур (Eric Mazur) розробив свої ефективні інструменти інтерактивного навчання студентів. Він роздрукував свої лекції і роздав їх студентам, яким пропонувалося ознайомитися з навчальним матеріалом напередодні.

Студенти приходили на заняття, і Е. Мазур пропонував їм відповісти на ряд питань, тестів. Свій метод він назвав Peer instruction. Студенти отримували кілька хвилин на те, щоб обдумати питання, сформулювати свої відповіді. Вони обговорювали різні варіанти відповідей в групах по троє-четверо. Результати такого опитування були сигналом для викладача, наскільки засвоєний навчальний матеріал, на які питання слід звернути особливу увагу.

Як бачимо, Peer instruction легко реалізувати не тільки у вузі, але і в будь-якій предметній області і в будь-якому класі основної та старшої школи. Такий підхід не вимагає значних витрат часу або грошей. Все, що потрібно - це колекція питань і тестів. Отже, учитель пропонує учням перед уроком ознайомитися з новим матеріалом і бути готовим до наступного уроку вирішити навчальні завдання.

Сучасні умови вимагають більш мобільних систем опитування, ніж письмові або озвучені викладачем. Доречним буде використання мультимедійних технологій. Питання, судження чи тести можна спроектувати на екран. Викладач отримує зворотний зв'язок від студентів, озброєних смартфонами, ноутбуками або просто мобільниками. Зрозуміло, поставлені вчителем питання не повинні носити репродуктивний характер (хто ..?, Що ..?, Коли ..?, Скільки ..? І т.п.) Вони повинні бути спрямовані на розуміння процесів, явищ, пошук причинно-наслідкових зв'язків, вирішення нестандартних завдань.

Звичайно, учитель в даній ситуації повинен добре володіти навчальним матеріалом, оперативно провести аналіз виконаних завдань та тестів, і, виходячи з цього, підвести підсумки, акцентувати увагу на недоліки, внести певні роз'яснення. Учневі або студенту так цікавіше вчитися. Він розуміє, що вчитель (викладач) замість транслятора готових знань перетворюється в помічника, консультанта. Без сумніву, такий підхід відіб'ється на якості навчання.

Сучасний урок - це постійний діалог з учнем, постановка перед ним навчальних завдань. Навіть під час вивчення нового матеріалу необхідно апелювати до учня. Замість нудного монологу, вчитель, постановкою ланцюжка проблем, провокує ситуацію пошуку. Один з ефективних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів є прийом "Метод помилкових суджень".

Суть прийому полягає в тому, що на початку уроку дається ряд тверджень за новою темою. В ході навчання, учні повинні оцінити як вірні, так і невірні відповіді і обґрунтувати свій вибір. Не можна сказати, що даний прийом рідко зустрічається в практиці вчителів.

Однак почасти він використовується спрощено. Найчастіше зустрічаються складені твердження, на перевірку яких потрібен лише банальна репродукція частини нового навчального тексту. Учні не повинні просто відтворювати той фрагмент, який буде підтверджувати або заперечувати твердження. Судження необхідно сформулювати так, щоб читання тексту перетворилося в пошук.

Учні повинні застосувати додаткові розумові операції аналізу, порівняння, щоб вийти на вибір правильного твердження. Наприклад, можна сформулювати наступні твердження: "Найбільш важливою причиною даної події є ..." "Найбільш істотними ознаками даного явища є ..." Учні проводять ранжування певного переліку аргументів, виявляють найбільш важливі. Це можуть бути твердження, що описують якісь процеси. "Якщо наповнити посудину ..., то ..." "Якщо щільно притиснути два шматки металу ..." , «Якщо зменшити площу поперечного перерізу провідника…»

Прийом «Метод помилкових суджень" можна застосувати і при повторенні домашнього завдання. Або дати напередодні учням самостійно вивчити новий матеріал, а потім запропонувати попрацювати з твердженнями. В такому випадку даний прийом перегукується з описаним вище методом Еріка Мазура. Щоб візуалізувати даний прийом, досить розмістити судження на екрані, а потім по ходу їх обговорення, залишити тільки вірні.

Приклади застосування методу помилкових суджень на уроках фізики, астрономії та географії:

• Географія 10 кл.

Учитель зачитує кілька речень, завдання учнів — визначити, яке з них правильне, а яке помилкове: «На сучасній політичній карті існує понад 225 країн і територій. Усі вони мають суверенітет. Під час розвитку людської цивілізації політична карта світу постійно змінювалась. Так, у ХХ ст.. виділяють 5 етапів її формування. Останній етап характеризується розпадом світової соціалістичної системи та ряду країн. Чехословаччина розпалась на незалежні держави Чехію і Словенію. На місці Югославії існують 6 загальновизнаних і одна частково визнана держава. СРСР розпався на десять суверенних держав, а Німеччина у 1980 р. об’єдналась і зараз називається НДР.»

Правильне твердження: «На сучасній політичній карті існує понад 260 країн і територій, із яких 194 незалежні суверенні держави. Під час розвитку людської цивілізації політична карта світу постійно змінювалась. Так, у ХХ ст.. виділяють 4 етапи її формування. Останній етап характеризується розпадом світової соціалістичної системи та ряду країн. Чехословаччина розпалась на незалежні держави Чехію і Словаччину. На місці Югославії існують 6 загальновизнаних і одна частково визнана держава. СРСР розпався на 15 суверенних держав, а Німеччина у 1990 р. об’єдналась і зараз називається ФРН.»

• Фізика 11 кл.

«Атом складається з негативно зарядженого масивного ядра, до складу якого входять електрони і протони. Навколо якого рухаються нейтрони, утворюючи так звану оболонку атома. Число протонів у ядрі має дорівнювати числу електронів у атомній оболонці, тобто порядковому номеру Z у періодичній таблиці хімічних елементів. Загальне число нуклонів (тобто протонів і електронів) у ядрі позначається через А і називається масовим числом: А = Z + N, де Z-кількість протонів, а N – кількість нейтронів у ядрі».

Правильне твердження: «Атом складається з позитивно зарядженого масивного ядра, до складу якого входять протони і нейтрони. Навколо якого рухаються електрони, утворюючи так звану оболонку атома. Число протонів у ядрі має дорівнювати числу електронів у атомній оболонці, тобто порядковому номеру Z у періодичній таблиці хімічних елементів. Загальне число нуклонів (тобто протонів і нейтронів) у ядрі позначається через А і називається масовим числом: А = Z + N, де Z-кількість протонів, а N – кількість нейтронів у ядрі».

• Астрономія 11 кл.:

«До складу Сонячної системи входять 8 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Перші 5 належать до планет земної групи, Сатурн, Уран і Нептун - це планети-гіганти. В Сонячній системі близько 2300 астероїдів, більшість з яких утворюють так званий пояс астероїдів, який знаходиться між Землею і Марсом. Всі планети обертаються навколо Сонця в напрямку руху Землі - з заходу на схід по еліптичних орбітах, в одному з фокусів яких і знаходиться Сонце – самосвітна зоря. Під час руху по еліптичній орбіті планети то наближаються то віддаляються від Сонця. Точка, в якій планета знаходиться найближче до Сонця називається афелієм, а в якій найдальше - перигелієм. Меркурій і Венера супутників не мають, Земля має 1 природній супутник - Місяць, Марс має три супутники. Планети гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун) не мають супутників, а мають систему кілець».

Правильне твердження: «До складу Сонячної системи входять 8 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Перші 4 належать до планет земної групи, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун - це планети-гіганти. В Сонячній системі близько 2300 астероїдів, більшість з яких утворюють так званий пояс астероїдів, який знаходиться між Марсом і Юпітером. Всі планети обертаються навколо Сонця в напрямку руху Землі - з заходу на схід по еліптичних орбітах, в одному з фокусів яких і знаходиться Сонце – самосвітна зоря. Під час руху по еліптичній орбіті планети то наближаються то віддаляються від Сонця. Точка, в якій планета знаходиться найближче до Сонця називається перигелієм, а в якій найдальше - афелієм. Меркурій і Венера супутників не мають, Земля має 1 природній супутник - Місяць, Марс має два супутники – Фобос і Деймос. Планети гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун) мають велику кількість супутників та систему кілець».