Стаття «Складові професійного становлення педагога»
Педагог – одна із самих складних професій, яка вимагає великої самовіддачі, відданості, пожертви. Складність її визначається високими вимогами, які пред’являються до педагога в умовах сучасного розвитку інформаційних технологій, так і великими затратами розумової, психічної енергії в його виклада
цькій та виховній діяльності.Праця педагога – це щоденна робота не тільки з учнями в навчальному закладі та за межами нього, але і регулярна робота над собою, яка включає: накопичення і оновлення знань, вивчення передового досвіду, набування нових умінь і навичок. Це постійні зустрічі з новими учнями, ситуаціями, оволодіння методикою, навчальним матеріалом, це систематичний контроль над собою.
Професійна діяльність педагога представляє собою визначену систему різних, апробованих, постійно змінюючи, стійких і значимих його взаємовідносин з учнями, батьками, колегами. Така система взаємовідносин має особливі характерні властивості, свої власні, відносно самостійні, закономірності й рівні розвитку.
Важливою ознакою професіоналізму педагога є його здатність застосування тих чи інших форм і прийомів навчання і виховання учнів, проявляти до кожного із них своє особисте ставлення. Уміння розбиратися у своїх учнях, вірно оцінювати їх поведінку, вибирати систему методів виховання, які найкращим чином відповідають їх індивідуальним особливостям, це показник професіоналізму педагога. Дуже важливо враховувати, як будує свої взаємовідносини з учнем педагог: чи планує він взаємовідносини на основі принципів гуманізму, поваги, демократизму, справедливості й рівності чи ж ці принципи тільки залишаються високими словами і в повсякденній практиці спілкування педагога з учнем нічого не значать.
Професійна педагогічна діяльність формує і вимоги до спілкування, які обумовлюють рівні його культури. В професійному спілкуванні педагога завжди можна виділити дві тісно пов’язані ланки:
- А) загальні принципи спілкування, які закладені самим характером суспільного устрою, спадкові цінності минулого, в яких реалізується педагогічна діяльність педагога, єдині цілі та задачі навчання і виховання;
- Б) індивідуальні принципи спілкування, або його стиль, - сукупність конкретних прийомів і засобів, які педагог своєрідно, в залежності від конкретних умов і можливостей навчання і виховання реалізує в своїй діяльності на основі особистих знань які є у нього, професійного досвіду, здатності до навчання.
Говорячи про професійну культуру спілкування педагога, ми перш за все повинні бачити в усіх його взаємовідносинах уміння досягати поставленої мети навчання і виховання.
Одне із основних умінь педагога – уміння розповісти про складне просто, чітко, зрозуміло, послідовно – немало важливий фактор професійної культури педагога. Професіоналізм педагога при цьому виражається в тому, що в процесі спілкування він постійно порівнює можливості своїх учнів, завжди співвідносить це з тим досвідом, який у них є, при цьому в любому вигляді спілкування він завжди залишається ведучим, направляючим цього процесу. Кожне його слово, погляд, жест, звернення до учня – все повинно бути підпорядковане задачі вихованню людини високої культури.
Сучасний розвиток науки й інформаційних технологій вимагає від педагога великого постійного поповнення знань в галузі предметів які він викладає, різнобічної ерудиції в багатьох інших сферах науки і практики, кмітливості, різних вмінь та навичок. Професійна діяльність вимагає від педагога максимального терпіння, завзятості, послідовності, принциповості, в поєднанні з тактом і гнучкістю, самодисципліни. Педагогу необхідні й особисті морально-психологічні якості: доброта і любов до учнів, справедливість, чесність і гордість у виконанні своєї педагогічної місії.
Немає професіоналізму в педагога, якщо відсутня потреба навчати, наставляти, виховувати, дисциплінувати, все помічати, завжди все доводити до кінця. А також відсутнє багатство інтересів, бажання все розкласти "по полицях", розібратися в чому-небудь до кінця. Якщо педагогу не властивий оптимізм, віра в своїх учнів, якщо не має бажання бути першим, енергійно за все боротися, якщо його смаки не розвинені, думки путаються і збиваються, якщо він сам у своїй поведінці припускає помилок, а його слова розбігаються із вчинками, тому такому педагогу потрібно постійно працювати над собою, підвищувати свій духовний рівень.
Сам характер професійної діяльності педагога – ціленаправлений спосіб активного виховного впливу на свідомість і поведінку учня – зобов’язує педагога враховувати різні особливості ситуацій, в яких здійснюється процес навчання й виховання. Педагогічна діяльність спрямована на вирішення конкретної задачі: вислухати, зрозуміти, навчити, підказати, проконтролювати, переконати, пояснити, поправити і т. д. Педагог повинен працювати компетентно і кваліфіковано з самого початку; він повинен навчати, виховувати, а значить, постійно будувати свої взаємовідносини з учнями.
Учні звертають увагу на зовнішність, одяг, досвід, знання, прояви емоцій педагога – взагалі на все, що співвідноситься з особистістю людини. Потрібно пам’ятати дуже важливу психологічну закономірність, що наше сприйняття іншої людини починається із погляду на його зовнішній вигляд і тут спрацьовує наша реакція на все яскраве, гарне: зовнішньо ефектне обов’язково притягає, викликає інтерес, цікавість, заставляє всіх людей, незалежно від віку, але специфічним для кожного віку чином реагувати на це зовнішньо, порівнювати його із чимсь знайомим, близьким. І якщо педагог не хоче зруйнувати цілісність сприйняття його учнями, він піклується про свій зовнішній вигляд, прагне бути прикладом, зразком смаку, чистоти, акуратності.
Основним інструментом педагога є голос. Він може звучати різко, пронизливо, зриватися на вимогливі інтонації, але краще користуватися приглушеною інтонацією. Потрібно старатися урізноманітнити інтонації, щоб мова не була монотонною. А. С. Макаренко вважав, що педагог повинен уміти виражати одну і ту ж думку з п’ятнадцятьма відтінками інтонацій. Сам тон мови, слова, які при цьому вимовляються, складають визначений емоційний фон мовця. Відповідно, він залежить від темпераменту людини, конкретної ситуації і багато чого іншого.
А також педагогу потрібно звертати увагу на жести. Взагалі, жест має деякий безпосередній символічний сенс в процесі спілкування людей. При допомозі жестів - перст вказівний, погляд, пауза, похитування головою – людина може що-небудь демонструвати або навпаки, маскувати. Не потрібно жестикуляцію дуже часто застосовувати на уроках, працюючи біля дошки, карти, столу, взагалі в аудиторії потрібно продумувати манеру своєї поведінки.
Сучасний педагог повинен постійно удосконалювати свою професійну майстерність, він повинен бути в курсі всіх інновацій, творчих пошуків, які є в педагогічній науці, психології, методиці навчання.
Для того щоб предмет, який він викладаєте, постійно зацікавлював учнів, необхідно всіляко урізноманітнити форми його піднести на уроках. Для підтримання зацікавленості до уроку, його розвитку педагогу необхідно використовувати такі форми уроку, як лекція і семінар, диспут і прес-конференція, екскурсія і практичне завдання, залік і конкурс, ділова гра – словом, все, що може знайти у самому житті. Головне, щоб урок постійно ніс в собі творчий початок, був засобом зацікавленого спілкування учня і педагога.
Якщо педагог хоче зберегти повагу, довіру, любов кожного із своїх учнів, він повинен ні жодним словом, поглядом, жестом показати свою велику прихильність, любляче відношення або, навпаки, неприязнь до когось із них.
Гарне відношення до особистості учня – це перш за все визнання його несхожості, особливостей прояву характеру, волі, мислення, вчинків, які різнять учнів між собою в колективі.
Педагог не має права заходити до навчального закладу, аудиторію, клас з поганим настроєм. Потрібно вміти самому собі підняти настрій. Найбільш ефективним способом набуття хорошого настрою є самонавіювання: зусиллям волі заставити себе прибадьоритися, скомандувати собі поступати так, що у вас все добре. Потрібно взяти на озброєння вислів Шекспіра, що ніщо є хорошим і поганим – все залежить від того, як людина дивиться на ту чи іншу річ.
Педагогічна робота вимагає систематичної та кропіткої праці, таланту, самовіддачі. Для цього потрібно прикласти максимум зусиль, старання, кмітливості. Мабуть в кожному педагогічному колективі знайдуться колеги, далеко не сяючі талантами, які володіють скромними можливостями, але з бажанням залишитися на плаву. У них зовсім не має бажання утверджувати себе, робити щось зверх себе, а хочеться працювати так, щоб тебе не чіпали, спокійно, без фантазії і вогню, звично, то стане зрозуміло, чому ця група людей не хоче мати поряд з собою колег талановитих, шукаючих, творчих.
В процесі формального і неформального спілкування членів педагогічного колективу можуть виникати ситуації, які приводять до конфліктів. Звичайно, інколи неможна не враховувати позитивну роль конфлікту в ряді ситуацій. Тому потрібно пам’ятати, що в суперечці, дискусіях, там, де справедливо має місце різких слів, думок, потрібно, щоб перш за все увага концентрувалась на змісті проблеми, критики по суті справи, щоб виправдана гострість слів не переходила на грубість, не складала нервозності, не принижувала людської гідності. Де що залежить і від того, як ви виразите свою думку: краще, якщо вона буде виказана спокійно, і без гарячкування. А це викликає якщо не підтримку і симпатію, то певну повагу до вашої думки навіть у тих, хто з вами і не згоден.
Відповідальна і творча праця педагога – це дійсно гуманні й демократичні його взаємовідносини із своїми учнями, їх батьками, колегами, які повинні будуватися на непорушних принципах педагогічної культури:
- оправдовувати кожен день і кожну хвилину довіру всіх тих, з ким маєш справу, кого навчаєш і від кого навчаєшся сам;
- неухильно дотримуватися професійного етикету: в любих ситуаціях координувати свої дії із своїми колегами;
- бути добре підготовленим до любого діалогу, з любою людиною по всім запитанням, які входять в коло вашої професійної компетенції;
- постійно розвивати в собі якості духовної та фізичної витримки.
Педагогічною майстерністю володіє педагог трудолюбивий, який шукає і цікавиться новим, тому якщо чогось не вмієте – навчіться, а чого не знаєте – дізнайтесь, запитайте, з’ясуйте, а головне – постійно удосконалюйте форми і методи навчання і запам’ятайте декілька правил:
- в любих ситуаціях пам’ятайте про обов’язок, чесність і порядність, а головне, про святість справі, якій служиш;
- педагог повинен уміти визнавати і виправляти свої помилки;
- завжди уміти підсвідомо оцінювати ступінь свого педагогічного впливу, старатися знаходити єдиний правильний вихід із любої, навіть неможливої ситуації;
- бути вимогливим до себе і оточуючих у всьому, що стосується навчання і виховання учнів;
- гнів ніколи не повинен затуманювати розуму і душі: тільки терпіння, наполегливість і увага зможуть допомогти вам з честю вирішити поставлені задачі.
Педагогічним працівникам потрібно наслідувати пораду дану Піфагором, - увечері перед сном подумати про все, що було зроблено за день. Це допоможе набути ясності в міркуванні не тільки про пройдене, але і про майбутнє.
Література
- В. С. Грехнєв, Культура педагогічного спілкування, Москва, "Просвіта", 1990, 143 с.
- Л. А. Байкова, Л. К. Гребенкіна, Педагогічна майстерність і педагогічні технології, Москва, Педагогічне товариство Росії, 2001, 256 – с.