Психологічні особливості правової соціалізації сучасних старшокласників

Сьогодні в Україні склалась надзвичайно загрозлива динаміка правопорушень неповнолітніх, яка перевищує темпи зростання злочинності дорослих у кілька разів. Різко змінилась мотивація злочинів неповнолітніх.

В сучасних умовах, коли здійснюється визначення та закріплення на законодавчому рівн і принципу гуманізму, відбувається переорієнтація освіти на розвиток особистості, утверджується пріоритет загальнолюдських цінностей, особливого значення набуває проблема правового виховання молоді, формування її правової культури. Саме правова освіта покликана забезпечити правову соціалізацію особи через систему правових знань і розвиток правового мислення, формування ставлення молоді до правових норм як внутрішньої цінності. Процес формування правової культури учнів передбачає свідоме сприйняття та засвоєння ними правових знань як особистісних цінностей і втілення їх у правову поведінку.

Проте, різного роду деформації у суспільстві, що породжують бездуховність та свавілля, особливо у молодіжному середовищі, є небезпечними для держави. Саме тому формування у підростаючого покоління правової культури є надійним і ефективним засобом боротьби проти цих негативних явищ. Оволодіння молоддю необхідного обсягу правових знань у нерозривному зв’язку з системою моральних цінностей, естетичних смаків, етичних правил поведінки є запорукою виховання правослухняної особистості, яка дотримується норм права і знає свої обов’язки.

Правосвідомість, правова культура виникають не самі по собі, не даються при народженні, а є результатом процесу соціалізації індивіда. Правова соціалізація неповнолітнього передбачає включення в його ціннністно - нормативну систему тих ціннностей, що охороняються правом, оволодіння правомірними способами поведінки, формування почуття соціальної відповідальності і солідарності з правом. Отже, правова соціалізація підлітків пов'язана з присвоєнням соціальних цінностей, створенням спеціальної системи правових уявлень і навичок правовиконавчої поведінки, формуванням правосвідомості.

Правова соціалізація особистості – процес вироблення у людини уявлень про свою соціальну роль і місце у суспільстві – виконує важливу роль у становленні правової свідомості і правової поведінки. Правова соціалізація виступає як складова єдиного процесу соціалізації. Соціалізація – це засвоєння культури (норм, цінностей, ідей, правил, поведінки та стереотипів розуміння) спільноти. Вона не тільки пов’язана з розвитком особистості, але і є своєрідним духовним кодуванням людини, виробляючи у неї типові соціальні реакції і форми активності. Функціональне значення такого формування здібностей, знань і навичок індивіда полягає в тому, щоб підготувати людей до тісного співіснування, забезпечити їх взаємодію та взаєморозуміння.

Правова соціалізація – це процес включення індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєної всієї правової культури даного суспільства. Вона виступає як складова єдиного процесу соціалізації. Правова соціалізація — це заміна правомірної поведінки за примусом на правомірну поведінку за особистісними особливостями. Саме цієї правової соціалізації буде досягнуто тоді, коли індивіди, як зазначає Е. Фромм, "досягнуть такого типу поведінки, за якого вони бажають діяти так, як вони повинні діяти як члени даного суспільства. Вони повинні бажати робити те, що необхідно для суспільства".

Право, як вид соціального регулювання, здійснює прямий вплив на процеси соціалізації, орієнтуючи індивіда в різноманітній соціальний дійсності. Факт правової врегульованості суспільних відносин, спосіб правового впливу на них, визначення належної та дозволеної поведінки, різноманітні заборони — все це оптимізує процес соціалізації.

У процесі соціалізації індивід засвоює не тільки норми та закони, а й усі елементи правової системи, в тому числі правові поняття. Таким чином, основу правової соціалізації становлять:

• засвоєння правових норм і посідання певної позиції стосовно цих норм;
• оцінка безпосередньої реалізації норм у юридичній практиці, формування ставлення до правових інститутів, засвоєння правових норм та посідання певної позиції стосовно цих норм;
• засвоєння правової ідеології, як системного, науково обґрунтованого відображення правової дійсності в ідеях, поняттях, принципах.

Правова соціалізація — це не тільки формування навичок соціальної поведінки, яка відповідає правовим нормам суспільства, а й інтеріоризація таких норм, виникнення внутрішньої мотивації, що орієнтує особистість на їх дотримання. Початком цього процесу є засвоєння у дитинстві норм соціальної поведінки, спілкування та взаємодії людей, соціальних заборон і вимог. Пізніше правова соціалізація набуває виразніших форм: це відбувається тоді, коли людина, будучи дорослою, стає повноцінним учасником правовідносин і стикається з необхідністю самостійно відстоювати свої права, цивілізовано вступати у стосунки з іншими людьми і виконувати свої обов'язки перед суспільством.

У процесі правової соціалізації відбувається поступова інтеграція особистості в широкий соціальний контекст перехід її до повноцінної участі у функціонуванні громадянського суспільства та держави.

У здійсненні правової соціалізації особистості вирішальне значення мають такі чинники:

• загальний стан економічних, політичних, ідеологічних відносин у суспільстві та державі;
• ступінь суспільної правосвідомості в цілому та рівень автоматизму правової поведінки, що склалася;
• безпосереднє соціальне оточення особистості та вплив на неї малих формальних і неформальних груп;
• рівень правової пропаганди;
• загальний стан законності, зокрема у галузі державного управління.

Успішність правової соціалізації особистості визначається рядом вимог:

1). Правова культура суспільства є продуктом соціально-історичного розвитку людства вцілому й окремих його спільнот. Тому у зв’язку з конкретними історичними, економічними, класовими особливостями виявленого суспільства спостерігається і різні рівні його правової культури. Ця структура складається із таких складових: племінних звичаїв, котрим повинен підкорятись безсвідомо кожний член етнічної групи; традиції, які складаються спільнотах і станах, яких зобов’язана наслідувати кожна людина, бажаючи показати свою належність до даної соціальної групи; вимоги, які висуваються спільнотою до своїх прихильників правових законів, в яких чітко формуються певні норми правослухняної поведінки та яка свідомо засвоюється громадянами.

В сучасному розвитку держави, як відомо, існують правові кодекси — свободи законів, обов’язкові для всіх громадян тієї чи іншої держави, незалежно від етичної приналежності та релігійних переконань.

Правові норми кожного товариства відображають об’єктивні закономірності його політичних, економічних, державних інтересів. Правова соціалізація індивіда передбачає його адаптацію до інтересів даного суспільства, розвиток форм поведінки, адекватних його моральним цінностям. Прийняті в суспільстві норми права в значній мірі уживають характер правової соціалізації особистості.

2). Людина не пасивно пристосовується до правових норм суспільства, тому в ідентичних соціальних умовах спостерігається значні коливання від законослухняної до девіантної поведінки. Найважливішим фактором правової адаптації особистості являється відношення суб’єкта до сприйнятих правових норм суспільства. Це відношення залежить від того, наскільки правова структура надає громадянам свободу вибору, можливої творчої діяльності, участь у різних сферах суспільного життя, задоволення особистих потреб та інтересів, реалізацію життєвих перспектив.

В умовах тоталітарної структури суспільства людина повинна пасивно підкорятися вимогам закону, керована страхом норм чи виявленням пасивного конформізму. В умовах демократичної організації суспільства людина стає суб’єктом правосвідомості, виробляє активну життєву оцінку правових норм, а також формує особисту поведінку.

За оцінки суб’єктом правових норм виникає специфічне уявлення про соціальну справедливість. Віра в існування у даному суспільстві соціальної справедливості виникає у громадян за умови, що держава не тільки декларує у своїх законах права особистості, але й створює реальні гарантії їх дотримання, уживання при цьому можливості та перспективи успішності реалізації своїх прав.

Закони демократичної держави правоповідомлюють не тільки громадянина, але й покладають на нього певні обов’язки по відношенню до інших людей і суспільства в цілому. Та суб’єкт сприймає ці вимоги як справедливі, якщо він упевниться у справедливості суспільного правопорядку та усвідомить, що виконання приписаних законом і мораллю вимоги необхідно як для існування самої держави, так і для кожного громадянина, котрому держава забезпечує захист його основних прав та свобод.

Оцінка суб’єктом соціальної справедливості є результатом складних співвідношень між змістом правових та морально-етичних норм суспільства та характером особистості — рівнем її правового та морального розвитку, самооцінкою, рівнем домагань.

Нормативно-правова поведінка формується за оптимальних співвідношень суб’єктивних та об’єктивних факторів соціалізації особистості. За таких співвідношень спостерігається динамічна рівновага між інтересами держави та громадян і на основі цього — соціальна гармонія, як вимога життєздатності та стійкості даного суспільства.

Оцінка правової структури суспільства, як несправедливого, викликає у людей фрустраційні стани і на цій основі — соціальну напруженість, конфліктність, призводить до формування асоціальних форм поведінки.

3). Система об’єктивних правових вимог до індивіда завжди опосередкована його особистим досвідом спілкування з іншими людьми в соціальних групах.

Соціально-економічна і політична структура суспільства відображає у певних правових нормах відносини між державою та його громадянином. Але практично кожен індивід входить до системи відносин через усвідомлені норми поведінки в макро- і мікрогрупах.

Макрогрупи — це державні структури, політичні, громадські організації, в яких ділове та міжособне відношення завжди будуються на певних правових основах, які історично склались у даному суспільстві. Правові норми, які утворилися в макросфері, впливають на формування правових принципів малих контактних груп. Макросоціальні організації в значній мірі показують мікрогрупам правові, зокрема, конституційні вимоги до їх діяльності і контролюють відповідність їх діяльності законам.

У формальній структурі малих груп в більшій мірі має місце адаптація до об’єктивно представлених нормативних вимог, до службових взаємодій співробітників та керівників. У неформальній структурі малих груп значну роль відіграють міжособистісні відносини, засвоєні на спільності інтересів і переконань, довіри і недовіри, симпатій і антипатій, виявлення індивідуально-психологічних особливостей особистості. Саме в системі цих відносин суб’єкт наочно сприймає та оцінює вчинки інших людей і свої особисті, усвідомлює їх соціальну-правову суть, набуває знань, умінь, навичок та звички правової поведінки.

У правовій соціалізації особистості суттєву роль відіграють відносини, які складаються між особистістю і групою, колективом. Взаємовідношення особистості і групи представляються надзвичайно важкими. Для розуміння та оцінки цих взаємовідносин слід враховувати, як властивості особистості та її статус у групі, так і склад, характер діяльності та рівень організації групи, як склався в ній психологічний клімат. Але, як правило, колективний вплив групи на індивіда завжди значно результативніший, ніж особистий. Саме під час цього процесу спільної діяльності з партнерами і керівниками людина переконується в реальних цінностях й дійсності правових норм, декларованих у державних документах: Конституції, кримінальному та громадянських кодексах – в залежності від того, наскільки вона відчуває себе соціально захищеною, як вона може здійснити свої права особистості та громадянина.

Таким чином, процес правової соціалізації індивіда включає в себе взаємодію трьох компонентів: суспільство — особистість — колектив.

Узагальнення теоретичних даних показало, що правова соціалізація старшокласників – це складний та суперечливий психологічний процес, який характеризується структурною ієрархією взаємопов’язаних компонентів (правової норми, правової свідомості, правової культури, правового виховання, правової регуляції, правомірної поведінки тощо), позитивно-емоційне поєднання яких дає можливість сформувати правослухняну особистість.

Ми поставили за мету розглянути саме психологічні чинники процесу правової соціалізації: рівень правової грамотності старшокласників, ступінь їх соціальної відповідальності, ціннісно-нормативну систему та мотиваційну сторону їх правосвідомості.

Наші дослідження проводились на базі загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 5 м. Білої Церкви, яка працює за проектом "Правова освіта та правове виховання" та загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 8 м. Білої церкви, де право вивчається лише у рамках шкільної програми.

У своєму дослідженні ми намагалися забезпечити репрезентативність. Вибірку складали дві групи учнів 9-11 класів: до експериментальної групи входили старшокласники БЗШ № 5 (50 осіб), до контрольної – старшокласники БЗШ № 8 (50 осіб).

На першому етапі з метою виявлення рівня правової культури старшокласників ми провели анкетування учнів. Аналіз результатів анкетування показав, що респонденти експериментальної групи мають достатні знання у сфері права. Вони цікавляться процесами, які відбуваються в державі, слідкують за телевізійними передачами суспільно-політичного змісту, розуміють значення права і закону у життєдіяльності суспільства тощо.

Дещо інші результати показало анкетування учасників контрольної групи. Вони менш обізнані у питаннях права. Значно менший відсоток старшокласників може пояснити значення права та закону у житті людини, у життєдіяльності суспільства, їх менше цікавить суспільно-політична тематика телепередач, вони менш активно цікавляться процесами, які сьогодні відбуваються у нашій державі.

Ми провели порівняльний аналіз результатів анкетування респондентів обох груп. Старшокласники визначають демократичне суспільство, як:

67% опитаних учасників експериментальної групи зазначають, що вони мають достатньо знань про правове регулювання у державі; і лише 39% учасників контрольної групи вважають так само. Недостатньо знань з даного питання мають 24% учасників експериментальної групи і 42% – контрольної. 9% учасників експериментальної групи і 19% учасників контрольної групи не можуть визначитися у даному питанні.

92% опитаних старшокласників експериментальної групи знають і розуміють роль правоохоронних органів у державі. Серед учасників контрольної групи 54% володіють такими знаннями.

Наші респонденти пояснюють роль права і закону у життєдіяльності суспільства, як:

Поняття "активний громадянин" наші респонденти пояснюють так: це – людина, яка:

Разом з тим, старшокласники визначають, що, для того, щоб бути успішним у житті, їм не вистачає:

Вихованням учнів, як громадян, на думку наших респондентів, повинні займатися:

Чинниками, від яких залежить їхнє майбутнє, старшокласники визначають:

Таким чином, ми можемо говорити про розуміння і засвоєння старшокласниками експериментальної групи правових норм, про формування у них здатності до усвідомленої діяльності в суспільному житті на основі засвоєння правових приписів. Формування теоретичних правових знань означає перехід від зовнішніх наслідувальних актів правослухняної поведінки до їх інтеріоризації, тобто переводу у план внутрішніх інтелектуальних дій, що створюють у своїй сукупності орієнтовну основу свідомо регульованої правової поведінки.

Зміст такої орієнтованої основи (концептуальної моделі) визначає характер практичних дій, що чиняться суб’єктом, – їх екстеріоризацію відповідно до засвоєних норм права. Набутий суб’єктом досвід практичної правослухняної діяльності, у свою чергу, має зворотний вплив на перетворення й удосконалення внутрішньої інтелектуальної моделі.

На відміну від учасників експериментальної групи, старшокласники, що входили до контрольної групи, не у повній мірі розуміють суть правових норм, вони не володіють достатнім рівнем теоретичних правових знань, тому вони ще не готові до здійснення свідомо регульованої правової поведінки.

Отже, для успішної правової соціалізації однією з необхідних умов є правова освіта і правове виховання.

Так як ефективною умовою правової соціалізації молоді є наявність відповідальності, ми вирішили продовжили своє дослідження її вивченням. Як один із вимірів відповідальності, ми спробували оцінити сформований у старшокласників обох груп рівень суб’єктивного контролю над різноманітними життєвими ситуаціями, використавши експериментально-психологічну методику, розроблену у НДІ ім. Бєхтєрєва (на основі шкали Дж. Роттера).

Результати дослідження показали, що 38% учасників експериментальної групи – це особистості з екстернальним, 62% – з інтернальним локусом контролю. Це свідчить про те, що старшокласники більше схильні приписувати відповідальність за результати своєї діяльності власним здібностям та зусиллям, аніж зовнішнім обставинам.

Результати, отримані у процесі дослідження у контрольній групі, виявили, що старшокласники, які входили до вибірки, більше схильні приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам, а не власним здібностям і зусиллям (76% - "екстернали", 24% - "інтернали").

А розуміння та усвідомлення особистістю відповідальності за свої вчинки, виховання у собі почуття особистісного обов’язку за дотримання соціальних норм є важливим моментом механізму саморегуляції поведінки молодої людини, від якої залежить ефективність правової соціалізації в цілому.

Ціннісно-нормативна система становить основу правової свідомості особистості, яка визначає поведінку людини у сфері найбільш суттєвих правових відносин. Вона формується в результаті соціальної діяльності людини, функціонування і розвитку її потреб, вибору нею соціальних засобів їх задоволення.

Система ціннісних орієнтацій визначає змістову сторону спрямованості особистості і складає основу її відношень до оточуючого світу, до інших людей, до самої себе, основу світогляду та ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції та "філософії життя".

Ціннісні орієнтації тісно пов’язані з пізнавальними та вольовими сторонами діяльності та поведінки людини, слугуючи важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості та взаємостосунків людей. Таким чином, будучи основою оціночних відношень людини до явищ навколишньої дійсності, ціннісні орієнтації спрямовують, регулюють поведінку особистості в соціумі.

Для дослідження ціннісно-нормативної системи особистості старшокласників ми використали методику "Ціннісні орієнтації" М. Рокича, а також проаналізували відповіді старшокласників на запитання анкет.

Аналіз результатів дослідження показав, що у системі термінальних цінностей старшокласників, що входили до обох груп, перші позиції займають здоров’я, свобода, кохання, впевненість у собі та щасливе сімейне життя. Тобто наші респонденти впевнені в тому, що саме ці параметри варті того, щоб до них прямувати. Серед інструментальних цінностей вони на перші місця ставлять самоконтроль, широта поглядів, чесність, тверда воля, високі запити, чутливість, освіченість, вихованість, незалежність. Ці дані свідчать про те, що для досягнення мети їм, у першу чергу, необхідні саме ці способи дій або властивості особистості.

Аналізуючи ранжування основних правових цінностей учасниками обох груп, ми отримали такі результати:

• 43% "екстерналів" на перше місце в ієрархії правових цінностей ставлять здоров’я, гідність, справедливість;
• 29% – людське життя, честь, довіру;
• 14% – владу, рівноправність, гармонію.

Значна частина "інтерналів" (47%) на перше місце визначає здоров’я; 27% – честь, свободу; 20% – гідність, довіру, справедливість, людське життя; 13% – порядок; 7% – відповідальність, обов’язок, толерантність, милосердя, солідарність.

Отже, у системі цінностей сучасних старшокласників основні правові цінності займають вагомі місця серед інших цінностей, але пізнавальна та навчальна активність у сфері права не є значущими для респондентів контрольної групи. Тому, на нашу думку, для підвищення результативності правової соціалізації необхідно розвивати пізнавальну активність та формувати позитивне ставлення старшокласників до даної проблеми.

Наступним етапом нашого дослідження стало вивчення мотивів, якими керується поведінка старшокласників обох груп у сфері права. З цією метою ми провели анкетування. Результати анкетування показали, що старшокласники, які входили до експериментальної групи, у сфері права керуються такими мотивами:

• соціально-активним – 41% (соціально активна правомірна поведінка людини має позитивний, свідомий, творчий характер і направлена на здійснення соціальних цілей права);
• звичаєвим – 32% (в основі правомірної поведінки лежить звичка. Звична поведінка свідчить про те, що людина не аналізує критично ті чи інші правові вимоги, а, переконавшись у їх правильності, дотримується їх без особливих роздумів, без боротьби мотивів);
• "мотивом благополуччя" – 16% (людина дотримується правових норм для того, щоб одержати позитивні оцінки і схвалення інших, заслужити авторитет тощо, а саме право виступає для людини цінністю);
• маргінальним – 7% (правомірна поведінка заснована на мотивах страху перед відповідальністю, боязні осуду з боку інших людей.);
• конформістським – 4% (правомірна поведінка здійснюється не в зв’язку з високим рівнем правосвідомості, а в результаті пристосування до зовнішніх обставин та ситуацій).

Старшокласники, які входили до контрольної групи, показали такі результати:

• у 43% – переважає конформістський мотив;
• у 19% – маргінальний;
• у 18% – "мотив благополуччя";
• у 14% – звичаєвий;
• у 6% – соціально-активний.

Ми бачимо, що значний відсоток серед респондентів експериментальної групи становлять старшокласники, у яких переважають соціально-активні мотиви поведінки, тобто вони свідомо дотримуються норм права. Таку поведінку можна назвати принциповою позицією. Така принциповість у поглядах є свідченням того, що ці учні стоять на щабель вище у процесі правової соціалізації від своїх ровесників, які входили до контрольної групи (додаток 5).

У респондентів контрольної групи переважають конформістські та маргінальні мотиви правової поведінки. Тобто вони пристосовуються до обставин та ситуацій. Крім того, людина, яка керується маргінальними мотивами, не переступає меж дозволеного й забороненого, але схильна до протиправних дій. Про це свідчать відповіді "Так" (в експериментальній групі – 12%, у контрольній групі – 54%) на запитання: "Чи може якась причина примусити вас порушити закон?". Причинами такої поведінки старшокласники називають:

• безвихідні ситуації;
• захист близьких людей;
• солідарність з компанією;
• питання життя і смерті.

Отже, сформованість правових мотивів поведінки у старшокласників експериментальної групи вища, ніж у учасників контрольної групи.

Отже, правова поведінка, яка у своїх онтогенетичних початках є результатом адаптації індивіда до умов соціального середовища, служить необхідною умовою подальшої соціалізації і вироблення індивідуальної активної позиції в розробці і реалізації правообумовлених відносин особистості і правової структури суспільства.

Старшокласники, які є суб’єктами проекту "Правова освіта та правове виховання", мають вищий рівень правової грамотності, соціальної відповідальності, ніж їхні ровесники, що навчаються у звичайній загальноосвітній школі.

Основні правові цінності займають вагомі місця у ієрархії цінностей старшокласників, але пізнавальна та навчальна активність у сфері права для учнів звичайної загальноосвітньої школи не є значущою.

Аналіз мотивів правової поведінки старшокласників ще раз доводить, що учні, які вивчають право з 1 класу, стоять на щабель вище у процесі правової соціалізації від своїх ровесників.

Кінцевою метою правової соціалізації неповнолітнього повинна стати його поведінка на основі правосолідарних установок, тобто звична правовиконавча поведінка як стійка особливість моральності. При цьому неповнолітній дотримуватиметься норм права не із страху покарання чи навіть із почуття солідарності з правом, а по нагальній моральній потребі здійснювати тільки правомірні дії – жити достойно.

Правове виховання – важлива частина системи соціалізації індивіда. Від якості правового виховання багато в чому залежить рівень розвитку особистості.

Найважливішу роль у розвитку правової свідомості повинна відіграти оновлена і раціонально побудована система морального, трудового й інтелектуального виховання, яка спроможна забезпечити формування в молоді активного життєстверджуючого менталітету і перетворення культури правової поведінки в невід'ємну властивість особистості.

Очевидно, необхідне оновлення змісту шкільної програми, адже правова освіта і правове виховання молоді є однією з пріоритетних проблем сучасного українського суспільства. Побудова правової держави, громадянського суспільства повинні стати стратегічною метою нашого соціуму. Практичні кроки для вирішення цього завдання загалом будуть сприяти викоріненню злочинності неповнолітніх зокрема.

Список використаних джерел

1. Авер’янова Г. М. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства / Г. М. Авер’янова, Н. М. Дембицька, В. В. Москаленко. – Київ: "ППП", 2005. – 307с.
2. Антонович М. М. Розвиток ідеї прав людини як складної правової культури в Україні / М. М. Антонович // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2004. – с. 35 – 42.
3. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. — 2005. — №4.
4. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні. / А. В. Грищенко. – Автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. — К.. 2003. — с. 6.
5. Елисеев О. П. Практикум по психологи личности. / О. П. Елисеев. – СПб: "Питер", 2000. – 560с.
6. Жадан І. В. Механізм впливу соціальних уявлень на процесс научіння / І. В. Жадан // Педагогіка та психологія. – 2005. - № 2. – с. 34 – 40.
7. Жадан І. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні. Методичний посібник. / І. Жадан, С. Кисельов, О. Кисельова, С. Рябов. – К,: Тандем, 2004. – 80 с.
8. Киршева Н. В. Психология личности: тесты, опросники, методики. / Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова. – М.: Геликон, 1995. – 220с.
9. Коновалова В. Е. Основы юридической психологии: учебник. / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. – X.: Одиссей, 2005. – 352с.
10. Марчук В. М. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність / В. М. Марчук. – К., 1996 – 106 ст.
11. Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник. / В. В. Москаленко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.
12. Оксамытный В. В. Правовое воспитание – важный фактор формирования социально активной личности. / В. В. Оксамытный. – К.: Наукова думка, 1979. -74 с.
13. Твердохліб Л. В. Виховання правової культури старшокласників / Л. В. Твердо хліб // Творчість в технології виховання та навчання: зб. наук. праць. Вип. 9. – Київ-Запоріжжя: Ін-т педагогіки і психології профосвіти, 1998. – с. 116-132.
14. Тюріна В. О. Система цінностей, правова соціалізація і правове виховання / В. О. Тюріна // Психологія на перетині тисячоліть: збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань. – К.: Гнозис, 1998. – т. 3. с. 396 – 404.
15. Циба В. Т. Системна соціальна психологія. Навч. посіб. / В. Т. Циба. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с.