Стаття „Педагогічні умови формування професіоналізму вчителів в управлінні конфліктами у школі”

В педагогічній діяльності вчителя значущим чинником є вміння знайти вихід із конфліктної ситуації, який би не вів до приниження жодної сторони, а, навпаки, спрямовував би конфліктуючі сторони на адекватну самооцінку своїх дій і вчинків. Спосіб організації вирішення педагогічного конфлікту, побудо ваного на врахуванні індивідуальних особливостей кожної конфліктуючої сторони, передусім учня, більш незахищеного у зіткненні зі вчителем, слід вибудовувати в контексті гуманістичного підходу.

Переклад з латинської мови слова «конфлікт» означає зіткнення. Психологічний словник дає таке визначення конфлікту: це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Підвалини більшості конфліктів закладаються ще в дитинстві. В школі проблема конфліктності всередині учнівського колективу та учнів з педагогами є досить гострою. Це доводить і той факт, що багато відомих педагогів зі світовим ім’ям присвятили чимало досліджень саме тематиці конфлікту в шкільному колективі.

Гуманістичний підхід до розв'язування конфліктних ситуацій можливий при глибокому розумінні суті конфліктів, їхніх причин, стадії протікання, типів та функцій. Важливим у цьому плані є також вивчення особистих якостей учителя, що значною мірою визначають стиль професійно-педагогічного спілкування та переважаючий спосіб реагування в конфліктній ситуації.

Для вчителя важливо вміти знайти вихід із конфліктної ситуації, який би не вів до приниження жодної сторони, а навпаки, спрямовував би суб'єктів конфлікту на власну оцінку своїх дій і вчинків.

Поради вчителеві по профілактиці конфліктів

1. Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріше і довше конфлікт, тим важче його закінчити. Вчіть школярів захищати свої законні інтереси без конфліктів.

2. Ніколи не перетворюйте учнів на інструмент боротьби з адміністрацією школи, іншими вчителями, батьками школярів. Таким чином, ви і своїх цілей не доб'єтеся, і думку про себе колег і учнів зіпсуєте.

3. Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, вчіть цьому школярів. В процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції. Донесіть до дітей, що негативні емоції:

• роблять руйнівний вплив на здоров'я того, хто злиться;
• погіршують якість мислення;-
• за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.

4. Ніколи не з'ясовуйте відношення з дітьми, батьками школярів, колегами в присутності учнів.

5. Не прагніть радикально, швидко, лобовими методами переробляти учнів. Перевиховання і виховання школярів - процес тривалий, що вимагає від вчителя терпіння, розуму, такту і обережності.

6. Ніколи на своїх уроках не давайте негативних оцінок діяльності і особи інших вчителів, адміністрації школи, батьків.

Психологічний комфорт у процесі навчальної діяльності залежить від того, як складаються відносини між педагогами і дітьми, дітей між собою, педагогом і батьками, між різними суб’єктами та об’єктами. Безперечно, без гуманізації взаємин між учителями та учнями неможливо сформувати позитивний психологічний клімат. Глибоко людяні, гуманні стосунки між педагогом та дітьми – першооснова взаєморозуміння, позитивного самопочуття, найповнішого розкриття можливостей кожної дитини.

Отже, від стилю взаємодії педагога з учнями залежить емоційний фон на уроці, мікроклімат у дитячому колективі .

Сучасні зміни, що відбуваються в освіті, не могли не позначитися на взаємовідносинах педагогів і дітей. Вони стали більш гуманістичними, відкритими, довірливими. Незважаючи на те, що бажання учителів та учнів йти назустріч один одному недостатнє, все ж таки помітне прагнення оцінювати ту чи іншу ситуацію взаємодії не з позиції власного досвіду; надавати дитині право вибору, враховувати її індивідуальні особливості, бачити й спиратися на позитивне та ін.

Коли вчитель звертається до дитини на ім’я, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю.

Таким чином, позитивний психологічний клімат має велике значення.

Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

• звертатися до дітей на ім’я;
• допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;
• частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;
• поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
• оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;
• бути щедрим на похвалу;
• педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;
• невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;
• забезпечувати педагогічну підтримку;
• спиратися на сильні сторони дитини

Гуманізація відносин між педагогом та учнями є тією пріоритетною засадою, за допомогою якої можна побудувати ефективну систему виховання творчої гуманної людини. Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для взаєморозуміння, позитивного настрою, душевної рівноваги, найповніше розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є основою позитивного ставлення до школи, до вчителя.

Гуманістична установка педагога на взаємодію з дитиною – важливий компонент педагогічної майстерності, необхідна умова гуманно-особистісного підходу та гуманістичного стилю роботи. Особистість учителя повинна викликати в учня позитивні емоції, бажання й готовність до діалогу.

Список використаної літератури

1. Абрамова Г. С. Практикум по психологическому консультированию. М.;1995.
2. Анцупов А.Я. Профілактика конфліктів в шкільному колективі. М., - 2003.
3. Орбан-Лембрик Л. Соціальна психологія. – К., -2003 – с. 446
4. Петровський А.В. Особа. Діяльність. Колектив. - М.: Знання, 1982. – с. 262
5. Федорчук В. М., Федорчук В. І. Гуманістичний підхід до розв'язання педагогічних конфліктів // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. — К.; 1995. — с. 264 - 266.
6. Цигульська Т. Ф. Про типологію конфліктів // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. — К.; 1995. — с. 281—282.