Стаття «Роль педагога у вирішенні конфліктних ситуацій в учнівському колективі»

В педагогічній діяльності вчителя значущим чинником є вміння знайти вихід із конфліктної ситуації, який би не вів до приниження жодної сторони, а, навпаки, спрямовував би конфліктуючі сторони на адекватну самооцінку своїх дій і вчинків. Спосіб організації вирішення педагогічного конфлікту, побудо ваного на врахуванні індивідуальних особливостей кожної конфліктуючої сторони, передусім учня, більш незахищеного у зіткненні зі вчителем, слід вибудовувати в контексті гуманістичного підходу.

В школі проблема конфліктності всередині учнівського колективу та учнів з педагогами є досить гострою. Тому, на мою думку, дослідження даного питання є актуальним у сучасні й педагогіці. Це доводить і той факт, що багато відомих педагогів зі світовим ім’ям присвятили чимало досліджень саме тематиці конфлікту в шкільному колективі.

Гостро ранить психіку учнів, особливо підлітків, відсутність поваги до них зі сторони вчителя, приниження їх достоїнств. Учні, особливо старші, сприймають це дуже боляче. Саме відсутність поваги зі сторони вчителя частіше всього буває причиною конфліктів між ним та учнем.

На запобігання конфліктів в учнівському колективі значно впливає стиль взаємостосунків, взаємодія вчителя та учнів.

Велику частину часу дитина та підліток проводить у освітніх закладах, що нерідко супроводжується конфліктами, відповідно – стресами, відчуттям незадоволеності та под. . Наведу приклад типової гострої педагогічної ситуації. Молодий вчитель викликає до дошки учня для аналізу мовних явищ, але учень не зміг виконати завдання. Вчитель запрошує до відповіді ще декількох школярів. Дисципліна в класі погіршується. На дошці з’являється слово з помилками. Вчитель спочатку цього не помічає. Учні поводяться галасливо, вчитель звертається до них, але результату не досягає. Лунає дзвінок. Урок фактично зірвано.

Вчитель у школі може бути людиною-посередником (медіатором) між учнями, учасниками конфлікту, або між їхніми батьками. Інколи у спілкуванніміж учителем і учнем домінують категорії імперативності, модальність повинності, при цьому складовою формою є вираз: “Ти повинен…” Серед варіантів можуть бути такі: “уважно слухати”, “…не відволікатися”, “…не розмовляти з сусідами”, “поважати вчителів, батьків, дорослих”, “…слухати старших”, “завжди мати при собі щоденник” тощо. Без сумніву, імперативність

За будь-якого варіанту розвитку конфлікту завдання педагога полягає в тому, щоб перетворити протидію сторін у взаємодію. Для цього слід проробити низку операцій:

• Домогтися адекватного сприйняття учнями один одного.
• Діалог як мета і засіб (налагодження комунікації - засіб обговорення спірних питань).
• Взаємодія — завершальний етап (спільна діяльність усіх опонентів, спрямована на розв’язання конфлікту).

Помітну роль у запобіганні конфліктів відіграє дисципліна, уміння забезпечити дитині необхідну для її повноцінного розвитку свободу. Значний вплив на конфліктну поведінку школярів має особистість вчителя. Вчитель зобов'язаний втручатися у конфлікти учнів, регулювати їх. Це, звичайно, не означає їх придушення. Залежно від ситуації може: бути необхідно адміністративне втручання, а, може бути — просто добра порада. Позитивний вплив надає залучення конфліктуючих в спільну діяльність, участь у вирішенні конфлікту інших учнів, особливо лідерів класу, і т.д .

Корисними для вчителів будуть правила і принципи педагогіки співпраці:

• Відмовитись від правила часто, з натиском підкреслювати здібності одних учнів, неуспіхи інших.
• Відмовитись від прямого протиставлення дітей одне одному.
• Не “пиляти” і не “лаяти” при всьому класі. Розмовляти частіше.
• Помічати найменші кроки до компромісу егоцентричних школярів, але не підкреслювати це різко як щось несподіване.
• Називати всіх на ім'я і вимагати цього від дітей під час звернення одне до одного.
• Постійно підкреслювати, що взаємостосунки у класі повинні визначатися не лише успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.
• Частіше говорити із замкнутими, “нецікавими” учнями, адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер, і коли вони бачать, як учитель говорить з таким однокласником, починають також виявляти до нього інтерес.
• З повагою ставитись до особливостей дівчат і хлопців.
• Усе, що відбувається з учнями, сприймати всерйоз.

Вчитель відіграє важливу роль посередника у розв'язанні конфліктів. Він може висувати пропозиції, які дають змогу учасникам конфлікту врахувати думку іншої сторони, або ж зберігати власну позицію.

Вчитель допомагає обом учасникам конфлікту визначити і проаналізувати свої цілі, щоб разом добитися спільної мети.

Отже, конфлікт є невід’ємною складовою життя, також почасти і навчального процесу, є проявом незгоди між людьми, групами людей тощо.

Слід усвідомлювати, що це, насамперед, взаємодія, взаємовплив, діалог. Без сумніву, конфлікт може спричинити згодом розвиток гармонійних відносин, докорінно щось змінити за умови позитивно налаштованих суб’єктів комунікативного акту. Необхідно підтримувати, задовольнити обидві сторони та шляхом взаємного толерантного ставлення досягти консенсусу чи компромісу.

Використана література

1. Рыбакова М. М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе.—М.; 1991.
2. Федорчук В. М., Федорчук В. І. Гуманістичний підхід до розв'язання педагогічних конфліктів // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. — К.; 1995. — С. 264 - 266.
3. І.М.Руденко, Л.П.Хоменко. Конфлікт в освітньому сереяк потреба змін.- 2012 - С.73-75
4. 3. Кириленко А.І. Конфлікти між учителями й учнями. Способи їх розв’язання /А.І. Кириленко// Шкільному психологу. 2011 – №4. – С.24-28.
5. 6. Сивакова Л.Ю., Костенко Т.Г. Конфлікти та причини їх виникнення /Л.Ю. Сивакова, Т.Г. Костенко// Позакласний час. – 2006. – №7-8. – С. 94-98.
6. Психопрофілактика // Упоряд Т.Гончаренко. - К.:Редакції загально педагогічних газет, 2003. - 112с.