Стаття «Причини успішної адаптації шестирічних першокласників у школі»

Адаптацію визначають як процес пристосування до успішного функціонування в певному середовищі, а також як здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку. Початок навчання дитини у школі – важкий і відповідальний етап її життя. Діти 6-7 років переживають психологічну к ризу, пов’язану із необхідністю адаптації до школи. Зміни і варіювання часу та строків навчання у школі відповідно Закону України « Про загальну середню освіту», диференціація й інтеграція освітніх систем ведуть до перегляду вимог про зміст готовності дітей шестирічного віку до навчання у школі. Вступ дитини до школи супроводжується зміною динамічного стереотипу, що склався дошкільний період життя.

Актуальність дослідження. Поняття «адаптація» - одне з ключових у дослідженні певного організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.

Термін « шкільна адаптація» став використовуватися для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі, що виникають у школі. Із цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності – утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинно бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Але, насамперед, необхідно чітко визначити поняття «адаптація».

Адаптація – динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку, продовження роду. Адаптаційний процес торкається всіх рівнів організму: від молекулярної до психічної регуляції діяльності. У цьому процесі психічна адаптація відіграє важливу роль.

Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. Адекватна форма поведінки при задоволенні потреби – це така форма поведінки, що перешкоджає можливості задоволення іншої основної потреби.

Об’єктом дослідження є процес успішної адаптації шестирічних першокласників в школі.

Предметом дослідження - психолого-педагогічні особливості успішної адаптації шестирічних першокласників в школі.

Мета дослідження – на основі вивченої психолого-педагогічної літератури простежити особливості успішної адаптації шестирічних першокласників в школі, виявити чинники, які обумовлюють якісний характер цього процесу, шляхи і методи допомоги учням в процесі адаптації.

Проблема готовності дитини до школи була сформована кілька десятиліть назад. Довгий час вважалося, що критерієм готовності дитини до навчання є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський одним із перших сформував думку по те, що готовність до шкільного навчання полягає в рівні розвитку пізнавальних процесів. Ю. Гільбух визначає психологічну готовність через розумові здібності, такі як розумова активність у її основних компонентах: короткочасна пам'ять, здатність здійснювати елементарні умовиводи, міркування.

Процес адаптації першокласників відбувається на рівнях:

• Біологічному ( пристосування до нового режиму навчання і життя).
• Психологічному (доручення до нової системи вимог, пов’язаних із виконанням навчальної діяльності).
• Соціальному ( доручення до учнівського колективу).

Усе це спричиняє суттєву перебудову життя, фізіологічних і психічних станів першокласників, що супроводжується неприємними відчуттями дискомфорту, швидким накопиченням нової інформації й особистісними змінами. Які ж труднощі спіткають дитину в цей період?

Критерії адаптації умовно можна поділити на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт. Які характеристики цього періоду слід ураховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи?

По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. У неї з’являються нові та складні обов’язки: робити уроки, приходити вчасно до школи, бути уважною на заняттях… По суті, вперше у своєму житті малюк стає членом суспільства зі своїми обов’язками. Учитель виступає представником соціуму: він задає вимоги і норми, орієнтує школяра в тому, як йому слід поводитися, та що як робити.

По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання у школі малята зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому. Що ігрова є вільною, а навчальна – побудована на довільних зусиллях. Перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здійснюється не за її волі, не природним для неї шляхом. А є немовби «нав’язаним».

По-третє, важливим чинником психологічної адаптації до школи є соціальне оточення. Від ставлення вчителя до дитини залежить спішність її подальшого навчання. Успішність процесу адаптації визначає ще й те, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію серед однолітків. Активний та ініціативний першокласник стає лідером, починає добре вчитися, тихий і податливий – перетворюється на аутсайдера, вчиться неохоче або незадовільно.

По-четверте, одна з гострих проблем – заборона рухової активності ініціативних учнів і, навпаки, активізація млявих і пасивних.

Психологічна адаптація – процес мотивації адаптивної поведінки людини, взаємодії особистості із середовищем,адже дитина повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення основних її потреб і реалізацію значущих зв’язків.

Соціальна адаптація – це процес, за допомогою якого дитина або дитяча група досягають стану соціальної рівноваги. Коли не переживають конфлікт із іншими людьми. Першокласник пристосовується до вимог соціальних груп, що його оточують ( школа, клас, родина).

Психологічна готовність передбачає розвиток таких сфер: інтелектуально – мотиваційної і вольової, елементарні системи узагальнених змін і уявлень, навчальні навички і здібності. У структурі готовності прийнято виділяти наступні компоненти: морфологічна, психологічна, особистісна готовність.

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи,посісти нову соціальну роль – роль школяра,сформувати ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими функціями,є бажання займатися з вчителями, розвивати, розвивати необхідні форми спілкування з однолітками.

Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною ( атрибути шкільного життя – портфель, підручник, зошити), а можливість одержувати нові знання. Однією з найважливіших передумов навчальної діяльності є вміння сприймати навчальні завдання. Дитина має не просто здобути той чи інший результат, а засвоїти запропонований вчителем спосіб дій. Тобто вона має орієнтуватися не стільки на те,як це зробити, а на результат своєї роботи. У віці 6-7 років кожна дитина мріє про школу.

У змісті мрії про школу найважливіше місце посідає вчитель. Педагогічний досвід і соціальні дослідження показують,що саме від того, як складуться взаємини школяра з першим учителем, чи забезпечить він дитині підтримку, довіру, чи буде він щиро зацікавлений у її успіхах,залежатиме її успішність і самопочуття у колективі однолітків. Надзвичайно велика роль в адаптації дитини належить сімї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі спостереження за дитиною ще на етапі вступу до школи. За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками щодо труднощів дитини.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних психологічних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних стосунків з найближчим соціальним оточенням, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

Першокласник із захопленням і надією переступає поріг школи, але вже через кілька місяців може почати страждати від необхідності бути в ній щодня. Чим пояснюється таке ставлення до школи? Чи можуть батьки щось зміни? Якщо дитина не дуже добре пристосувалася до відвідування дошкільної установи, або зовсім її не відвідувала, не дивно,що можуть виникнути певні ускладнення і в першому класі. На жаль, менше 50% дітей легко адаптуються до шкільних вимог.

Пізнавальна активність маленького школяра досить висока: він ставить запитання, радіє, коли відкриває для себе нові знання. Але ця допитливість наштовхується на певні протиріччя – як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад: «Хочу, але не можу»; «Цікаво, але про це не розповідають»; «Не цікаво, але треба»; «Треба міркувати, але вимагають швидкої відповіді»; «Це я можу, але цього не вимагають». Поступово вогник бажання все знати, бути попереду, стати найрозумнішим згасає, а на зміну йому приходять неуважність, тривожність тощо.

До дітей, що важко адаптуються, належать, як правило:

• діти з відхиленнями в інтелектуальній, комунікативній, мотиваційній або емоційній сферах;
• діти, які мають хронічні хвороби, через які змушені пропускати багато уроків;
• діти, в яких порушена саморегуляція поведінки або недорозвинене мовлення;
• діти з неблагополучних або неповних сімей, які від початку і надалі не отримують від дорослих підтримки та допомоги в навчанні.

Що можуть зробити батьки, щоб полегшити адаптацію дитини до початкової школи? Їхня позиція повинна бути активною:

• створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні;
• допомагайте, якщо це доцільно, при виконанні складних домашніх завдань, підтримуйте у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку («я з цим успішно впораюсь!»);
• запобігайте перевантаженню (фізичному та інтелектуальному), яке негативно впливає на стан психічного здоров'я. Сплануйте з дитиною раціональний режим дня так, щоб у ньому знайшлося місце і тривалим прогулянкам, і спортивним та рухливим іграм, і домашнім завданням, і щирим розмовам про проблеми і труднощі;
• навчіть дитину доцільно використовувати позашкільний час, наприклад, привчайте вчасно обідати і відпочивати після уроків. Задане додому спробуйте зробити з нею того дня, коли з цього предмету був урок в школі. Тоді краще спрацьовує пам'ять і розуміння матеріалу виявляється глибшим. Виділіть «важкі» дні і частину завдань виконуйте заздалегідь;
• виявляйте, підтримуйте і розвивайте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи. Допомагайте дитині відкрити в собі сильні сторони (навички, риси), які цінуються, приймаються, дають відчуття внутрішньої рівноваги, поваги і довіри до себе.

Слід пам’ятати, що при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом. Якщо ж причиною дезадаптації є порушення нервово-психічного здоров'я дитини (підвищена стомлюваність, боязкість, невпевненість в собі, тривожність, стійкі переживання з приводу стосунків з однокласниками), бажано отримати допомогу у дитячого психіатра або психотерапевта.

Щоб уникнути проблем дезадаптації дітей шестирічного віку слід враховувати педагогічно-методичний аспект організації навчально-виховного процесу. Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер.

Як наголошував В.Сухомлинський, щоб дитина справді поважала і сприймала вчителя, останній повинен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, жити справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.

Отже, готовність дитини до школи складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитись на її адаптації до школи. Тому батьки чи вихователі повинні їх розвивати у дітей, готувати їх до школи. Необхідно привчати дитину до посидючості, тренувати увагу тому, що в школі йому доведеться зосереджено працювати на уроці. І в залежності від того, як дитина підготовлена до школи, і буде про тікати процес адаптації її до шкільного життя.

Список літератури:

1. Вовнянко Т.С. Теоретичні засади адаптації шестирічних учнів до школи.- Збірник матеріалів Міжвузівського науково – практичного семінару. – Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2008.- с.128.

2. Дронь Т. Психологічна підготовка дитини до школи // Психолог.-2007. – №21-22.

3. Колесова Г. Діагностика адаптації першокласників // Психолог. -2010. – № 23-24.

4. Підручна І. Я – першокласник! Авторська програма // Психолог. – 2014. - № 15-16.

5. Середина С. Успішна адаптація як умова гармонійного розвитку особистості // Психолог. – 2008. - № 40.