Стаття «Проблема дитячої обдарованості у сучасних дослідженнях»

У статті розглядаються проблеми дитячої обдарованості у сучасних дослідженнях. З’ясовується сутність понять обдарованість, обдарована та талановита дитина. Звертається увага на творчу обдарованість. Проаналізовано основні сучасні підходи до визначення понять "обдарованість", "обдаровані діти", пр едставлено міркування стосовно утруднень або проблем, які пов’язані з діагностикою та розвитком обдарованості. Підкреслюється важливість мікросоціального оточення дитини для розвитку її потенційних можливостей, а також виявляються певні умови її творчого становлення як особистості, яка здатна змінювати на краще своє життя та життя своєї країни. Акцентовано увагу на необхідності вияву і розвитку обдарованості дитини, на ролі вчителя для формування особистості обдарованої дитини. Представлено характерні риси обдарованих дітей.

Ключові слова: обдарованість, обдарована дитина, талановита дитина, конвергентне і дивергентне мислення.

Глобальні соціально-економічні перетворення у нашому суспільстві виявили потребу в людях творчих, активних, не ординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати поставлені завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові перспективні задачі.

Проблема раннього виявлення та навчання талановитої молоді пріоритетна в сучасній освіті. Від її вирішення залежить інтелектуальний та економічний потенціал держави. В сучасних умовах навчально-виховного процесу вивчення і використання індивідуальних особливостей дітей набувають все більшого значення. Сьогодні завдання освіти більше спрямовані не на оволодіння все зростаючою сумою знань, а на розвиток здібностей і пізнавальних інтересів школярів, підвищення їх активності в пізнавальній і практичній діяльності. Ефективність же такої навчальної роботи залежить, перш за все, від ступеня індивідуалізації пізнавальної діяльності, яка забезпечує відповідність вимог до кожного учня за його можливостями.

За роки існування незалежної Української держави ситуація суттєво змінилася. Серед завдань реформування системи освіти одне з провідних місць посіла проблема формування нової генерації національної еліти. Сьогодні під керівництвом академіка В. О.  Моляко та його послідовників О. І.  Кульчицької, М. А.  Гнатка, О. Л.  Музики та ін. в Україні створено вітчизняну наукову школу, яка займається дослідженням проблеми обдарованості та розвитком творчого потенціалу особистості.

Проблема обдарованості знаходиться у центрі уваги психологів та педагогів вже достатньо тривалий час. Перші кроки у розв'язанні даного питання було зроблено ще у другий половині ХІХ століття, коли побачила світ книга Ф.  Гальтона "Спадковість таланту. Її закони і наслідки" (1869). Сьогодні ж проблема виховання обдарованої особистості стала невід'ємною частиною нашого життя, нагальною потребою сучасного етапу розвитку людства, від вирішення якої певною мірою залежить і подальший розвиток нашої цивілізації.

Саме тому розвиток творчих здібностей людини набуває особливої актуальності, потребує якісно нового підходу до освіти на основі інтеграції зусиль учених, педагогів, громадськості всіх країн. Для України, яка прагне до статусу розвиненої, правової і демократичної держави, створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Нині і сама доля України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина в цілому. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних основ ефективної державної системи підтримки талановитої молоді, а також вдосконалення процесу підготовки вчителя до реалізації поставлених завдань.

Талановиті діти – це величезне загальнолюдське багатство, неоціненний національний статок. Сам факт їх існування є потенціалом будь якої нації. Кожна дитина обдарована по-своєму. Для того щоб зберегти національне багатство, примножити його і використовувати з максимально можливою користю, необхідно навчитися допомагати особистості віднайти себе і правильно оцінити, обережно підтримувати її розвиток. Здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. У таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв’язування задач. Вони вміють побачити у буденному незвичне, в очевидному - неймовірне, їх називають "чомусиками".

Це учні, в яких добре розвинена пам’ять. Вони запам’ятовують великий об’єм матеріалу і надовго його зберігають. Недаремно Т. Едісон говорив: "Творчість – це десять відсотків натхнення і дев’яносто відсотків важкої праці" [14, 13]. Отже, кожна людина від природи наділена здатністю до творчості, творчим потенціалом, тому що творчість лежить в основі як загального розвитку природи, еволюції, так і в розвитку кожної окремої особистості, в її само здійсненні. Мають бути задіяні і потреби, до того ж – повною мірою. Щоб відчувати себе здоровою в психологічному сенсі людиною, треба задіяти свої, вроджені здібності. Але кожна людина наділена не лише задатками до певних видів діяльності, а загальними здібностями до всіх видів людської діяльності, творчої зокрема.

Природні можливості людини можна порівняти з глибокою криницею, в якій на різній глибині лежать різні здібності: одні – вище, ближче до поверхні, вони виявляються легше, інші - глибше або зовсім глибоко. Щоб їх виявити, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і чималі зусилля самої людини. Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу і прагнення доводити її до кінця. Талант - це передусім копітка i цілеспрямована справа.

Поняття обдарованості не дістало загальновизнаного визначення. Найпоширенішим є визначення німецького психолога В. Штерна. Він формує його так: "Обдарованість – це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя" [11, 370].

Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, як щось спадково зумовлене. Вона нерозривно пов’язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку. На думку Т. Цигена, під поняттям обдарованість слід розуміти певні інтелектуальні задатки, а також пам'ять з її підвидами. На сьогодні існує більше ста означень креативності. Згідно з концепціями креативності Дж. Гілфорда (1969), Е. Торренса (1962), Д. Богоявленської (1983), креативність є загальною характеристикою особистості і впливає на творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності [10, 12].

Зокрема Дж. Гілфорд виділяє 2 види мислення: конвергентне (послідовне, логічне, односпрямоване), дивергентне (альтернативне, таке, що суперечить логіці). Однак він включав до структури креативності не тільки дивергентне мислення, але й здатність до перетворень, точність розв’язку та інші інтелектуальні параметри. Цим визначався позитивний зв'язок між інтелектом і креативністю.

У своїх працях Дж Гілфорд виділяє шість параметрів креативності:

• здатність до знаходження і постановки проблеми;
• здатність до генерування великої кількості ідей;
• гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей;
• оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно;
• здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;
• здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу.

У дослідженнях Е. Торенса й Дж Гілфорда можна простежити опис залежності між рівнем інтелекту й креативності. Що вищий інтелект, то більша ймовірність того, що в особистості будуть високі показники креативності. Незважаючи на високий інтелект, у людини можуть бути низькі показники творчих можливостей, проте за низького IQ ніколи не простежували високої дивергентної продуктивності (теорія інтелектуального порогу Е. Торенса).

М. Воллах і М. Коган проводили дослідження категорії дітей (віком 11-12 років) і зробили висновок:

• Дітям із високим рівнем інтелекту й високою креативністю характерна самовпевненість, адекватність самооцінки внутрішня свобода, високий самоконтроль. Незалежність суджень і дій.
• Дітям із високим інтелектом і низькою креативністю характерний страх перед невдачею, прагнення до шкільних успіхів. Уникнення ризику страх публічних виступів, скритість.
• Діти з низьким інтелектом і високою креативністю – це так звані ізгої класу, сфера їхніх захоплень – поза школою; вони тривожні, неуважні, закомплексовані.

Закон України "Про освіту" передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів)

Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

Характерні особливості обдарованих дітей

• Обдаровані діти мають гарну пам'ять, особистий світогляд, добре розвинене абстрактне мислення.
• В обдарованих дітей добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.
• Обдаровані діти, як правило, дуже активні та чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що безпосередньо не стосуються уроку.
• Обдаровані діти висувають до себе високі вимоги, у них гостро розвинене почуття справедливості, вони боляче сприймають соціальну несправедливість.
• Обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, що їх цікавить, для них характерний творчий пошук.
• Вони хочуть навчатися досягають у цьому успіхів. Навчання дає їм задоволення.
• Завдяки численним умінням (класифікувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів.
• Вони вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.
• Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.
• Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод.
• Обдаровані діти із задоволенням виконують складні та довгострокові завдання.
• Обдаровані діти виявляють стійкий інтерес до читання, мають великий словниковий запас.
• Завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, вони, здебільшого, вміють швидко виділяти найбільш значущі відомості, намагаються самостійно знайти важливі джерела інформації.
• Чимало із них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.
• Обдарованим дітям притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка трапляються діти зі слабким здоров'ям.
• У них добре розвинене почуття страху, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

Обдаровану дитину інколи порівнюють із губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію та відчуття. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірне захоплення в усьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях, суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим. Вона надмірно рухлива, невгамовна, особливо чутлива до всього – до емоцій і почуттів, звуків, дотиків, запахів тощо.

Прагнення обдарованих зрозуміти, дослідити, знайти логіку – така сама важлива риса, як і здатність бачити можливості та альтернативні рішення. У неї формуються уявлення, що саме завдяки успіху можна отримати максимальну увагу та безумовну любов батьків, повагу навколишніх. На цій основі згодом і виникає життєва формула дорослого: головне в житті – успіх.

Якщо дитина не дотягує до завищених стандартів, які пропагує сім’я, у неї з’являється почуття провини, що теж породжує внутрішні проблеми. Тому необхідно допомогти особистості виявити й реалізувати дані природою здібності зі значною користю для себе та навколишнього світу – першочергове завдання всіх. В. О.  Сухомлинський писав, що "немає абстрактного учня, потрібно розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці" [8, 4]. Адже кожна дитина – це унікум у своєму роді, неповторна індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Це діамант, який потрібно відшліфовувати, щоб у його гранях заграли веселкові барви.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями важливо уникати крайнощів, необхідно знайти "золоту" середину.

Не можна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але й вважати, що розвиток дитини не потребує особливої уваги i підтримки, вважати, що талант проб'ється сам. Завдання вчителя - пробуджувати i виховувати власну активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфери здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми. Учитель виконує щодо учнів певні визначені функції, і, за "законами жанру", основна функція талановитого вчителя має бути триєдиною: навчати, виховувати, розвивати.

Отже, в сучасних умовах зростає інтерес до виховання і навчання обдарованих дітей.

Обдарована дитина - це така дитина, яка демонструє розвиток здібностей, вищий за здібності однолітків, це сукупність здібностей, що дозволяє дитині досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і проявляється в діяльності.

Талановита дитина – це така дитина, яка має високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значимих процесах.

Талановита та обдарована дитина є суб’єктом діяльності в процесі шкільного навчання лише при умовах, якщо дитина самостійно знаходить засоби розв’язування задач та сама ставить перед собою все нові та нові цілі.

Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдарувань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше почнемо розвивати здібності і талант, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість у ранньому віці. Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності. Тому, що обдаровані діти – це унікальні діти вони надзвичайно вразливі і потребують особливої уваги.

Список використаної літератури

1. Барко В. І, Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини? [Текст]: науково-популярна література / В. І Барко, А. М Тютюнников. - К.: Україна, 1991. -192 с.

2. Гильфорд Дж. Три стороны интелекта // Психология мышления. – М. Прогресс, 1969. - С. 433-456.

3. Володарська Ж, Докійчук Т. Робота з обдарованими дітьми / Ж. Володарська, Т. Докійчук // Психолог. -2011. -№22-23. - С. 15-30.

4. Івануць О. Роль сім’ї у процесі соціалізації обдарованих дітей / О. Івануць // Психолог. -2009. - № 11-12. - С. 56-58.

5. Діброва А. Розвиток креативності на різних етапах навчання / А. Діброва // Психолог. -2015. -№7-8. - С. 5.

6. Комаров К. Система роботи з обдарованими дітьми / К. Комаров // Психолог. – 2010. - № 8. - С. 8-13.

7. Ліпко А. В. Креативність як внутрішня перебудова до творчості / А. В Ліпко // Шкільний психолог. Усе для роботи. – 2015. - № 3. - С. 2-4.

8. Мордюк Л. Творчий розвиток особистості учня / Л. Мордюк // Психолог. -2015. -№ 3. С. 4-6.

9. Обдарована молодь України: оцінка сучасного стану та поширення перспективного досвіду роботи з обдарованою молоддю в регіонах України / За ред.. С. О. Терепищого. – ВМГО "Союз обдарованої молоді", 2008. – 156 с.

10. Пономарьова – Семенова Р. О. Теоретико - концептуальні підходи до проблеми обдарованості і креативності / Р. О Пономарьова-Семенова // Обдарована дитина. -2002. - № 7. - С. 12.

11. Скрипченко О. В. Загальна психологія. -К.: Видавництво "Каравела", 2011. - 464 с.

12. Ткачук А. Стратегії навчання обдарованих дітей / А Ткачук // Психолог. – 2011. - № 34. - С. 29-30.

13. Тупичка Н. Я – творча особистість / Н. Я Тупичка // Психолог. – 2008. - № 48. - С. 13-19.

14. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості: практичний досвід / М. М Янковчук // Обдарована дитина. -2009. - № 5. - С. 59-62.