Залучення учнів до науково-дослідницької роботи

Одне з актуальних завдань сучасної школи — пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціальне компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.

Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень охоче засвоює ту чи іншу інформацію, більше того — має міцно сформовану потребу в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності.

Отже, потрібно формувати не лише вузьконавчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості.

Вчителі природничого циклу Прелеснянської школи відзначають високу ефективність застосування дослідницьких прийомів і методів у навчанні для поглиблення інтересу учнів до пізнавальної та творчої діяльності, для формування в них відповідних знань, умінь, навичок і дослідницької позиції в сприйнятті осмисленні й світу.

Навчання як дослідження припускає, що особливістю навчально-дослідницької діяльності учня є суб'єктивне відкриття цим нових знань на основі індивідуальної актуалізації попередньо засвоєних ним же знань і вмінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору.

Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, на формування нових пізнавальних цінностей учнів і збагачення їх пізнавальної ціннісної орієнтації. Тому навчання в значній мірі стає таким, що ініціюється учнями, які засвоюють новий досвід, у т. ч. і дослідницько-пізнавальний.

Дослідницька практика школярів повинна відповідати науковим методам знання, розширювати зміст їхньої освіти й удосконалювати підготовку до майбутньої діяльності.

Процес пізнання - це процес переходу від найпростіших моделей світу до більш складних. Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті. Необхідно, щоб безперервно відбувалась різноманітна пізнавальна дослідницька діяльність - у співпраці з учителями, батьками, іншими дітьми. Як тільки зникає зацікавленість, натхнення, подив, відразу починають панувати лінощі та примус. Тоді труднощі в навчанні стають неподоланними, і дитина, яка була старанна і дисциплінована, вже не зможе набути справжніх знань та навичок.

Дослідницька діяльність - вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Одним із перших кроків вчителя - керівника наукової роботи є вивчення науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає як на вибір теми дослідження, так і на хід роботи над нею. Не секрет, що навіть надзвичайно цікава тема, викликана лише потребами часу чи нав'язана вчителем учневі, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним та визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття.

В організації науково-дослідницької роботи учнів слід дотримуватись декількох принципів:

• дослідницька діяльність учнів є наближеною до науково-дослідницької діяльності, її початком і найчастіше має продовження в подальшій науковій діяльності;
• зміст дослідження обов'язково повинен поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодення;
• наукове дослідження - безперервний процес, його не можна виконати за кілька днів;
• науково-дослідницька діяльність - обов'язково керований процес.

Вчитель-наставник навчає методиці дослідження, консультує учня в процесі виконання роботи, розв'язанні поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини, оцінює отримані результати; у здійсненні продуктивного наукового дослідження обов'язкове поєднання керованої науково-дослідницької діяльності з самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального росту дитини, формування її творчої особистості.

Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за такою схемою: вибір теми - складання плану роботи - підбір джерел і літератури - знайомство з джерелами і складання на їх основі плану написання дослідження - відбір та оцінка фактів - обробка та систематизація зібраного матеріалу - написання роботи - її рецензування і доопрацювання - остаточне редагування та оформлення - захист роботи.

Вибір теми передбачає врахування актуальності проблеми, ступінь її розробленості, наявність джерел і літератури, пізнавальних інтересів і можливостей школярів. Тематика навчально-дослідницьких робіт визначається вчителями-предметниками, розглядається на засіданні методичного об'єднання, узгоджується з адміністрацією навчального закладу.

Завдання школи - не лише надати учням певні знання, але й навчити їх використовувати, а в разі необхідності й творчо опрацьовувати. Звідси: проведення наукових досліджень у школі доцільно поєднувати з розвитком творчої особистості; воно має бути його кінцевим результатом.

Говорячи про впровадження науки в школу та їх взаємозв'язок, треба розрізняти три головні напрямки такої діяльності.

Перший - розвиток наукового мислення школяра і майбутнього громадянина, що досягається низкою спеціальних заходів, методів і цій безпосередньо в навчальному процесі: відповідні завдання, нестандартні уроки в школі та ін. Такою діяльністю мають бути охоплені практично всі учні, і вона стає невід'ємною частиною сучасної шкільної освіти.

Другим напрямком розвитку наукової роботи слід вважати позакласну діяльність, коли учні беруть участь у роботі наукових гуртків, у колективних дослідженнях, а також у різних олімпіадах, змаганнях, семінарах, конкурсах тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який певною або значною мірою здійснюється в школі.

Третім самостійним напрямком наукової діяльності школярів є їх участь у роботі МАН, зокрема в щорічних конкурсах-захистах - районному, обласному, державному. Це вже індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для школярів. Вона регламентується спеціальними вимогами.

Види і форми науково – дослідної роботи

Існує і застосовується два основні види науково-дослідної роботи учнів.

Учбова науково-дослідна робота учнів старших класів, передбачена діючими учбовими програмами. До таких дослідницьких робіт можна віднести навчальні дослідницькі проекти та реферати з добре висвітленими практичними частинами.

Під час написання рефератів учні роблять перші кроки до самостійної наукової творчості. Вони вчиться працювати з науковою літературою (якщо це необхідне, то і з іноземною), набувають навичок критичного відбору і аналізу необхідної інформації. Якщо у 9 класі вимоги до курсової роботи мінімальні, і написання її не представляє великої праці для учнів, то вже наступного року вимоги помітно підвищуються, і написання роботи перетворюється на дійсно творчий процес. Так, підвищуючи з кожним роком вимоги до рефератів можна сприяти розвитку учня, як дослідника, роблячи це практично непомітно і ненав'язливо для нього самого.

Робота над науково – дослідницькими проектами має на своїй меті подальший розвиток творчої і пізнавальної активності учня, діяльність направлена на закріплення і розширення теоретичних знань і поглиблене вивчення вибраної теми, і як заключний етап навчання учнів, у більшості випадків, у Вузі на економічних факультетах при цьому учень може розширити теоретичних знання і поглибити вивчення вибраної теми.

Написання рефератів по темах практичних занять варто оцінювати не як науково – дослідницьку роботу, так як реферат частіше всього є або переписаною статтею, або, що ще гірше, конспектом глави якогось підручника. Назвати це науковою роботою можна з великим сумнівом. Але деякі реферати, написані на основі декількох десятків статей і джерел, по праву можна назвати науковими працями і включення їх в список видів науково – дослідницьких робіт учнів цілком виправдано.

Дослідницька робота понад темою дослідження є найефективнішою для розвитку дослідницьких і наукових здібностей учнів. Це легко пояснити: якщо учень за рахунок вільного часу готовий займатися питаннями якої-небудь дисципліни, то знімається одна з головних проблем викладача, а саме - мотивація учня до занять. Учень вже настільки розвинутий, що працювати з ним можна не як з учнем, а як з молодшим колегою.

Тобто учень з посудини, яку треба наповнити інформацією, перетворюється на джерело останньої. Він стежить за новинками літератури, прагне бути в курсі змін, що відбуваються у вибраній їм науці, а головне - процес осмислення науки не припиняється за межами навчального закладу.

Навіть під час відпочинку в глибині свідомості не припиняється процес самовдосконалення. Реалізується відома ленінська цитата: "по-перше - вчитися, по-друге - вчитися і в - третіх - вчитися і потім перевіряти те, щоб наука у нас не залишалася мертвою буквою або модною фразою..., щоб наука дійсно входила в плоть і кров, перетворювалася на складовий елемент побуту цілком і по-справжньому".

Науково-дослідницькі роботи дають юним дослідникам сільської школи широкі можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити результативність власного дослідження, відчути радість від успіху. Юні науковці отримують безцінний досвід самостійного пошуку, досягають великої внутрішньої зрілості, набувають важливих наукових компетенцій, які потім максимально використовують, ставши студентами вищих навчальних закладів.

Навчаючись у ВНЗ, учні Прелеснянської школи успішно демонструють креативність у наукових пошуках і отримують непогані результати. Звичайно, не всі вони стають науковцями, але, вірю, в майбутньому дорослому житті будуть особистостями, здатними до непересічних рішень, стануть спеціалістами-професіоналами, яким притаманне творче мислення.

Як в умовах сільської масової школи виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? На мою думку, все починається зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів роботи у процесі викладання предмета для розвитку обдарованої дитини.

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам.

На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності.

Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра до роботи з різними джерелами інформації. Слушною є думка О. В. Заболотного про те, що учитель, готуючись до уроків, "повинен прагнути підбирати такі запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на які не лежить на поверхні, а народжується під час дискусії".

На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у загальноосвітній школі формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на уроках. Для того, щоб учень виявив бажання працювати над науковим дослідженням, у нього необхідно сформувати дослідницьку мотивацію.

Тому для членів НТУ потрібно проводити індивідуальні заняття, спрямовані на розвиток інтелектуальних умінь, перед майбутніми дослідниками варто ставити такі завдання, які би допомогли їм по-новому поглянути на власну інтелектуальну діяльність, ерудицію. Крім того, індивідуальні заняття повинні продовжувати діалог між учителем і учнем, започаткований під час уроку.

Велику допомогу шкільний учитель, який працює із обдарованими дітьми, одержує від співробітництва із ВНЗ. Для прикладу, педагоги і юні науковці Прелеснянської ЗОШ тісно співпрацюють з викладачами Слов’янського педагогічного університету та Слов’янською педагогічно – інженерною академією, які надають наукову і практичну допомогу, що сприяє підвищенню якості роботи з учнями та ефективності досліджень школярів.

Вважаю, що процес співпраці обдарованої дитини з науковцем має й велике виховне значення, розвиває її мислення до більш високих рівнів, додає широти світогляду, налаштовує на серйозну і сумлінну працю, адже юний дослідник відчуває себе залученим до особливого процесу – наукового дослідження.

Отже, коли юний дослідник має постійного уважного наставника у школі, який використовує педагогічні технології, зорієнтовані на роботу із обдарованими школярами (що передбачає ускладнення змісту навчального матеріалу, збільшення обсягу теоретичної частини, виконання учнями індивідуалізованих завдань, підвищення рівня самостійної роботи), одержує нову інформацію від консультанта-науковця, викладача ВНЗ, знаходить розуміння і допомогу від наукового співробітника – це і є умови, які приведуть обдаровану дитину до очікуваного результату – формування її як науковця, розвитку її здібностей і обдаровань, самореалізації і самоздійснення.

Участь учнів у різних проектах стало традицією Прелеснянської ЗОШ І – ІІІ ст. В попередні роки було проведено дослідження "Вікові дуби Прелесного" групою учнів, під керівництвом Киркача Віталія. У 2010 році учні Прелеснянської школи приймали участь у екологічному проекті "Довкілля школи". Діти охоче прибирали шкільну територію, насаджували квіти та дерева, доглядали за зимуючими птахами, виступали екобригадою у сільській раді, дітсадку, лікарні, школі.

Проводили конференції з екології, зустрічалися з адміністрацією села по вирішенню екологічних проблем, проводили досліди в інженерно – педагогічній академії, виступали на дні Науки у педагогічному ліцеї.

По закінченню проекту "Довкілля школи" я провела анкету "Вивчення мотивів участі школярів у проектній діяльності" серед учнів 8-11 класів (46 чол.) Результати анкетування визначили переважні мотиви участі школярів у проектній діяльності це - колективістські та особистісні мотиви. Тому, що робота над проектом навчила учнів самостійно здобувати знання, аналізувати інформацію, долати різні перешкоди та розвинула їх комунікативні навички.

У 2011 році основний проект, в якому приймали участь учні школи – "Харчування та здоров’я", але багато учнів з 3 по 11 класи працювало над індивідуальними проектами за різними напрямками.

День Науки всі відзначали 21 травня, а учні і педагоги Прелеснянської ЗОШ І-ІІІ ступенів вшановували науку, знання трохи раніше -18 травня. Святково прибрана школа, чудова погода на подвір’ї, учні в українському вбранні чекають шанованих гостей з Слов’янського педагогічного університету та Слов’янської інженерно-педагогічної академії на першу шкільну наукову конференцію. З цими закладами освіти Прелесненська школа має багаторічні творчі зв’язки.

Учні школи Бегієв Богдан, Жижченко Ірина, Завидовський Олексій та інші неодноразово брали участь в науково практичних конференціях в педагогичному ліцеї, в Слов’янському педуніверситеті, а в інженерно-педагогічній академії учні школи проводили лабораторні дослідження. Слід відзначити, що виступи наших учнів завжди дуже схвально сприймалися і викладачами і студентами, адже тематика їх доповідей "Сучасний стан харчування і здоров’я". Це один з проектів над яким працює школа, втілюючи біолого-хімічне профільне навчання.

Близько 30 студентів на чолі з кандидатом біологічних наук., завкафедри біології Слов’янського педагогічного університету Горобець Людмилою Василівною, старшим викладачем кафедри біології університету Кушаковою Іриною Валеріаною, кандидатом педагогічних наук Вікторенко Іриною Леонідівною були приємно вражені теплим прийомом, хлібом, сіллю. Після урочистого відкриття, привітання ініціаторів заходу вчителів біологіі Бєліч Наталіі Іванівни та хіміі Букатенко Анни Миколаївни, конференція розпочинає роботу. Хвилювалася, виступаючи, досвідчена доповідачка Жижченко Ірина.

На фактичному матеріалі вона дослідила стан здоров’я учнів школи, запропонувала учням, класним керівникам, батькам заходи по запобіганню захворювань органів дихання, опорно-рухового скелету, по зміцненню імунної системи.

Із зацікавленням були сприйняті доповіді: "Харчові добавки" (Завидовський Олексій), "Аскорбінова кислота" (Гарбуз Анастасії), "Кофеїн та його вплив на організм людини." (Букатенко Марія), "Складові молока." (Олійника Андрія), "Індикатори –речовини хамелеони" (Калініченко Анастасії). Винник Сергій на основі розповідей батька, ліквідатора аваріі на ЧАЕС, відкритих для широкого загалу документів виступив з доповіддю "Дзвони Чорнобиля".

Але найбільше хвилювалися самі молодші учасники конференції - учні початкової школи. При теплій підтримці зали про свої перші наукові роботи доповіли Букатенко Радмила ("Кольори світла".), Кузьмін Михайло ("Спостереження за напрямом вітру"), Кривенко Анастасія ("Сонячні годинники"), Лубенець Анна ("Скло та його застосування"). Непомнящих Костянтин зробив заявку для доповіді на наступну конференцію про роботу "Міні синоптик з допоміжних матеріалів".

В заключній частині конференціі всім доповідачам Людмила Василівна Горобець вручила шапочки-конфедератки магістрів, Марта Михайлівна Сергієнко, що представляла районний відділ освіти, нагородила підпискою на журнал" Країна Знань".

Вшанували "академіків" і студенти, подарувавши їм невеличкі сувеніри. Зі словами подяки за роботу з дітьми до вчителів Бєліч Наталії Іванівни, Букатенко Анни Миколаївни, Косогової Тамари Олексіївни, Кандиби Людмилі Олександрівни, Панченко Павла Казимировича звернулася Лубенець Тетяна Володимирівна, мати учениці 5 класу.

В заключній промові і директор школи Литвинова Ірина Михайлівна, і Горобець Людмила. Василівна, і методист райвно Сергієнко Марта Михайлівна відзначили велику роботу, що провели і проводять вчителі школи. Суспільство змінюється, перед ним весь час постають нові завдання, які неможливо здійснити, не маючи заздалегідь підготовлених кадрів.

Сучасне суспільство потребує від шкільної освіти підготовки молоді, здатної відповідати на виклики часу, компетентної та мобільної на сучасному ринку праці, яка має громадянську позицію та ефективно здійснює діяльність, саморозвивається та здатна навчатися протягом життя. Співпраця вищих навчальних закладів і школи, науково-дослідницька діяльність учнів - це, на думку вчителів Прелесненської школи, один з шляхів перебудови роботи шкільних закладів в умовах оновлення освітньої парадигми в Україні, методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативного викладання на розвиток особистості учнів, формування життєвих компетентностей, впровадження інноваційних процесів до викладання навчальних дисциплін в школі.

Література

1. Арцев М. Н. Учебно-исследовательская работа уча-щихся // Завуч. — 2005 — № 6.
2. Кравец А. С. Методология науки. — Воронеж, 1991.
3. Савенков А. И. Маленький исследователь. Как научить дошкольника приобретать знання. — Ярославль, 2002.
4. Степапова М. В. Учебно-исследовательская деятельность школьников в профильном обучении. Учебно-методическое пособие для учителей. — С-Пб.: Из-дательство "Каро", 2005.
5. Файн Т. А. Исследовательский подход в обучении // Практика административной работьі в школе. — 2003. — № 5.
6. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002.