Розвиток системи екологічної освіти та виховання на сучасному етапі розвитку суспільства

Останнім часом проблема взаємодії людини і природи стала вельми гострою, а вплив людського суспільства на навколишнє середовище приймає глобальні масштаби. В умовах екологічної катастрофи, що насувається, величезного значення набуває екологічне виховання як складова частина морального виховання л юдей будь-якого віку і професії.

У цих умовах стає очевидною необхідність виховання покоління високоморальних і освічених людей, здатних вирішувати складні проблеми взаємодії людини і навколишнього середовища. Необхідно виховувати екологічну культуру підростаючого покоління. Розв'язання екологічної кризи лежить не тільки в області господарсько-економічної діяльності людей, але і у сфері морального вдосконалення людини, її культури взаємостосунків з природою і іншими людьми.

Між екологією і культурою існує нерозривний зв'язок: якість взаємодії людини з навколишнім середовищем завжди відображає той рівень культури, носієм якого вона є. Виховання у молодого покоління екологічної культури допоможе відновити втрачену рівновагу і гармонію у відносинах "людина - природа". Культура - та область людського буття, де слід шукати відповіді на екологічні проблеми, оскільки в її основі лежать загальнолюдські цінності.

Екологічна культура - частина загальної культури особистості. Той або інший рівень екологічної культури - результат виховання, головною функцією якого є підготовка підростаючого покоління до життя в цьому світі. Без змін в культурі природокористування не можна розраховувати на позитивні зміни в екології, саме культура здатна привести у відповідність діяльність людини з біосферними і соціальними законами життя.

У наш час особливо гостро стоїть питання підготовки екологічно грамотних спеціалістів. У кожного випускника вузу повинно бути сформоване екологічне мислення? вихована звичка оцінювати свої дії з точки зору наслідків, які можуть статися в навколишньому середовищі. Він повинен не тільки охороняти природу, раціонально використовувати її природні ресурси, але і вирішувати якісно нові завдання – прогнозувати зміни навколишнього середовища і керувати ними.

Підготовка спеціалістів такого рівня вимагає подальшого удосконалення системи екологічного виховання, розвитку і повсякденного впровадження в життя її головних принципів: неперервності, міждисциплінарності і професійної спрямованості.

Крім того, екологічне виховання розглядається сьогодні як один з найважливіших аспектів соціалізації особистості, тобто активного пристосування до середовища існування, ухвалення і відповідальне виконання законів життя людини в природі і суспільстві. Процес соціалізації включає:

• Формування уміння виконувати різні ролі, без яких неможлива взаємодія людини і природи, безболісна і безпечна для обох сторін.
• Розвиток певних оціночних суджень, норм і соціально – значущих мотивів поведінки.
• Сформованість "критичного мислення", уміння передбачати наслідки своєї поведінки, дій, екологічна рефлексія.

Навіть елементарна екологічна культура передбачає певний ступінь філософського осмислення світу, яке починається з самого дитинства.

На жаль, проголошувана екологічна політика дуже часто не має відповідної фінансової підтримки і залишається на папері, в вищій школі також відсутня координація екологічної освіти і засоби для її підтримки, тоді як екологічна ситуація в країні, як і в цілому в усьому світі, продовжує стрімко погіршуватися, про що свідчать нестримний розвиток процесів деградації навколишнього середовища, розширення зон екологічної кризи і зростання загального, антропогенного навантаження на екосистеми, погіршення здоров'я населення в глобальному масштабі.

Тривожні звістки про неблагополуччя в стані навколишнього середовища приходять зі всіх континентів, про них говорять на всіх мовах. Наш світ розділено межами умовно.

Забруднене повітря і вода не знають меж. Екологічне теперішнє і майбутнє у всіх народів спільне.

Тому і кожна держава, велика або мала, кожен житель планети Земля несе відповідальність за збереження природи для нинішнього і майбутнього поколінь.

Працюючи на ниві освіти і виховання молодого покоління майже два з половиною десятиліття, я дійшла висновку: людина являє собою систему знань, ставлень, поглядів, ідеалів, переконань тощо. Формується ця система знань, поглядів, ідеалів і переконань в юності, і в залежності від того, якою духовною "їжею" харчується молода людина, такою вона і стає.

От чому сьогоднішня екологічна ситуація – предмет всього суспільного виховання. Виховання громадянина – це виховання в людині пошани до себе як соціально значущої особистості. Тільки відчуваючи себе як соціально-значущу особистість, людина прагне змінити навколишній світ. Тому важливо навчити людей створювати навколо себе сприятливе середовище і поводитися так, щоб самим було приємно, щоб відчувати самоповагу від того, як живеш, а не огиду і безпорадність.

Людині слід нагадати, що рід людський всього лише один з біологічних видів, що виник в результаті еволюції біосфери, і весь розвиток людства підвладний тим же загальним законам, яким слідує і вся решта живої речовини. Навколишнє середовище – це наш єдиний дім, в якому ми можемо жити. І ми повинні знати, як цей дім облаштувати.

Тому екологічна культура повинна стати провідним компонентом загальної культури людини і новим способом єднання людини з природою, їх примирення на основі глибшого пізнання природи через:

• збагачення позитивного наукового і практичного досвіду взаємодії людини і соціоприродного середовища;
• формування відповідального ставлення до природи;
• усвідомлення і затвердження пріоритету всіх форм життя;
• забезпечення всестороннього розвитку людини, її схильностей, творчих здібностей.

За останнє десятиліття сформувалися три основні моделі екологічної освіти:

• Однопредметна модель. Припускає вивчення екології як самостійного предмету.
• Багатопредметна. Припускає глибоку екологізацію змісту традиційних навчальних предметів.
• Змішана. Впроваджується з урахуванням особливостей традиційних навчальних предметів (екологізацією їх), і цілісно в самостійних інтегрованих курсах екології.

Я дотримуюсь думки, що найперспективнішою і найефективнішою є змішана модель екологічної освіти, яка має ясно виражену практичну спрямованість.

Проаналізувавши навчальні програми з різних дисциплін, як загальноосвітнього циклу, так і спеціального, я дійшла висновку, що в змісті кожного учбового предмету закладені можливості для здійснення екологічної освіти студентів.

Отже, система діяльності по екологічному вихованню в ГЕМТ ДВНЗ "КНУ" будується на основі положень змішаної моделі:

1. Зміст екологічної освіти розкривається у взаємодії всіх загальноосвітніх дисциплін, як природничих, так і гуманітарних, а також спецдисциплін;

2. У всіх навчальних дисциплінах аналізується система "природа - суспільство - людина", демонструються шляхи гармонізації взаємодії елементів цієї системи.

Використання такої моделі навчання має ряд позитивних моментів:

• не вимагає переробки основного навчального плану;
• створює цілісність уявлення про взаємозв'язки природи і людини;
• сприяє перенесенню навичок навчання і вирішення екологічних проблем на інші предмети навчального плану.

Навчальний предмет біологія є центруючим. У його змісті більшою мірою, ніж в інших дисциплінах, представлений еколого-пізнавальний аспект.

У курсі географії пріоритетне значення відводиться питанням збереження і оздоровлення навколишнього середовища, раціонального природокористування.

Навчальний предмет фізика включає такі аспекти, як: формування уявлень про різноманіття і системність світу, про пізнання світу людиною і вплив діяльності людини на навколишнє природне середовище в процесі практичного використання досягнень науки і техніки.

Екологізація змісту математики дає можливість розкрити політехнічне і прикладне значення загальних методів математики (математичні моделі, символи) як способів стислого опису складних екосистем.

Навчальна дисципліна історія дозволяє пізнавати об'єктивні закони взаємодії людського суспільства і навколишнього середовища на різних стадіях суспільної еволюції.

Література покликана "упровадити" ідеї екології як світогляд, оскільки цей навчальний предмет є показником зростання духовної культури сучасної людини.

Включення в навчальний план інтегрованого курсу "Основи екології" на 2-4 курсах робить процес екологічної освіти цілісним, завершеним.

Така системна модель екологічного виховання доповнюється організацією позааудиторних і позаурочних справ по освоєнню цілісного змісту екологічної діяльності людини.

У створеному таким чином освітньому просторі студент одержує необхідні умови для самореалізації і розвитку особистісного потенціалу, можливість проявити активну життєву позицію в питаннях екологічного спрямування, беручи участь в екскурсіях, акціях, екологічних практикумах і т. д.

Концептуальну основу застосованої педагогічної технології складають ідеї особистісно орієнтованої освіти і гуманізації навчально-виховного процесу.

Реалізація основної мети даного досвіду здійснюється шляхом активного поєднання різних форм роботи.

Діяльність з питань організації екологічного навчання і виховання в Криворізькому гірничо-електромеханічному технікумі КНУ має таку структуру:

1. Навчально - дослідницька діяльність

Рекомендовані форми роботи:

• організація і проведення екопрактикуму
• організація і проведення соціальних досліджень
• виконання проектних завдань
• еколого-краєзнавчі екскурсії

2. Природоохоронна діяльність

Рекомендовані форми роботи:

• екологічні акції
• посадка зелених насаджень
• виготовлення штучних гніздівель
• догляд за рослинами
• екологічні суботники
• рейди по впорядкуванню водоохоронної зони, берегової лісосмуги річки Саксагань

3. Навчально-просвітницька діяльність

Рекомендовані форми роботи:

• захист екопроектів, звітів про проведені дослідження
• суспільний огляд досягнень студентів
• конкурс малюнків, плакатів, листівок
• конкурс екологічних казок, віршів
• створення студентського театру екологічної моди
• пропаганда екологічних знань серед населення мікрорайону
• складання звернень до жителів міста
• виступи на класних годинах
• випуск "Екологічного вісника" - екологічної газети технікуму
• проведення тематичних декад, тижнів
• випуск буклетів на екологічну тематику
• створення комп'ютерних презентацій

4. Науково – дослідна робота студентів

Основними принципами екологічної освіти я вважаю:

• Міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури студентів.
• Систематичність і безперервність вивчення екологічного матеріалу.
• Єдність інтелеДВНЗ "КНУ" ального і емоційно вольового начал в діяльності студентів по вивченню і поліпшенню навколишнього природного середовища.
• Взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем в навчальному процесі.

Даний досвід може бути використаний у будь-якому вищому навчальному закладі 1-2 р. а., а також викладачами як природничих, так і будь-яких інших дисциплін, для організації урочної і позаурочної екологічної роботи. Перші, найімовірніше, звернуть увагу на методичну сторону організації навчального процесу на уроці, зацікавляться досвідом створення театру екологічної моди, методикою проведення екологічних акцій. Інших зацікавить, мабуть, в першу чергу, досвід організації еколого-краєзнавчих екскурсій, виховних заходів. Проте хотілося б, щоб і в тому, і в іншому випадку всі ці форми роботи розглядалися як одне ціле, об'єднане загальною ідеєю формування екологічної свідомості як засобу формування екологічної культури.

Список використаних джерел

1. Антонець М. Гуманізм педагогічних нововведень В. О. Сухомлинського// Початкова школа. – 1997. - №9. – С. 35-38.

2. Бабанский Ю. К. Проблемное обучение как средство повышения эффективности учения школьников. – Ростов н–Д, 1970.

3. Бик А. Мислення як категорія педагогіки В. Сухомлинського в контексті новітньої освітньої парадигми // Наук. зап. – Вип. 52. – ч. 2. – Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003, - С. 7-11.

4. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология. – Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", - 1996. – 480 с.

5. ЕрмаковД. С., Ю. П. Петров. Экологическое образование: мнение экспертов и школьников // Социологические исследования. 2004. № 9. С. 64-67.

6. Ильина А. Несколько советов по организации экологического воспитания

Директор школы. 1997. № 6. С. 58-62.

7. МарковичД. Ж., Глобализация и экологическое образование// Социологические исследования. 2001. № 1. С. 17-23.

8. Оптимизация учебно-воспитательнго процесса: (Метод. основы) /Ю. К. Бабанский; 202 с. 22 см, Кишинев Лумина 1984

9. Скаткин М. Н. Школа и всестороннее развитие детей: Кн. для учителей и воспитателей. / М. 143 с. 1985

10. Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Вибр. тв.: У 5 т. – К, 1987. – Т. 3. – С. 300.

11. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися // Вибрані твори в 5 т. – К., 1976. – Т. 5:– С. 426-436.

12. Сухомлинський В. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1 – С. 5-502.

13. Сухомлинський В. Слово вчителя в моральному вихованні // Вибр. твори: У 5-ти т. – Т. 5. – К., 1977. – С. 321-330.

14. Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн. /За ред О. Сухомлинської. – К: Либідь, 2005. – Кн. 2. – 550 с.

15. Яницкий О. Н., Экологическая парадигма как элемент культуры // Социологические исследования. 2006. № 7. С. 83-92.

16. Яницкий О. Н., Экологическая ретроспектива: 1985-2004 гг. // Общественные науки и современность. 2005. № 4. С. 26-36.

Ресурси Інтернету

17. http://www. ecsocman. edu. ru Библиотека ВГУЭС

18. http://www. socium. sitecity. ru Науковедение\НБ ТНУ

19. http://www. ecopolicy. ru Экокультура\Экопросвещение

20. http://flogiston. ru/library/Библиотека