Виховання толерантності на уроках історії

"…я навчився не дуже вірити тому, що було мені прищеплене лише через приклад та звичай, оскільки я бачив, як багато з того, що здається нам кумедним і химерним, виявляється загальноприйнятим та викликає схвалення інших великих народів.."
Рене Декарт

Найголовнішим досягн енням нашої демократичної системи та незалежної України є можливість вільно висловлювати свої думки. Це досить широко пов’язано з появою плюралізму, сприяє розвитку свободи людини, її неупереджених поглядів на життя.

Демократія зі своїми складовими елементами сприяє зростанню розвитку прогресивних ідей, особливо, в освіті: формуються нові напрями, методи, погляди на викладання гуманітарних наук. В цьому світлі досить часто в історичній науці вживається термін "толерантність". Слово "толерантність" з'явилося в нашій країні не дуже давно, пов’язуючи певні події з історичними реаліями.

Проблема толерантного виховання досить актуальна, пов’язана з цілим рядом особливостей сучасного світу: процесами глобалізації, масовими міграціями, посиленням міжкультурного спілкування. Сучасне суспільство характеризується полікультурністю, складною системою ідентифікації особистості, культурною інтеграцією, поширена ксенофобія, соціальна відчуженість, міжнаціональні, міжконфесійні конфлікти, релігійною нетерпимістю. Тому одним з першочергових завдань освіти та освітньої співпраці є розвиток і зміцнення стабільного демократичного суспільства.

Основу сучасного освітнього простору має складати педагогіка толерантності, яка передбачає побудову системи людських взаємовідносин виключно на принципах взаємоповаги та взаєморозуміння. Отже, толерантність – потреба сьогодення, що розкриває проблему розвитку духовності, зокрема, толерантного ставлення людини до свого оточення, дуже актуальна в наш час. Принципово важливим є усвідомлення необхідності навчитися жити у світовій спільноті, керуючись принципами толерантності.

На території нашої країни проживали й проживають люди різних національностей із властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Унаслідок різних соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп, але зберегли і свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів.

Політика в галузі освіти повинні сприяти взаєморозуміння, зміцненню солідарності, терпимості і впевненості у відносинах як між окремими людьми, етнічними, соціальними, культурними, релігійними, мовними, навіть трудовими групами.

Відомо, що стереотипи бувають як позитивними так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті. Подолання стереотипу - складний і тривалий процес, де толерантне виховання якраз і має найвагоміше значення.

Декларацію принципів толерантності твердить:

• толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру;
• толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави;
• толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (у тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

На уроках історії, правознавства, літератури, у гуртковій роботі, діяльності євроклубів напевно найбільше уваги приділяється вихованню толерантності. Одним з головних прийомів виховання толерантності на уроках є диспут, рольова гра, дебати, адже вони дають можливість висловити власну точку зору, розібрати ситуацію, знайти компромісний варіант проблеми. Вчити усвідомлювати відмінності іншого, зрозуміти його цінності та особливості світогляду. Толерантність – це не поблажливість, але й не байдужість, це визнання права кожної людини на самобутність, неповторність її внутрішнього світу.

Питання толерантного виховання найчастіше стосується історичної науки, бо велика кількість питань є суперечливими, багатозначними. Тому перед вчителем стоїть завдання – доцільно, правильно, сприяти розумінню певних подій. Важливим чинником у толерантному вихованні є і сама роль вчителя, як особи, що вчить, допомагає, на власному прикладі заохочує, сприяє засвоєнню та розумінню матеріалу, його особистісного потенціалу, професійних знань та навичок, переконань і поглядів залежить продуктивність спілкування, спільної діяльності. Формування толерантності в навчальному процесі включає в себе такі чинники:

• Актуалізацію мотиваційної готовності всіх суб’єктів освітнього простору (педагогічного колективу, учнів, батьків) до організації толерантного простору в освітньому закладі.
• Оновлення змісту освітнього процесу педагогікою і психологією толерантності з метою врахування плюралізму точок зору, різноманітних світоглядних підходів, багатоманітності усіх сфер життя.
• Розробку і запровадження особистісно-орієнтованих та інтерактивних технологій, що сприяють вихованню толерантності.
• Підготовку педагогічних працівників з метою визнання і освоєння нових технологій по вихованню толерантності (тренінги умінь аналізу, конструювання, презентації способів розв’язання конфліктних педагогічних ситуацій).
• Організацію толерантного простору у загальноосвітніх навчальних закладах.

Вчитель має бути для учнів взірцем у всьому, тому що учні переймають від учителя не тільки манеру поведінки, але й уявлення про цінності, переконання, філософію життя.. Отже, толерантність як особистісна якість педагога є необхідною складовою сучасної педагогічної культури.

Особливо ця якість необхідна вчителю історії, який завдяки новим підходам до викладання шкільного курсу історії має змогу впливати на формування толерантної особистості підлітка. Хоча для ефективної реалізації змісту педагогіки толерантності необхідно зробити так, щоб тема толерантності стала наскрізною у процесі вивчення всіх шкільних дисциплін.

Толерантність сучасного вчителя історії передбачає не тільки прояв загальних рис толерантної особистості педагога, а й умілий виважений підхід до викладання історичних дисциплін, адже саме шкільний курс історії завжди мав великий вплив на формування світогляду учнів, переконання та дії майбутнього покоління.

Вчитель історії повинен пам’ятати, що шкільні підручники історії і в нашій державі мають певні недоліки, які заважають вихованню толерантності у підростаючого покоління. Вивчаючи шкільний курс історії потрібно мати об’єктивний підхід, виключати стереотипи, упередженість щодо певної події, особи, враховувати широкий історичний матеріал, що глибше допомагає розкрити питання.

Важливо не забувати про переосмислення історичного минулого нашої держави та світової історії, що відбувається досить повільно, але незважаючи на це, гостро впливає на наш соціум та ставлення громадян однієї держави один до одного. Особливістю такого переосмислення стало спрощене ставлення до оцінки колишніх героїв та патріотів вітчизняної історії, що має свої величезні недоліки, сприяє забуванню героїчних сторінок минувшини. Велику роль у становленні історичного процесу відіграють "забобони" та стереотипи, що склалися в процесі розвитку та становлення власної державності.

Таким чином можна зробити висновок: толерантність - цінність у сучасному світі, одна з найважливіших умов розвитку демократичного суспільства. Дана моральна якість має визначальне значення для мирного співіснування людей різних національностей, релігій, поглядів. Толерантність необхідно виховувати в учнів задля того, щоб вони мали можливість успішно взаємодіяти в суспільстві, вирішувати конфлікти без насилля, сприяти збереженню миру на планеті.