Розвиток моральної особистості учня загальноосвітньої школи-інтернату

Розвиток моральної особистості учня загальноосвітньої школи-інтернату можливий лише за умови систематичної цілеспрямованої виховної роботи.

Як вважав видатний педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський, «виховання полягає в тому, щоб уміло, розумно, мудро, тонко, сердечно торкнутися до кожної із т исячі граней, знайти ту, яка, якщо її як алмаз шліфувати, засяє неповторним сяйвом людського таланту, а це сяйво принесе людині особисте щастя. Відкрити в кожній людині її, тільки її неповторну грань – у цьому полягає мистецтво виховання».

Мета роботи вихователів шкіл-інтернатів – «навчити дітей учитися», сформувати почуття любові до Батьківщини, свого народу, допомогти дітям усвідомити свої творчі сили і здібності, тому що у цьому усвідомленні – сама сутність формування моральної особистості.

Важливо якомога раніше ознайомити дітей з моральними основами нашого суспільства, сформувати позитивне до них ставлення, викликати загострений інтерес до понять добра і зла, організувати виховний процес так, щоб участь, щирість, співчуття, людяність виявлялися в діяльності. Коли школяр вступає у вік отроцтва, школа, вихователь, суспільство, зберігаючи і розвиваючи те, що закладено в дитинстві, формують громадянина, для якого моральні ідеї перетворюються в норми і правила поведінки. Цей процес можливий тільки при багатогранній духовній зрілості, без якої немає устремління до ідеалу, немає живої людської особистості.

У роботі з дітьми, які навчаються в загальноосвітній школі-інтернаті, в центрі уваги педагогів – питання формування світогляду, почуття громадського обов'язку, виховання культури почуттів, працьовитості, відповідальності перед колективом і своєю совістю, розвитку здатності до самооцінки, самовиховання, поваги до людської особистості, збереження багатства кожної індивідуальності.

Вступивши в життя, кожен юнак і кожна дівчина на ділі повинні застосовувати отримані знання, зайняти активну життєву позицію, боротися зі злом, неправдою, зрадництвом.

Головними засобами педагогічного впливу у процесі морального виховання виступають природа, мова, творчість, праця.

«...Дитина по своїй природі – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед ним відкривається чудесний світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці і грі, у власній творчості, у красі, що надихає його серце, у прагненні робити добро людям», – писав В.Сухомлинський.

Мова трактується дуже широко. Це і слово вчителя, і книга, і мова природи, і мова музики, живопису. Слова покликані розбудити допитливу думку дитини, сприяти виявленню її творчої індивідуальності; діти повинні зрозуміти нерозривний зв'язок мови з Батьківщиною, традиціями народу.

«Треба піти з дітьми до живого джерела думки і слова, домогтися того, щоб представлення про предмет, явище навколишнього світу ввійшло через слово не тільки в їх свідомість, але й у душу і серце. Емоційно-естетичне фарбування слова, його найтонші відтінки – от у чому життєдайне джерело дитячої творчості» – стверджував В.Сухомлинський.

Трудове виховання є одним із найважливіших факторів розвитку моральної особистості. Виховання потреби працювати є основною задачею всієї системи виховання. Праця стає великим вихователем, коли входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість, народжує велику радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишньому світі.

Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування моральної свідомості, моральних почуттів і вироблення навичок і звичок моральної поведінки дітей.

Завдання морального виховання – формування у дітей моральних загальнолюдських якостей: чесність, доброта, милосердя, справедливість, обов'язок, відповідальність, гідність, честь, совість, безкорисливість, працелюбність, повага до старших.

Принципи морального виховання.

• Принцип гуманістичної цілеспрямованості вимагає формування у школярів моральної свідомості, розвитку почуттів, вироблення поваги і звичок моральної поведінки у відповідності з вимогами і нормами вироблених людством загальнолюдських моральних цінностей.
• Принцип зв'язку виховання з життям зобов'язує вихователів знайомити учнів не лише з життям суспільства, а й активно залучати школярів до його перетворення на краще.
• Принцип виховання у праці передбачає залучення дітей до активної трудової діяльності.
• Принцип виховання в колективі вимагає організації в процесі морального виховання спільної діяльності, колективних зусиль у розв'язанні спільних завдань, що стоять перед школою, класним колективом.
• Принцип індивідуалізації виховання передбачає розкриття в дитині кращих духовних і морально-естетичних можливостей, здібностей, задатків і талантів; високу вимогливість і велику повагу до особистості вихованця.
• Принцип систематичності і послідовності полягає в розкритті завдань і змісту морального виховання, у використанні методів його здійснення.

Основні методи виховання моральних якостей дітей

Основними методами виховання моральних якостей є методи заохочення, переконання, позитивного прикладу і покарання.

• Переконання повинно бути не стільки словесним, скільки дієвим, практичним. Передусім треба на практиці переконати дітей у правильності, позитивності того, що вимагається від них, і в негативному значенні всіляких порушень, якщо вони мають місце.
• Особистий приклад педагога-вихователя. Особистість педагога-вихователя повинна бути зразком для учнів.
• Роз’яснення. Роз'яснення учням змісту моральних категорій, моральних
• норм і правил поведінки через індивідуальні, групові, колективні бесіди, читання та обговорення художніх творів тощо.
• Виховання на зразках високих суспільно-політичних ідеалів, на національних традиціях, краєзнавчому матеріалі, і на прикладах кращих учнів школи, батьків, земляків, на історичному минулому Батьківщини, на прикладі життя і діяльності її великих людей.
• Схвалення, заохочення. . Схвалення, заохочення для дітей є показниками правильності їхніх вчинків або поведінки. Заохочення за успішне виконання завдання, долання труднощів, постановка посильних завдань з подальшим їх ускладненням – все це сприяє зміцненню віри у власні здібності і сили, стимулює для подальшого успіху в досягненні нових результатів.
• Осудження може стати сильним методом впливу, ним слід користуватися з урахуванням індивідуальних особливостей дітей. Ні в якому разі не можна карати працею, це виховує негативне ставлення до праці.

Любов до дитини – це головна засада морального виховання.

Любити дітей – значить затверджувати їхню неповторність, унікальність не на словах, а на ділі, уміти побачити їх гарними і порядними.

Єдина реальна рушійна сила виховання – прагнення дитини бути гарною. Називаючи дитину брехуном, ледарем, грубіяном, ми зосереджуємо її на недоліках, і вона думає: «Я й справді – нікчема...». Тим самим ми виховуємо брехунів, ледарів, грубіянів, слабких, невпевнених у собі людей.

Любити дітей – значить уміти виразити любов у ласкавому слові, що схвалює посмішкою: «У тебе обов'язково вийде, ти – розумниця, постарайся ще...». Потрібно бути терплячим, не відповідати лайкою на брутальність роздратованого підлітка, на його неслухняність, неохайність, знать, що негайна «віддача» у вихованні неможлива.

Педагог має любити дитину, щоб змогти піднятися до неї, «піднестися над самим собою». Гуманістичні принципи особистості педагога, його позиція з питань виховання особистості дитини, за слушним висловом Ш.Амонашвілі, полягає в тому, щоб любити дітей і приймати їх такими, якими вони є, олюднювати середовище, в якому живе дитина.

З метою виховання моральних якостей у дітей вихователь має використовувати дидактичні вправи, проблемні ситуації, спрямовані на розвиток емоційної сфери, вправи та ігри на розвиток емпатії; ігри на невербальну та безпредметну взаємодію; вправи на розвиток комунікативних здібностей та навичок спільної діяльності у дітей, розуміння індивідуальних особливостей інших людей, усвідомлення відносин у сім’ї, формування адекватної самооцінки. Особлива роль у вихованні моральних якостей відводиться роботі з художніми творами.

Поряд з традиційними важливо використовувати і новітні технології: психогімнастику, психологічні ігри, моделювання та програвання ситуацій, проекти порятунку, творчі завдання, етюди, тренінги емоцій, енергетичні вправи, психологічний малюнок, графічну символіку.