Методичні рекомендації щодо створення кімнати Бойової Слави та використання її експозицій

Одним з найбільш активних і творчих форм залучення людини до історії є краєзнавство. Жоден підручник чи посібник не дасть учням такого багатого матеріалу, про який зможуть розповісти музейні експонати, пам’ятки історії та культури, які допомагають вчителю більш яскраво розкрити перед учнями істор ичну спадщину, зрозуміти процес розвитку суспільства від найдавніших часів до сьогодення.

Зараз шкільне краєзнавство переживає період підйому, міцніє, удосконалює свої форми і методи роботи. Розвиток і життєздатність шкільного історичного краєзнавства визначається його важливою роллю у навчально-виховному процесі. Перш за все, необхідно пам’ятати про значення краєзнавства у справі виховання в учнів патріотизму та громадянськості.

Практика свідчить, що шкільні музеї, кімнати Бойової Слави стають центром усієї краєзнавчої роботи і проводять результативну освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну та суспільно корисну діяльність за умови забезпечення їх методично підготовленими, диференційовано спрямованими програмами і тематичними планами.

Кімната Бойової Слави може бути створена лише в результаті широкої історико-краєзнавчої пошукової роботи школярів. Тільки вона дає можливість повною мірою реалізувати цілі і завдання, поставлені перед собою шкільними краєзнавцями.

Для того, щоб створити у загальношкільному закладі кімнату Бойової Слави, можна порекомендувати наступне:

• організувати команду, колектив однодумців, зацікавлених у створенні кімнати Бойової Слави;
• відвідати інші шкільні музеї, кімнати Бойової Слави з метою навчання створювання експозиції;
• створити умови для належного зберігання експонатів у експозиціях і запасниках (тепловий режим, вологість, охорона);
• зібрати експонати за чітко спланованим напрямом;
• привести зібраний матеріал у відповідність з умовами, в яких формуються його експозиції, коштами, що виділяються на оформлення експозицій;
• оформити постійно діючі експозиції. Передбачити місце для різних виставок, тимчасових експозицій;
• набути знань про особливості роботи з різними експонатами, визначити їх цінності (копії, оригінали);
• підтримувати зв’язок з громадськістю при оформленні експозицій, знайти спонсорів;
• вести чіткий облік експонатів;
• створити путівника кімнати Бойової Слави;
• підготовити учнів-екскурсоводів;
• використовувати опитувальні листи під час бесід з ветеранами війни.

Для того, щоб провести експедицію, можна порекомендувати наступне:

• вибрати тему, яка повинна бути посильною для учнів, по можливості локальною і маловивченою, яка відображає важливі історичні події минулого або наших днів. Учні повинні стати в певній мірі першовідкривачами, що підвищує їх інтерес до пошуку і дослідження;
• поставити питання: на які знання, отримані у школі, слід опиратися? Які нові знання учні отримують в експедиції з допомогою вчителя, а які самостійно? Як використовувати знання, отримані учнями в експедиціях минулих років і розвинути їх дальше? Яким вмінням слід навчати учнів в процесі підготовки і проведення експедицій?
• ознайомити учнів під час підготовчого етапу з метою і завданнями експедиції, визначити індивідуальну тему досліджень. Слід приділяти важливе значення питанням практичного характеру. З цією метою підготовка ведеться за двома напрямками. Перший з них – практикуми.

Перший практикум проводиться у класі і бібліотеці. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з каталогами, довідковою краєзнавчою літературою, періодикою, ознайомити учнів з літературою з історії та етнографії краю. У підсумку учні повинні навчитись знаходити потрібну літературу, робити виписки, посилання, складати бібліографію за темою дослідження, складати бібліографічні карточки, анотації книг, тези, конспекти, рецензії на статті краєзнавчого змісту.

Другий практикум проводиться в класі і в архіві. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з документальними матеріалами. На початку проводиться робота з документами підручників, посібників, збірників з історії рідного краю. На наступному етапі в роботу включаються документи кімнати Бойової Слави. Завдання полягає у тому, щоб навчити учнів самостійно аналізувати документи, черпати з них аргументи для своїх висновків.

Третій практикум проводиться безпосередньо в кімнаті Бойової Слави. Його мета – набути вміння і навички оброблювати, описувати, паспортизувати, оформлювати, експонувати історичні пам’ятки.

Другий напрямок підготовки учнів до експедиції проводиться у формі практичних занять. Можна запропонувати наступні види:

• навчальні заняття, на яких вчитель показує, як учням треба складати питання, план, формулювати робочу гіпотезу з теми дослідження, вести бесіду з інформатором, записувати і оформлювати пригадування, як вести польові записи, індивідуальні і груповий щоденники, фіксувати предмети матеріальної і явища духовної культури. В ході цих занять учні самостійно знайомляться з допоміжними матеріалами (опитувальниками, пізнавальними і практичними завданнями, анкетами, таблицями, пам’ятниками);
• тренувальні заняття;
• самостійна робота учнів, яка включає складання плану, підготовку питань, таблиць, пам’яток, формулювання робочої гіпотези, запис згадування батьків, сусідів, визначних людей села, міста, опис предметів матеріальної культури тощо.

Учні самостійно читають літературу, де розкриваються методи описання предметів матеріальної культури. Проводяться практичні заняття в кімнаті Бойової Слави, де кожен учень, отримавши відповідні предмети матеріальної культури, повинен їх докладно описати, сфотографувати. З цією метою можна провести навчальну екскурсію в кімнаті Бойової Слави.

Дозвіл на проведення експедиції, як і на похід, необхідно отримати у директора школи і педагогічної ради. Вони затверджують маршрут, район і план роботи експедиції.

Закінчити підготовку до експедиції можна складенням наступної програми:

• Тема експедиції, перерахунок питань, матеріалів, які слід дослідити, зібрати;
• Мета експедиції;
• Маршрут, район роботи;
• Час роботи експедиції в цілому і на окремих ділянках маршруту;
• Склад експедиційної групи і перерахунок завдань для пошукових груп і окремих членів експедиції;
• Короткі методичні поради за темами, які розкривають особливості досліджень.

Поряд з тим готуються і затверджуються різні допоміжні документи експедиції: опитувальники, пам’ятки, анкети тощо. Для початківців вони необхідні, бо націлюють на ті проблеми, які необхідно розкрити і вивчити. При організації експедиції важливо мати два питання: що вивчати і як правильно організувати вивчення.

Другий етап експедиції включає в себе наступні види робіт: підбір інформаторів, запис згадок, анкетування, особистісний огляд і фіксацію предметів матеріальної культури, складання планів жилих будинків, громадських будов, господарських побудов, населених пунктів, таблиць, діаграм, схем, карт околиць населеного пункту, земельних угідь, маршрутів, походів, району роботи експедиції, збір колекцій для музею, занесення їх в польовий опис, ведення польового щоденника, опис предметів матеріальної культури, складення паспортів знахідок.

Під час проведення пошукової роботи, можна порекомендувати застосування наступних форм і методів: організація роботи пошукових груп; збір матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури; збір спогадів старожилів, фольклору, фотографії, документів; пошук учасників історичних подій, очевидців і краєзнавців; вивчення бойового шляху односельчан-ветеранів; реалізація досліджених матеріалів в оформленні альбомів, написанні рефератів, публікацій в місцевій пресі; співпраця з краєзнавчим товариством; проведення екскурсій, туристичних походів, уроків Пам’яті.

Щоб свідчення були достатньо повні і змістовні, необхідно старанно підбирати інформаторів, попередньо готуватися до зустрічі із ними, складати питання для майбутньої з ними бесіди. При цьому увага учнів повинна акцентуватися на дискусійних питаннях, які вимагають уточнень. Записуючи згадування, слід уважно ставитися до імен, географічних назв, адрес осіб, які згадуються інформаторами. Опитувати необхідно щонайменш три-чотири інформатори в різних місцях населеного пункту. Свідчення інформаторів необхідно співставляти з археологічними, історичними, етнографічними та іншими джерелами.

Камеральна обробка матеріалів включає наступні види робіт:

• оброблення записів особистих спостережень, згадувань, замальовок, кіно і фотодокументів, написання доповіді, реферату з теми дослідження;
• вивчення археологічних знахідок, предметів матеріальної культури, складання паспорту, опис колекцій, занесення їх в інвентарну книгу;
• участь у підготовці до конференції школи за підсумками роботи експедиції, перегляд колекції діафільмів, слайдів, кінофільму;
• друк фотографій, підготовка фонозаписів усної народної творчості.
• Звітність за підсумками роботи експедиції завершує цю форму історико-краєзнавчої роботи учнів. Вона повинна бути проведена у вигляді:
• реферату або доповіді за індивідуальною темою дослідження з короткою характеристикою джерел, що досліджуються і прикладанням ілюстративного матеріалу (таблиць, планів, схем, діаграм, замальовок, фото -, відео матеріалів);
• запису і оформлення згадувань декількох інформаторів;
• особистих варіантів опитувань, анкет, таблиць, схем та інших допоміжних матеріалів за темою дослідження;
• загального щоденника і записуванням короткого літопису кожного дня і своїх вражень, пропозицій.

Історико-краєзнавча робота може і повинна увійти в життя кожної школи. Її творчий характер послужить вихованню креативних молодих громадян України.