Виховання екологічної культури на уроках географії, природознавства, курсу „Я і Україна”

До природи треба ставитися раціонально, а екологічна культура є показником готовності людини до збереження оточуючого світу і впевненості у необхідності його збереження.

У чому сутність екологічної освіти, які екологічні поняття доступні до сприйняття розумово відсталих дітей, які особливо сті та методичні рекомендації можуть мати найліпші педагогічні плоди? Це і міжпредметні зв'язки, і художні образи, і практична діяльність, і випадки з реального життя. Вчителю необхідно обговорювати ситуації, які діти бачать щодня, вчити їх оцінювати поведінку і вчинки людей, бачити себе серед природи. Учні повинні розуміти природні взаємозв'язки, їх значення, усвідомлювати, що порушення цих взаємозв'язків матиме жахливі наслідки — як для природи, так і для людини. Вчитель повинен допомагати школярам навчитись правильної екологічної поведінки у природі.

Жодна книга, бесіда, розповідь не замінить безпосереднього спілкування з природою. Якщо дитина здатна відчувати красу квітучого саду, якщо її радує яскрава квітка і турботлива бджілка, що збирає нектар, якщо вона прислухається до голосів лісу і завмирає при цьому, вона обов'язково стане особистістю. Саме цьому сприяють екскурсії та прогулянки, читання художніх книг, малювання природи на уроках природознавства. Дитина вчиться спостерігати за природою, пов'язувати явища. Наприклад:

• прийшла зима — засніжило;
• дощить — шумить листя на деревах;
• настала осінь — золотий листопад;
• квітне сад — гудуть бджоли;
• почалася злива — змінюються фарби неба.

Використовую у своїй роботі написання роздумів, суджень, складання усних творів, оформлення плакатів.

1. Напиши про свої добрі вчинки стосовно природи на прогулянці; що, на твою думку, зроблено неправильно, а що було необхідним.

2. Склади оповідання або намалюй плакат, який познайомить із правилами поведінки у парку (лісі, гаю), якщо ти:

• побачиш мурашник;
• знайдеш пташине гніздо;
• побачиш гарну квітку;
• зустрінеш маленьких лісових тварин (зайченят, їжаченят тощо);
• будеш збирати гриби та ягоди;
• будеш снідати на лісовій галявині;
• побачиш понівечені дерева та кущі.

Пізнавальний інтерес має підживлюватися щохвилини. Назви рослин, особливості їхнього розвитку, назви тварин і особливості їхньої поведінки — без них не може бути сформована уява про цінність природи. Знайомлю дітей із багатством природного світу, а діти доповнюють його своїми спостереженнями.

Практичні вправи.

— Діти, ми одержали телеграму від перших весняних квітів: «Дорогі друзі! Ми — найгарніші перші квіти весни, дуже хотіли милувати очі багатьох людей, та, на жаль, нас виривають з корінням, топчуть, не дають розквітати. Допоможіть!»

Проліски, підсніжники, сон-трава, фіалка.

— Яку відповідь ти надішлеш до лісу?

— Чи зможеш надати хоч яку допомогу?

— Чи треба купувати маленькі лісові букетики? Адже цим ти допомагаєш лихим людям.

Навчаю дітей бути уважними і бачити зламані гілки, замислюватися, чи дійсно треба зірвати квітку для хвилинного задоволення. Адже не буде коріння — не буде і насіння.

Важливим засобом розвитку дієвого ставлення учнів до природи є критичне мислення. Тому в своїй роботі використовую спонукальні прийоми, що забезпечують розвиток інтересу до пошуку рішень, допитливості.

— Як ти розумієш природну рівновагу?

— Чи зможуть люди прожити без природи?

— Чи може штучне замінити природу?

— Закінчи речення: «Людина не може жити без природи, тому що...»

Людина має не спостерігати за природою, стоячи осторонь, а відчувати себе її часткою. Взаємозв'язки у природі дуже сильні: забруднення повітря і води, знищення тварин, збір диких рослин призводить до загибелі риби, зменшення кількості птахів, ерозії ґрунтів. Ерозія ґрунтів, до речі, дуже часто пов'язана з винищенням лісів.

— Чи бачив ти, як навесні плачуть берези?

— Що треба робити, щоб припинити знищення березових лісів?

— Який малюнок (плакат) ти би намалював на захист дерев?

Багато навчальних ситуацій вимагають поєднання екологічної та економічної компетентностей.

У «Книжковій лікарні», яку проводжу на виховних годинах виховую в учнях дбайливе ставлення до книг, нагадую дітям, що продовжуючи життя книжці, ми бережемо ліси. Збираючи макулатуру, ми теж бережемо ліс. Кожні 60 кг макулатури — це одне збережене дерево.

Обговорюючи тему «Вода в природі», доцільно використовувати задачі такого змісту:

«У квартирі підтікає водопровідний кран. За 6 хв набирається повна склянка. Скільки води ми втратимо за годину, добу?»

Звертаю увагу дітей на те, що ця вода береться з наших річок, які від цього мілішають і втрачають свою красу.

У процесі виховання гуманного ставлення до всього живого постає питання про недоцільність розподілу тварин на корисних і шкідливих. Тучі комах влітку заважають людині працювати, відпочивати. Але якщо цих комах не буде, то птахи і риби залишаться без корму. Вчені підрахували, що з кожних ста комах шкоду людині завдає тільки одна. Діти повинні розуміти: якщо зникає один вид тварин, гине і залежний від нього. Як же дитині перебороти неприязнь, страх до деяких тварин? Зацікавлюю дитину, розказую їй щось цікаве про таких тварин, спонукаю її до самостійного пошуку цікавої інформації.

Наприклад:

— Для чого павуку павутина?

— Чим корисні ці комахи?

Використовую при цьому художні твори, наприклад, Б.Заходера «Про все на свете».

Нужны все на свете!
Нужны все подряд
Кто делает мед.
И кто делает яд.

Розвиток інтересу до всього живого, розуміння його значення для людини усуває необхідність довгих пояснень правильної поведінки у природі. Діти повинні розуміти, вони — друзі природи, її захисники.

Підвищенню пізнавальної активності слугують дидактичні ігри, наприклад, «Спитай у листочка — що за дерево?», малювання після прогулянки восени — «Осінь у кольорах», виставка «Природа і фантазія», ігри-мандрівки, природничі, географічні вікторини.

Значну роль у вихованні відповідального ставлення до природи посідають спеціальні педагогічні ситуації, наповнені екологічним змістом. Вони мають важливе значення як засіб психологічної підготовки до майбутніх життєвих ситуацій.

— Чи доцільно брати додому собаку або кішку, якщо нема умов для їх утримання?

— Чи треба вбивати комах?

— Чи є у вас вдома тварини, птахи?

— Що означає дружити з тваринами? (Жаліти.)

— Чи можна піймати їжака і принести його додому?

— Піймати білочку і посадити її у клітку?

Використовуючи міжпредметні зв'язки, можна вести рубрику «Невидимі ниточки».

— Є рослини-помічники і тварини-годувальники.

— Чому важливо для рослин, щоб насіння їх розносилося якнайдалі?

— Чому не можна рвати квітки, навіть лишаючи коріння? (Вони не дадуть насіння у майбутньому.)

— Чи вдалося людині підкорити природу?

Людина може багато, зокрема, вона вміє і повинна бути садівником природи, її лікарем.

— Наведи приклади правильної та неправильної поведінки людей біля річки, на лузі, у гаю.

— Чи замислювався ти над тим, що людина, зриваючи гарну квітку, робить біднішою свою Вітчизну?

— Наша держава багата, але багатства її треба берегти для нащадків. Доля природи і доля держави — нероздільні.

— Що тебе особливо хвилює, коли ти бачиш, якої невиправної шкоди завдає варварське використання природних ресурсів?

Червона книга — це своєрідна книга скарг природи. Наші предки розуміли, яку силу має природа, гостро відчували залежність від неї.

Важливо заохочувати дітей до практичних завдань, пов'язаних із природою:

• роботи на пришкільній ділянці;
• догляду за кімнатними рослинами;
• розчищення джерел;
• насаджування зелених насаджень;
• виготовлення годівниць для птахів.

У практичних завданнях реалізується основний принцип екологічної освіти — взаємозв'язок краєзнавчого, національного і глобального підходу. Важливо, коли діти розуміють, що квітник біля будинку, годівниця взимку біля вікна, дерево, яке поливаєш у спеку біля під'їзду, — це створення не тільки гарного куточку відпочинку, це рука допомоги природі.

— А біля твого будинку є гарний квітник, доглянуті дерева?

— Чи садив ти їх, чи поливав, підв'язував, щоб вітер не зламав?

Якщо ні, то варто поспішати, адже природа чекає на твою увагу!

Екологічна освіта має стати дієвим засобом художнього розвитку особистості та розвитку професійної компетентності.

Звертаю увагу дітей на те, як потрібні знання про природу для людей різних професій. Використовую на уроках казки, прислів'я, приказки, загадки, народні прикмети, краєзнавчий матеріал. Вчу не просто дивитися, а й бачити в природі невичерпне джерело краси, яке не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину.