В. Сухомлинський про формування мислення як одного з аспектів розвитку творчої особистості школяра
Анотація
В статті обґрунтована актуальність проблеми формування образного мислення молодших школярів в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського. Автор вказує на те, що образне мислення учнів формується такими шляхами: забезпечення взаємозв’язку емоційного і л
огічного елементів пізнання; проведенням уроків мислення на природі (через активне, самостійне виконання школярами мислитель них дій, формування дієвих знань і проведення спостережень серед природи, яка є джерелом розумового розвитку дитини); стимулюванням інтелектуальних почуттів і пізнавального інтересу учнів; врахуванням індивідуальних особливостей кожної дитиниАнотация
В статье обоснована актуальность проблемы формирования образного мышления младших школьников в педагогическом наследии
В. А. Сухомлинского. Автор указывает на то, что образное мышление учащихся формируется такими путями: обеспечением взаимосвязи
чувственного и логического элементов познания; проведением уроков мышления на природе (через активное, самостоятельное выполнение школьниками мыслительных действий, формирования действенных знаний и проведения наблюдений среди природы, которая является источником умственного развития ребенка); стимулированием интеллектуальных чувств и познавательного интереса учащихся; учетом индивидуальных особенностей каждого ребенка.
Ключові слова: наочно-образне мислення, В.О. Сухомлинський, уроки мислення, емоції, образ
Постановка проблеми
Формування образного мислення є однією з актуальних проблем теорії та практики початкової школи. Це зумовлено тим, що оволодіння інтелектуальними вміннями на початковому етапі навчання забезпечує ефективне засвоєння нових знань у середніх і старших класах, досягнення максимальних результатів у виконанні навчальних завдань з мінімальними витратами. З огляду на зазначене цінними є теоретичні положення та практичні здобутки Василя Олександровича Сухомлинського у галузі розвитку творчої особистості школяра, який прагнув, щоб початкова школа стала „школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів” [1, с.2].
Аналіз досліджень і публікацій
Пошук ефективних шляхів формування інтелектуальних умінь
молодшого школяра спонукає до осмислення й творчого використання спадщини прогресивних педагогів минулого. Видатні педагоги-класики
Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, психологи Ж. Піаже, Л. С.Виготський ставили завдання розвитку в процесі навчання, і в першу чергу, мислення. У цій площині особливого значення набуває теоретичний доробок відомого педагога гуманіста В. Сухомлинського.
Аналіз наукових джерел свідчить про те, що вітчизняні науковці вивчали психолого-педагогічну спадщину В. Сухомлинського, зокрема, теоретико-методичні основи розумового розвитку молодшого школяра (А. Дедюха, О. Замашкіна, Т. Остапйовська та ін.), формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського” (Бондаренко Г. Л.), вивчення взаємозв’язків у природі (С.Ніколаєва, Є.Терентьєва, І. Хайдурова); проблем естетичного виховання школярів (І.Зязюн, Д.Кучеренко, О.Рудницька, Г.Сагач).
Мета статті
Обґрунтувати шляхи формування образного мислення молодших школярів в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.
Виклад основного матеріалу
Вчені підрахували, що до моменту, коли дитина, яка народилася сьогодні, закінчить інститут, об’єм інформації зросте в 4 рази, а коли їй буде 50 років – в 32 рази. Причому 97% усіх знань буде отримано після її народження. На даний час за 40 хвилин в світ надходить стільки інформації, скільки її знаходиться в «Британській енциклопедії». Відповідно до існуючих підрахунків, за останні 10 – 15 років об’єм наукової інформації та відкриттів перевищив все, що було створено наукою за тисячоліття її існування. 90% вчених, які коли-небудь працювали або працюють на нашій планеті, виявилися нашими сучасниками. І тому сьогодні лише люди, що мають високий інтелектуальний рівень, вміють його творчо підвищувати та розвивати, можуть більш раціонально та швидко сприймати інформацію, розвивати та впроваджувати прогресивні технології, будуть успішними.
Пошук ефективних шляхів формування інтелектуальних умінь молодшого школяра спонукає до ґрунтовного історико-педагогічного аналізу, осмислення й творчого використання спадщини прогресивних педагогів минулого. У цій площині особливого значення набуває теоретичний доробок відомого педагога гуманіста В. Сухомлинського.
Сучасна школа стоїть на позиціях розвивального навчання і робить багато, щоб підготувати творчу, мислячу особистість. Тому виховання активної життєвої позиції особи органічно пов'язане з формуванням її мислення, розвитком та удосконаленням усіх якостей розуму.
В. Сухомлинський, зокрема писав «мислення – це дискретна робота мозку: мозок вмить відключається від однієї думки і переключається на іншу, потім знову повертається до першої і т.д.» [2, с.89]. Ця особливість мозку і є механізмом мислення, вважав він.
Аналіз педагогічних праць В. Сухомлинського засвідчив, що до вирішення досліджуваної проблеми автор підходив цілісно. Видатний педагог не тільки вказав на важливість формування інтелектуальних умінь молодшими школярами, а й обґрунтував психофізіологічні та психологічні основи вирішення цієї проблеми. Так, щодо психофізіологічних особливостей сприйняття, мислення та розумової праці дітей В. Сухомлинський зауважує: «Дитина мислить… Це означає, що відповідна група нейронів кори півкуль її мозку сприймає образи (картини, предмети, явища, слова) навколишнього світу і через найтонші нервові клітини – як через канали зв’язку – ідуть сигнали. Нейрони «обробляють» цю інформацію, систематизують її, групують, зіставляють, порівнюють, а нова інформація в цей час надходить, її потрібно знову і знову сприймати, «обробляти».” [3, т. ІІІ, с.33–34].
Психолог С.Ройз зазначає, що з чотирьох років у дитини починається активний процес образного мислення. Образи – це унікальні мислительні конструкції. Мозок дитини реагує на зовнішній світ емоційно. Емоція в перекладі з латинської означає хвилювати, потрясати – і, справді, вона схожа на хвилю, яка пробігла по тілу і викликала приємні або неприємні відчуття. Емоції, що запам’ятовуються і можуть відтворюватися психологи називають почуттям.
Поступово дитячий мозок засвоює більш складну операцію – викликавши почуття, він закріплює його у вигляді образу. Як відомо, художні твори впливають на думки та почуття дитини за допомогою образності. Накопичення дитиною неусвідомленої словесної інформації, позбавленої природного зв’язку з почуттями, емоційно-образною пам’яттю, уявою, мисленням, перетворює дитячу психіку у примітивний механізм.
Таким чином В. Сухомлинський стверджував, що «переключення думки, яке є суттю мислення, можливе лише тоді, коли перед дитиною або наочний, реальний образ, або настільки яскраво створений словесний образ, що дитина ніби бачить, чує, відчуває те, про що розповідають (ось чому діти так люблять казки)» [4, с.32].
Педагог неодноразово підкреслював, що знання мають засвоюватися під час активного, самостійного виконання учнями мислительних операцій – порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення та конкретизації: «Я ставив мету: зафіксувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, домагався того, щоб процеси мислення протікали на основі живих, образних уявлень…» [5, с.64]. Цим вчитель готує необхідну психологічну основу для формування дійових знань.
У своїх працях В. О. Сухомлинський розкриває різні джерела розумового розвитку дітей. Важливим серед них вважає природу, оскільки краса природи загострює сприймання і пробуджує мислення дітей. «Першоджерело розуму, думки, мислення – у навколишньому світі, в тих явищах, які людина бачить, пізнає, які викликають у неї інтерес» [6, с.178]. Характерною особливістю дитячого мислення є те, що воно тісно пов’язане з яскравими предметами і явищами. Учений-педагог конкретизував свою думку так: «Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи, наприклад, розповідь учителя про подорожі краплини води, вона малює в своїй уяві і срібні хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші всі уявні ці краплини, тим глибше осмислює вона закономірність природи» [7, с.33].
Досвід роботи В. О. Сухомлинського та його колег підтвердив, що мислення дітей, які читають «Книгу природи”, має чудову властивість: «оперуючи абстрактними поняттями, дитина в думці звертається до тих уявлень, образів і картин, на основі яких ці поняття сформувалися» [8, с.15].
Організовуючи роботу з дітьми, учений передусім піклувався про розвиток їхнього мислення і мовлення, для чого використовував красу навколишнього: серед природи, багатої на живі образи, легше думати, краще фантазувати, швидше добирати слова з найтоншими відтінками. «Я прагнув, щоб перш ніж розгорнути книжку, по складах прочитати перше слово, діти прочитали сторінки найпрекраснішої у світі книги – книги природи» [7, т.5 с.33].
На думку педагога перші уроки мислення мають починатися не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи. Це не відхід від уроків, не втеча від книг, підручників. Навпаки, уроки серед природи у «школі радості» збагачували, поглиблювали знання учнів, розширювали їх кругозір. Тут стає дітям у пригоді малювання. «Процес навчання письма й читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам’ятати, насамперед має бути цікавим. Навчання грамоти треба тісно пов’язувати з малюванням» [3, с.79]. Кожна літера у свідомості дитини пов’язується з наочними образами, тому легко запам’ятовується і все слово, і кожна літера («…крапелька роси висить на стеблині трави, – так він уявляє літеру Р. – Скоро вона скотиться на землю…» [3, с.81]).
Спостерігаючи за молодшими школярами, В.О.Сухомлинський помічав і враховував особливості їх розвитку. Він сам писав твори для дітей, щоб посилити емоційний компонент змісту початкової освіти, активізувати наочно-образне мислення, яке ґрунтується на уявленнях і образах та наголошував на тому, що «перш ніж навчитися глибоко проникати в сутність причино-наслідкових зв’язків явищ навколишнього світу, людина повинна пройти в дитинстві період мислительних вправ. Ці вправи являють собою бачення предметів і явищ; дитина баче живий образ, потім уявляє, створює цей образ в своїй уяві. Фантастичний образ казки сприймається, осмислюється дитиною і створюється нею самою як яскрава реальність. Створення фантастичних образів – це найкращий ґрунт, на якому розвиваються буйні паростки думки». [4, с.42].
Під час великого емоційного сприйняття мислення дитини стає повноцінним, а запам’ятовування відбувається найбільш інтенсивно.
В. Сухомлинський «глибоко переконаний, що без емоційного підйому неможливий нормальний розвиток клітин мозку», а що саме найважливіше, що «емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприйняття навколишнього світу, - це вимога, висунута законами розвитку дитячого мислення» [4, с.43].
Висновок
Педагогічна спадщина В. Сухомлинського містить цінні теоретичні та практичні положення, реалізація яких сприятиме ефективному вирішенню питання розвитку творчої особистості школярів, а саме: цілісність підходу до вирішення зазначеної проблеми з урахуванням психофізичних і психологічних особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку; розкриття розвитку образного мислення; реалізація індивідуального підходу до дітей у навчально-виховному процесі; уроки мислення як невичерпне джерело розвитку розумових здібностей учнів.
До проблеми формування образного мислення в умовах сучасності привернута увага багатьох дослідників суміжних з педагогікою галузей науки, і всі вони так чи інакше потребують творчого використання спадщини В.О.Сухомлинського. Перетворення навчання в цікавий, захоплюючий процес пізнання дитиною навколишнього світу – це, напевно, одна із головних умов розв’язання складних завдань, які стоять сьогодні перед
українською школою і учителем, і одна з кардинальних проблем сучасної дидактики і методик.
Література
1. Борисовский А. М. В. А. Сухомлинский: кн. для учащихся / А. М. Борисовський. – М.: Просвещение, 1985. – 128 с.
2. Паламарчук В.Ф. Уроки мислення у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського і в сучасній школі // В.О. Сухомлинський і сучасність. – Чернігів, 1996. – вип. 2. – с.89 – 98
3. Сухомлинський В.О. Вибрані тори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976–1977. Т. 3. – 1977. – 670 с.
4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. −К.: Радянська школа, 1988. – 288 с.
5. Василенко В. А. Проблема совершенствования урока в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского: [моногр.] / В. А. Василенко. – Кировоград, 1999. – 84 с.
6. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.
7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. Т. 5. Школа і природа / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1977. – 549 с.
8. Скірка Г. М. Василь Сухомлинський про особливості навчання шестиліток [Електронний ресурс] / Г. М. Скірка. – Режим доступу: http://otherreferats. allbest.ru /pedagogics/00053885_1.html (05.09.2006). – Назва з екрану.