Батьківське виховання: розвиток у дітей естетичного сприйняття як важливої категорії естетичної свідомості
Одна з проблем, яка виникла через спрямованість освіти тільки на накопичення знань та інформацій – втрата духовності. Тому освіта ХХІ століття має бути спрямована на задоволення потреб вищого рівня, потреб людського духу. Вона повинна розвивати і виховувати почуття цінностей, які мають загальнолю
дський характер. І це в першу чергу стосується етичного і естетичного виховання особистості, основи якого закладаються саме в сім’ї.Відомий педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджує: "Життя перетворюватиметься не міцними знаннями людей, а їхніми уміннями творити прекрасне та прагнути до прекрасного". Отже, майбутнє людства відомий педагог пов’язує з категорією Краси.
Період дошкільного та молодшого шкільного дитинства є чи не найголовнішим з точки зору естетичного виховання та формування художньо-естетичного ставлення до життя. Саме в цьому віці здійснюється найбільш інтенсивне формування ставлення до світу, яке поступово перетворюється у властивості особистості.
Сутнісні художньо-естетичні якості особистості закладаються в ранньому періоді дитинства і зберігаються в більш-менш незмінному вигляді протягом усього життя. Саме в дошкільному і молодшому шкільному віці художньо-естетичне виховання є однією з головних підвалин всієї подальшої виховної роботи.
У процесі естетичного виховання у дитини формується естетична свідомість. Естетичну свідомість педагоги і психологи поділяють на ряд категорій: естетичне сприйняття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична оцінка. Найважливішим елементом естетичної свідомості є естетичне сприйняття.
Естетичне сприйняття характеризується як здатність людини виокремлювати у явищах дійсності і мистецтва процеси, властивості, якості, що будять естетичні почуття. Тільки таким чином можливе повноцінне освоєння естетичного явища, його змісту, форми. Це вимагає розвитку у дитини здібності тонкого розрізнення форми, кольору, оцінки композиції, музичного слуху та інших особливостей емоційно-чуттєвої сфери.
Естетичне сприйняття – початковий етап спілкування з мистецтвом і красою дійсності. Від його повноти, яскравості, глибини залежать всі наступні естетичні переживання, формування художньо-естетичних ідеалів і смаків.
Уміння бачити, розуміти і створювати прекрасне робить духовне життя дітей багатшим, цікавішим, дає їм можливість відчувати найвищі духовні насолоди.
Важливого значення в естетичному вихованні дітей надавав В. О. Сухомлинський, який писав: "Краса – могутній засіб виховання чутливої душі. Це вершина, з якої ми можемо побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ... Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш самого себе, і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе".
В. О. Сухомлинський вказував, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької людини багатогранні відтінки людських почуттів, зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами і в інші періоди життя. У роки дитинства, отроцтва особливо важливо, щоб дитина знайшла, відчула, усвідомила в собі красу, пережила захоплення красивим, людським у самій собі. Через красиве – до людського. Серед засобів виховання дітей краса стоїть на першому місці.
Батькам необхідно створювати такі умови для сприйняття краси, щоб вона вразила дитину, пройшла крізь усі органи відчуття, викликала радість, насолоду натхнення, назавжди залишила свій слід у душі.
Виховати естетично розвинену людину неможливо без прищеплення їй з дитинства поваги до духовних цінностей, без формування вміння розуміти, цінувати, розрізняти красиве й потворне в житті та у мистецтві. Кожна дитина народжується із закладеними природою здібностями до сприйняття прекрасного, які притаманні лише їй.
Естетичне виховання в сім'ї полягає в залученні дітей до прекрасного в житті, природі, праці й мистецтві. Перші естетичні почуття виникають у дітей дуже рано. Усвідомленню маленькими дітьми законів краси сприяють ніжна мамина пісня над колискою, материнська ласкава усмішка до дитини; приваблива іграшка, що її дарує дитині батько; чарівна бабусина казка, яка вчить добру і злу, формує поняття про красу життя й буденні недоречності, які трапляються на життєвому шляху; цікава дідусева розповідь, чи гумор; чарівна прогулянка, захоплююча гра з сестрою чи братом. Все це відкриває малюкові веселкову красу навколишнього світу.
Згодом досвід сприйняття прекрасного збагачується відвідуванням музеїв, кіно, театрів тощо. Поступово на основі естетичного сприймання формуються естетичні поняття й уявлення.
Багато естетичних переживань дітей обумовлюються спілкуванням їх з природою. Під час перебування на лоні природи батьки мають привернути увагу дітей до краси лісу і саду, до життєдайної сили сонця, всеоживляючого впливу дощику тощо. Дитина стає спостережливою, вона вчиться бачити прекрасне і незвичайне в навколишньому світі, розповідати про це зв’язно, образно та емоційно.
Батьки, здійснюючи з дітьми спільні прогулянки лісом, парком, садом, полем, вчать дітей милуватися природою, помічати, як пробуджується сонце, як пливуть небом хмари, як кружляють у повітрі сніжинки, розквітають сади, прощається з листям старий парк.
У сприйнятті краси не можна поспішати, неспішність виключає байдужість. Будь-яке захоплення починається з мовчазного споглядання, адже мовчанням іноді можна сказати більше, ніж словами. Потім батьки мають запропонувати дітям вдихнути красу на повні груди, щоб вона потрапила в найглибші закутки душі. Можна порадити дітям прислухатися до себе: "Відчуваєш? Ти став трохи іншим, тебе переповнюють нові почуття. Спробуй передати їх словами". Із дитячих вуст злітатимуть слова захоплення: "Гарно! Чудово! Надзвичайно! Дивовижно!" тощо.
Лише тепер діти перебувають на рівні глибокого сприйняття. Вони здатні поринути у світ краси. І батькам надається щастя першовідкривача – поступово ввести відкриті душі дітей у цей світ. Разом з батьками діти вдихають пахощі повітря, якими насичений весняний краєвид; одержують насолоду від солодкого аромату квітучої вишні; обіймають очима ніжність весняних кольорів; протягують долоні до світла і відчувають тепло сонячних променів.
Краса, яка сприймається усіма органами чуттів, проникає глибоко в душу і назавжди оселяється там.
Вплив природи посилюється, якщо естетичні почуття виникають у процесі співтворчості з дорослими, близькими людьми. Наприклад, спільне з батьками висадження квітів та догляд за ними створюють емоційні переживання дітей і формують поняття, що прекрасне повинна створювати сама людина і прекрасна та людина, яка створює красу.
За думкою П. І. Чайковського, людина, яка не здатна сприймати красу навколо себе, не може отримати щедрий подарунок природи – щастя натхнення. Ту людину, яка вміє налаштувати себе на сприйняття звичайного як дива, вже можна назвати художником.
Свої відчуття від зустрічі з прекрасним діти прагнуть передати в малюнках, і суть не в тому, як малює дитина, а в тому, яку насолоду вона від цього отримує. Батьки повинні підтримувати потяг дітей до малювання, заохочувати до образотворчої діяльності, створювати необхідні для цього умови.
Якщо дитина змалечку не побачить привабливої краси художнього світу, не закохається в духмяність фарб, чутливу пластичність пензлика, ніжність пастелі, вона не перестане малювати. Але її творчість не буде сповнена любові, радості, натхнення.
Під час спілкування з кольорами перед дітьми відкривається дивовижна краса світу, його емоційна душа із чутливими струнами барв. Кольором діти не лише милуються очима, вони відчувають його красу всіма органами відчуття: дивуються гарячому темпераменту червоного кольору, захоплюються мелодійним співом зеленого, насолоджуються медовим смаком жовтого та свіжим подихом блакитного, зачаровуються терпким ароматом казкового фіолету.
Батьки мають розуміти, що дитина, яка живе у світі лише чотири-п'ять років і вже відчула його красу, вдихнула її у свою душу і відтворила свої відчуття у малюнку, – це справжній талант, а її малюнок – шедевр!
Добре, якщо батьки захоплюються і милуються кожним малюнком своєї дитини, дивуються дитячій фантазії, вмінню через колір і форму передати своє неповторне відчуття світу. Таке сприйняття батьків дитячої творчості підтримає віру дитини у свій хист створювати красу, допоможе пізнати щастя творчого натхнення.
Захоплення малюванням, ліпленням, вишиванням, бісероплетінням, аплікацією та іншими видами творчої діяльності підвищує рівень естетичної культури дитини, створює умови для розвитку творчих здібностей дітей, формуванню у них естетичного сприйняття, спостережливості, пам’яті, творчої уяви.
Бажання і вміння батьків відкрити для дитини світ мистецтва – важлива умова успішного естетичного виховання. Споглядання картин в музеях, виставочних залах, розгляд репродукцій картин в художніх альбомах, малюнків – у книгах; слухання музики у концертних залах або вдома в аудіо записах, у виконанні когось із членів родини, заняття співом; відвідування лялькового театру або влаштування лялькового театру вдома; читання казок, дитячих творів та їхнє обговорення; перегляд мультфільмів та дитячих фільмів, мистецьких передач; розгляд бабусиних вишивок тощо – все збагачує дитину безцінним досвідом зустрічей і спілкування з Прекрасним, сприяє успішному естетичному вихованню в родині.
Проте для батьків важливо не лише влаштувати, наприклад, екскурсію до картинної галереї; потрібно прагнути навчити дитину естетично сприймати твори мистецтва, милуватися ними, отримувати насолоду від їх споглядання. Це можливо, якщо батьки володіють певними методами і прийомами. Наприклад, використання батьками "методу занурення" дозволить дитині не лише побачити зовнішні характерні ознаки картини, а й дозволить "зануритися" у неї: почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні.
Для цього батьки вчать дитину сприймати мистецький твір різними аналізаторами: "Уяви, що картина незвичайна і до неї додаються спеціальні навушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутися до будь-чого) на картині. Тож "послухай" уважно і скажи, що ти почув (почула)? А тепер доторкнися до трави. Що тобі допомогла відчути чарівна рукавичка?"
Знайомлячи дітей з творами декоративного мистецтва, батьки мають максимально зосередити увагу дітей на красі візерунків, багатстві кольорової палітри. Так, наприклад, хвилини милування петриківськими розписами вчать дітей відчувати мову орнаменту, кольорову пісню розпису, звеличують таємницю краси. Батьки звертаються до дітей: "Подивіться, як широко і вільно розкинув своє соковите листя і яскраві ягоди заквітчаний сад. Як під смарагдом його листя ховаються запашні суниці і сповнені соком вишні. Якими щедрими гронами звисають ягоди смородини, горобини, калини. Весь чарівний сад переповнюється духмяним ароматом блакитних незабудок, барвистих братків, сріблястих дзвоників конвалій і пишних бутонів троянд…"
Діти мають відчути, як ця квітуча казка лунає співом птахів: пересвистуються вивільги і заливаються солов'ї. Справжнє полум'я квітучих фарб дарує очам дітей яскравість, урочистість і бажання ще і ще милуватися цією красою. Дітям необхідно надати можливість поспілкуватися із цією красою, насолодитися очима, обережно торкнутися квітучого дива, обійняти долонями, відчути його теплоту, висловити свої враження.
Важливе значення у формуванні естетичної культури дітей має музика. "Музика – це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову... Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури", – писав В. О. Сухомлинський.
Навчити дітей естетично сприймати музику нелегко. Для цього потрібно, щоб діти мали змогу постійно чути кращі зразки музичного мистецтва. Але цього недостатньо для формування слухового естетичного сприйняття. Прослуховування музики має поєднуватися з розвитком творчої уяви дітей, активізацією асоціативного мислення. Наприклад, пропонуючи дітям прослухати фрагмент із музики П. Чайковського "Пори року", батьки цікавляться, яку саме пору року уявили діти, які картини природи виникли в їхній уяві. Можна запропонувати дітям намалювати ілюстрації до музичного твору, наприклад, Антоніо Вівальді "Весна" або "Вальс квітів" П. І. Чайковського.
Визначний вплив на формування естетичної культури дітей мають гармонійні родинні взаємини в сім'ї, шанобливе ставлення усіх членів родини один до одного. Дитина, яка росте в атмосфері любові та взаєморозуміння, постійно відчуває красу і гармонію оточуючого світу. Ніщо не захмарює її чистого і щирого захоплення красою.
Особливо великий вплив на дітей у процесі естетичного виховання має, звичайно, особистий приклад батьків. У сім’ї, у якій батьки не читають книжок, не слухають класичної музики, не відвідують театр, філармонію, виставки та музеї, дуже важко культурно виховувати дитину.
Добре, якщо в сім'ї люблять хорошу музику, люблять співати; якщо родина відвідує календарні обрядові свята, бере в них участь, залучаючи до цього й своїх дітей. Значно більше можливостей у естетичному вихованні дітей має та родина, в якій шанується творча праця: наприклад, мама й бабуся майстрині-вишивальниці, батько захоплюється майструванням, дідусь – виготовленням виробів із дерева тощо.
В умовах сім'ї важливу роль відіграє також естетика побуту: кімната, в якій живе дитина, речі, що оточують її, одяг. Усе це має бути простим, зручним, гігієнічним і привабливим, сприяти розвитку художнього смаку, створенню хорошого настрою.
Спілкуючись з маленькою дитиною, дорослі повинні постійно підкреслювати естетичну сторону предметів, явищ і їхніх якостей словами: "Яка гарна річ!", "Як прикрашає нашу кімнату ця картина (вишитий бабусею рушник) на стіні!", "Як ошатно одягнена лялька!" тощо.
Поведінка дорослих, їх ставлення до навколишнього світу, до дитини стає для малюка програмою його поведінки, тому дуже важливо, щоб діти бачили навколо себе якомога більше доброго і красивого. Це необхідна умова успішного формування в них естетичного сприйняття як однієї із важливих категорій естетичної свідомості і культури дітей.
Отже, педагогічними та психологічними умовами родинного естетичного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є ефективна організація естетичного споглядання, завдяки якому здійснюється пізнання й оцінка навколишнього світу, формується інтерес до мистецьких творів, пробуджуються власні творчі зусилля.
Розвиваючи естетичне сприйняття, батьки вчать дітей помічати красу навколо себе, бачити надзвичайне у звичайнісінькому, дивуватися, милуватися, захоплюватися красою.
Тож вміле використання в сімейному вихованні відповідних засобів, прийомів, методів розвитку естетичного сприйняття як однієї із важливих категорій естетичної свідомості дає змогу виховати дитину, здатну жити й творити за законами краси, оберігати світ, як диво, і створювати красу своїм життям.