Позитивна самооцінка - основа успішності учня середньої школи

Кожен батько мріє про те, щоб його дитина була успішною і володіла лідерськими якостями. Лідер - це людина, яка наділена таким емоційним, духовним і ментальним інтелектом, що може стати авторитетом для інших.

Успішність учнів визначається знаннями, уміннями і навичками будувати своє життя на основі усвідомлених цінностей і принципів.

Ми, педагогічний колектив ДЗОШ №89, вважаємо першочерговим завданням збагатити дитину загальнокультурними знаннями, розвинути її уміння, надшити певним досвідом і на основі цього сформувати життєво важливі навички. Під життєво важливими навичками розуміємо сукупність знань і умінь, які характеризують компетентну соціальну поведінку людини будь-якого віку. Коло практичних навичок розширюється під час надбання людиною мудрості і життєвого досвіду.

Проте багатьох умінь можна навчити так само, як навчаємо учня читати і писати. Вміючи вирішувати будь-які проблеми, дитина відчуватиме себе успішною. Прищеплюючи їй життєві навички і розвиваючи пізнавально-творчі здібності, ми робимо її самостійнішою. Тому впроваджуємо принцип випереджаючого навчання навичок: дитина вчиться вирішувати завдання сьогодення і визначати наступні.

Які життєві навички можуть стати в пригоді нашим дітям?

Насамперед для успішної людини важливо володіти всім спектром навичок упевненої і водночас доброзичливої поведінки. Навички активного слухання; справедливої вимогливості до себе та інших; спокійного реагування на критику; відкритого повідомлення співрозмовнику своєї позиції. А також уміння просити дозволу, висловлювати подяку, вміти відмовляти, не відчуваючи при цьому почуття провини...

Які цінності створюють передумови успішності?

Акцентуємо увагу на усвідомленні цінності стосунків з іншими, створення позитивного образу "Я" і всього того, що має до "Я" відношення. Поцінування предметів, речей, думок, відчуттів, як своїх, так і інших людей, значення сім'ї, друзів, колективу, держави і суспільства. Цінність пізнання: збагачення себе новими конкретними знаннями, ідеями, відчуттями друзями. Врешті - суспільно-корисної діяльності людини.

Основна база цінностей формується в сім'ї - середовищі, що є головним для дитини. Проте і ми цінуємо ряд дітей, що у нас навчаються, постійно розвиваються і збагачуються. Виховання ціннісного ряду є передумовою формування позитивної самооцінки.

Таким чином для наших педагогів відкриваються нові можливості діагностики проблемної поведінки учня: вчитель може бачити, як у дітей і підлітків формуються соціальні уміння, підвищується їхній особистісний і соціальний статус, що призводить де усвідомлення "Я можу!" і "Він може!". Прагнення де успіху визначається бажанням досягти успіху ("Я хочу!"), наявністю волі ("Я зможу!") і подальшою особистою оцінкою підсумкового результату: "Я вмію!". Просування учнів до успіху відбувається на основі наявних навичок, залучених у пізнавально-творчу діяльність, у результаті якої створюються нові уміння, що призводять до нових навичок.

Критерії успіху носять внутрішній характер (людина схвально ставиться до своєї поведінки, приймає саму себе), а також припускають позитивну зовнішню оцінку з боку навколишніх, значущих для дитини людей (батьків, друзів, учителів). Сучасна людина може бути успішною в таких сферах: здоров'я (фізичне, психологічне), фінанси, стосунки з іншими людьми, навчання/робота. Існують технології, без знань яких важко уявити собі людину XXI століття. Успіх має динамічний характер. Ніщо не минає так швидко, як успіх. Якщо дитина середньої школи уміє ставити перед собою нові завдання і її дії спрямовані на їх вирішення, то це можна вважати успіхом (підвищення самооцінки – основа успіху).

Єдність компетентності (рівень знань і ефективність їх застосування) і духовності (впливовість і позитивність) дає можливість людині розвиватися, реалізовуючи свій внутрішній потенціал.

У ДЗОШ №89 створюються умови для індивідуально-діяльнісного підходу до навчання і виховання учнів. Завдання наших педагогів - розкрити індивідуальні особливості кожного учня і показати йому шлях саморозвитку, використовуючи технологію діяльнісного методу. Однією з передумов успішності цього завдання є невелика кількість учнів у класах. Це дає змогу створити індивідуальні навчальні і виховні програми для кожного учня.

Для досягнення поставлених цілей вся система діяльності (навчання, виховання, науково-методична діяльність, співпраця з батьками, кадрова політика та ін.) формується на єдиних принципах:

• випередження - це уміння встановлювати перспективні напрямки розвитку;
• вільного вибору - це право на самостійний вибір;
• цілепокладання - уміння ставити цілі і визначати шляхи їх досягнення;
• усвідомленості діяльності - припускається створення і здійснення алгоритму дій для досягнення мети;
• продуктивності діяльності - це аналіз ситуації, визначення і розв'язання ключової задачі, усунення суперечностей, отримання очікуваного результату і
  на його основі постановка нової цілі;
• відкритої системи - це визнання як сильних, так і слабких сторін запропонованих рішень, право на отримання і надання необхідної інформації, від критий і толерантний вияв почуттів, право бути самим собою;
• співпраці - передбачається уміння домовлятися з урахуванням користі для всієї системи;
• керування часом як раціональний його розподіл з урахуванням поставлених цілей та індивідуальних потреб.

Успіх у формуванні творчої особистості учня реалізується у навчально-виховному процесі закладу через поєднання курсу ейдетики (співпраця з доктором педагогічних наук, директором "Школи ейдетики" Матюгіним І. Ю. та логіки, автор Митник О. Я.). Реалізація програми цього дослідження, його науково-методична база допомогла нашому педагогічному колективу оволодіти методичним інструментарем щодо організації навчально-творчої діяльності школярів на уроках.

Здобуваючи знання про Світ, діти стають активними і діяльнісними, вони разом з дорослими вивільняють творчу енергію уяви - сили, яка допомагає людям конструктивно змінити своє життя.

Головна мета школи на сучасному етапі - створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися упродовж життя. Тому завданнями у середній школі має бути підготовка дітей до систематичного та цілеспрямованого навчання у старших вікових періодах, формування позитивної мотивації навчання, забезпечення моральної, духовної зрілості особистості.

Зосередимо нашу увагу на системі мотивів та мотивації навчальної діяльності школяра середньої школи.

Найбільш цінною є пізнавальна мотивація. Вона зумовлена бажанням учитися, інтелектуальною ініціативою дитини. Учитель має так організувати навчальний процес, щоб зацікавити дітей, викликати бажання вчитися. Навчальний матеріал повинен стимулювати мислення учнів, поставлене завдання - підштовхувати до пошуків шляхів його розв'язання. Надмірно спрощені завдання є нецікавими для учнів, а це призводить до втрати мотивації засвоєння навчального матеріалу. Дитина має радіти тому, що вона про щось дізналася. Тільки тоді можна сказати, що в неї розвивається мотивація, адекватна структурі особистості, що у неї підвищується самооцінка.

Мотивація досягнення успіху - це бажання якісно і правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Вона орієнтує дитину на якість і результативність навчальних дій (незалежно від оцінки), сприяє формуванню саморегуляції. При формуванні такого виду мотивації у пригоді стає створення учителем ситуації успіху, похвала, заохочення до діяльності.

Мотивація престижу найбільш характерна для дітей із завищеною самооцінкою і схильністю до лідерства. Вона спонукає школяра навчатися краще за однокласників, виділитися серед них, бути першим. Але постійне суперництво з однолітками, зверхнє ставлення до них заважають формуванню здорових стосунків дитини з колективом.

Мотивація уникнення невдачі, як правило, виявляється в учнів, які не встигають у навчанні. Діти намагаються у будь-який спосіб уникнути негативної оцінки і тих наслідків, які вона за собою тягне. Ця мотивація надає навчальній діяльності негативного емоційного забарвлення, викликає у дитини почуття страху і тривоги. Щоб запобігти формуванню такої мотивації, необхідно підтримувати дітей в їхніх найменших успіхах, хвалити за виконання проміжних дій, а не оцінювати тільки кінцевий результат.

Саме мотивація навчання спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення й поглиблення знань, і є основним засобом підвищення успішності навчання. Перебудова позиції вчителя в забезпеченні мотиваційного компонента уроку передбачає таку організацію навчання, щоб для всіх дітей були передумови виховання позитивних рис характеру, бажання і вміння навчатися.

Для розвитку самооцінки потрібні середовище, що стимулює, і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів. Тому загальні умови педагогічного стимулювання на уроках слід поєднувати із застосуванням широкого діапазону методичних прийомів, які "прямо працюють" па мотиваційний компонент уроку.

До мотиваційного компоненту уроку потрібно підбирати цікавий матеріал, який стимулює емоції та почуття учнів, використовуючи рольові, сюжетні, дидактичні ігри. Гра у навчальному процесі створює мотивацію, збуджує інтерес, розпиває комунікативні павички. Перевага гри ще в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для дитини.

Навчальні завдання уроку слід добирати з елементами новизни та непередбачуваності, що сприятиме формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання; стежити за тим, щоб завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності школяра; регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи його; надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободу; наповнювати зміст навчання цікавим, особистісно значущим матеріалом; намагатись підтримувати позитивні емоції, стимулювати інтелектуальні почуття школярів.

Досвід переконує, що емоційні переживання в учнів викликає все нове, яскраве, цікаве, насичене живими образами. Той навчальний матеріал, який віднайшов емоційний відгук в учнів, викликав у них інтелектуальні почуття, запам'ятовується краще і міцніше.

Для формування повноцінної мотивації, яка в свою чергу є засобом підвищення якості знань учнів, використовується робота творчими групами. Учні працюють на уроці як справжні дослідники, науковці. Мотивація навчальної діяльності проводиться у вигляді розумової розминки, ситуації вільного вибору, створення проблемної ситуації. Вирішальним фактором у розвитку мотивації навчання є використання активних методів навчання, які сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, надання можливості розвитку власної індивідуальності, самореалізації, залучення учнів до виконання конструктивних, перетворюючих, фантазійних, творчих завдань засобами слова, образу, моделі, практичної дії. Це метод тестування, групової роботи, дидактичної гри, метод евристичної та мотиваційної бесіди.

Виділяють наступні умови формування в учнів повноцінної мотивації:

• Використання на уроці особистістю орієнтованого цікавого матеріалу.
• Підтримка прагнення до саморозвитку і самовдосконалення.
• Формування допитливості та пізнавального інтересу.
• Збагачення мислення інтелектуальними почуттями;
• Стимулювання появи емоційного задоволення від процесу навчання.
• Формування адекватної оцінки власних можливостей.
• Використання різних способів педагогічної підтримки.
• Виховання почуття обов'язку, відповідального ставлення до навчальної роботи.
• Установлення по-справжньому гуманних стосунків з учнями, повага до особистості дитини.
• Задоволення потреби у спілкуванні з учителем, однокласниками під час навчання.

Отже, підвищення і формування позитивної самооцінки в учнів середньої школи – завдання важке і дуже важливе. Саме від його виконання залежить успіх дитини, бажання вчитися і самореалізовуватися. Одним із найважливіших прийомів реалізації цього методу є мотивація навчання і виховання.