Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання

«Успіх приходить до того,
хто робить те,
що найбільше любить»
М.Форбс

Від класного керівника на сьогоднішній день залежить дуже багато у вихованні, навчанні, розвитку та житті кожного учня. Тому, враховуючи всю важливість професії, пропоную ідею з досвіду ро боти у вихованні підростаючого покоління.      

Я вважаю, що класний керівник повинен прагнути працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагнути самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін. Я вірю у слова М.Свєтлова:

«...Жизнь – это чудо,
а чуда не запретишь.
Да здравствует амплитуда
– то падаешь, то летишь!»,
бо перемога –
це доля щасливих
та оптимістичних».

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!

Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 5 років тому, коли прийшла працювати до школи.

Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.

Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:

• утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;
• формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;
• виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;
• виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;
• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;
• формування творчої, працелюбної особистості;
• забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;
• формування сімейно-етичної культури.

Індивідуальний підхід

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.

Враховуючи особливу актуальність, недостатню розробку проблеми вихованості учнів, мною була визначена тема: ”Загальні методи вивчення особистості і дитячої спільності”. Його мета – науково обґрунтувати та узагальнити новітні методи вивчення особистості і дитячої спільності, створити на основі узагальнення свою концепцію та визначити шляхи її реалізації, перевірити доцільність форм та прийомів вивчення рівня вихованості особистості на практиці.

Особливу увагу я приділяю дітям, які потребують посиленої уваги. Основні шляхи та засоби роботи з такими дітьми розкриті в роботі:” Методико-психологические основы индивидуального подхода в обучении педагогически запущенных детей». Метою якою полягає – не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.