Формування етичної культури школяра в навчально-виховному процесі

Етику недарма називають наукою про те, як бути Людиною. Учні початкових класів мають невеликий життєвий досвід і тому їм дуже потрібне і корисне етичне виховання. Учитель з перших днів навчання в школі допомагає дітям зрозуміти, як правильно чинити в різних життєвих ситуаціях, допомагає збагнути складність відносин між людьми. Правила життя в суспільстві. Етика допомагає дітям наблизитися до дорослого життя з його вічними проблемами добра і зла, справедливості і несправедливості, допомагає дитині стати досконалою людиною.

В етиці становлення моралі пов'язують з розвитком суспільства. Мораль з'явилася тоді, коли люди почали обмежувати себе, поступаючись власними інтересами перед іншими, почали виявляти турботу одне про одного.

Найповнішою скарбницею морального досвіду є його мова. Слово – перший учитель моралі, бо, слухаючи мамині казки, бабусині колисанки, дитина вчиться розрізняти добро і зло, порівнювати вчинки інших людей і власні, вчиться давати оцінку почутому.

Вже в першому класі діти вчаться розкривати зміст прислів'я та застосовувати його до свого невеликого життєвого досвіду. Наприклад:

Бджола мала, а й та працює.

Що посієш, те й пожнеш.

Яке частування, таке й дякування.

Семеро одного не ждуть.

Один за всіх і всі за одного.

Кожне оповідання, кожна казка спрямована на виховання у дитини бажання робити добро. Діти вчаться визначати повчальний характер казки, оцінюють позитивні і негативні вчинки героїв, вчаться робити добро.

Казка – улюблений літературний жанр дітей. У цьому захоплюючому, фантастичному, ігровому жанрі найлегше подати дитині високі моральні істини. Казка не лише мудра "брехня", а завжди ще й гра, яка допомагає дитині засвоїти правила етикету, вчить самостійно робити висновки.

- Будь добрим, умій добрими очима побачити радість чи біду іншої людини і відгукнутися на неї, допомогти.

- Будь чесним, хоч часом це буває зовсім не просто. Не бійся говорити правду людям в очі.

- Зробив поганий вчинок – знайди мужність признатися в цьому.

- Умій трудитися. Праця, в яку вкладено старання і серце, збагачує душу.

Всі ці правила поведінки діти знаходять в казках. Завдання учителя – пояснити дітям, як, для чого, навіщо людина повинна поводитися у відповідних обставинах так або інакше, пробудити й розвинути їхні моральні почуття, духовність, гуманність. За правилами етикету ввічлива людина не та, яка сама ніколи не зламає гілку дерева і не принесе оберемок зів'ялих квітів з лісу, а та, що зупинить егоїста, який не вважає за потрібне берегти живу природу.

Ще в дитячому садочку дітей вчать як вести себе за столом. В школі ці правила розширюють і закріплюють.

- Ні в якому разі не можна сідати до столу в шапці (це правило стосується і дівчаток).

- Не слід розмовляти з повним ротом.

- Все, щ о покладено на тарілку, треба з'їсти.

- Суп їдять ложкою. Доїдаючи суп, нахиляють тарілку від себе.

- Виделкою їдять січене м'ясо, овочі, картоплю, макарони.

- Виделкою, тримаючи її в лівій руці, і ножем їдять мясо, відрізаючи від нього маленькі шматочки.

- Паперові серветки кладуть в спеціальну підставку. Серветки з тканини кладуть біля тарілок.

- Після їди слід покласти виделку і ніж поряд на тарілку.

- Торт, тістечка та інші солодощі з кремом не слід брати руками. Їх їдять маленькою ложкою.

Слід систематично ознайомлювати з етикою поведінки за столом, роблячи це делікатно й ненав'язливо.

Граючись, діти також вчаться етичних норм поведінки. Наприклад:

Гра "Хто знає більше ввічливих слів?"

Діти стають у коло. Ведучий - дорослий, який стоїть у центрі кола, звертається до них із запитаннями:

- Які слова треба говорити, коли вітаєшся?

- Які слова треба говорити, коли ви звертаєтесь до когось із проханням?

- Які слова ми говоримо, коли вибачаємось перед кимось?

- Які слова говоримо прощаючись?

Учасник гри, який не знайшов або не знає потрібного слова, вибуває з гри. Переможцем виходить той, хто відповів на всі питання ведучого без затримки.

Дорослим треба пам'ятати, що саме в дитинстві виховуються уми і серця дітей. Виховання дитини починається насамперед із самовиховання вихователя, учителя. Ось чому педагогам треба постійно і систематично поглиблювати і розширювати свої знання, підвищувати культуру, навчатися правильно спілкуватися з людьми та бережно ставитися до всього того величезного світу, що оточує нас і наших дітей.