Роль сучасного вчителя в розвитку креативного мислення учнів на уроках фізичної культури

Педагогічна професія — одна з найдавніших. Виникла вона на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виділившись згодом в окрему галузь.

Часто ми чуємо фразу: "Діти - наше майбутнє". Але від кого залежить майбутн є наших дітей...? Сьогодні змінилися вимоги і до вчителя, і до учня. Становлення і розвиток суспільства породжує гостру необхідність в педагогах, що володіють високою професійною компетентністю, і спроможні створити особистість, незалежну, творчу.

Сьогодні суспільство вимагає такого вчителя, який володіє педагогічною технологією та крокує в ногу з сучасністю. Як говорив Адольф Дістервег, німецький педагог: "…Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній."

Отже, сучасний учитель - це безумовно творча особистість. Він повинен бути активним, комунікабельним, динамічним, працездатним, вольовим, впевненим у собі, толерантним, високо компетентним і творчим. В науковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно іншого, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю продукту.

Проаналізувавши цілий ряд філософської та психолого-педагогічної літератури, я дійшла висновку: творчість - це діяльність, яка породжує щось нове, раніше не відоме на основі осмислення вже нагромадженого досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів.

Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Я, як вчитель, постійно здійснюю контроль за станом виконанням фізичних вправ учнями на уроці, їх дозуванням, правильністю виконання та рівнем фізичного навантаження.

На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи значне місце приділяється впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

Особливістю діяльності на уроках фізичної культури є те, що творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі. Творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який уміє відкинути звичайне, шаблонне... Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, дослідники вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально – психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання.

Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно здійснювати контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці та дозувати рівень фізичного навантаження. Але, якщо вчитель ставить за мету ще й розвиток потенційних творчих можливостей дитини, формування її як творчої особистості, він повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують розвиток креативних рис особистості.

Як учитель фізичної культури я на основі власного досвіду, спостережень, своєї інтуїції, позитивно сприймаючи розмаїття педагогічних і методичних інновацій вже третій рік поспіль, працюю над розвитком критичного мислення у учнів. В процесі своєї роботи, як вчитель, я виділяю для себе основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу: сприймати учня як особистість в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання); розвивати в учнів інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне); досягати найбільшої результативності в конкретних умовах праці.

На сучасному етапі власного розвитку я значне місце приділяю впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

Сучасний урок, зокрема і урок фізичної культури – складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток морально-вольових та інтелектуальних здібностей особистості. Розвиваючи на своїх уроках фізичні якості учнів, я активізую і їх розумові здібності для вирішення завдань всебічного розвитку особистості.

Перший крок з формування зацікавленості учня на уроці – це введення виду діяльності або виду спорту, який до цього часу не використовувався на уроках. Таким чином, на уроках з’являється не футбол, а адаптований для шкільного залу футзал. Підключення до пізнавального процесу проходе з перших секунд, тому що:

• по-перше, це новий для учня вид рухової активності;
• по-друге, треба знати нові правила гри;
• по-третє, виконувати вправи особливим для гри м’ячем;
• треба освоїти футзальну техніку володіння м’ячемю

По першому пункту учні готують повідомлення або реферати по темі "Футзал". По другому, в процесі самопідготовки аналізують і доповідають товаришам в класі що однакового, а в чому різниця в суддівстві та правилах гри в футзал і футбол. По третьому пункту, з’ясовують що, відскок від землі та відскок від дерев’яного полу футзального і футбольного м’яча суттєво відрізняється, чому сприяє різниця у вазі та розмірі встановленого для гри м’яча.

І головне: розвиваю практичні навички на уроці, для чого використовую "інтелектуальні" вправи в "трикутниках", "квадратах", перебігання, де треба не тільки бити, а і продумувати свої наступні дії. І в цьому полягає навчальний задум, який веде до розкриття креативного потенціалу кожного учня.

Заміна виконання монотонної вправи в рухливу гру значно активізує кожного учня до виконання завдання. Змагально-ігровий метод, мета якого - підвищення зацікавленості у виконанні одноманітних вправ, дозволяє монотонну роботу на уроці, де використовуються елементи техніки володіння м’ячем, зробити цікавою та корисною.

Наприклад, прості стрибки в підготовчий частині виконуються учнями на знайомій з дитинства драбині, намальованій або окресленій на полу, де кожен стрибок робиться у вказану зону, ще й зі зміною положення ніг. Волейбольні передачі м’яча в парах виконуються учнями на дистанціях на умові, що м’яч буде триматися в руках без втрат. Цю дистанцію визначають практичним способом самі учні, а у випадку позитивного результату збільшують її до потрібної межі.

Постійно тримають учнів в тонусі запитання, де відповідь очевидна, але підвищує самооцінку кожного учня. Тобто натякаючи на правильну відповідь, дати можливість учню самому відповісти і продемонструвати вірне рішення. І тільки за умови залучення учнів до творчого процесу і креативному мисленні на уроці, наступає момент, коли діти розуміють вчителя з пів слова, мовою жестів.

Тому роль сучасного вчителя в розвитку креативного мислення учня, полягає в тому, щоб знайти, хоч маленьку, але "роль" кожному учню в вирішенні поточних завдань на кожному етапі навчання. Особливу роль в навчальному процесі займає метод "фільтрації" відповідей або дій, де відсутні неправильні відповіді, а є відповіді або дії які не ведуть до вирішення конкретного завдання. У процес обговорення залучається якомога більша кількість учнів, щоб на кінцевому етапі правильне рішення одного учня призвело до перемоги "колективного" розуму, - це, на мою думку є завдання педагога.

Заключна частина уроку – метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне – сприяє досягненню його основної мети – зниженню навантаження, відновлення організму.

На кожному уроці, в кожному своєму вчинку я завжди намагаюсь бачити не лише безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів і водночас усвідомлюю педагогічне завдання: всі дії будуть ефективними лише тоді, коли регулярно включають самого учня в активну діяльність, ставлять його в позицію суб’єкта, який повинен і має можливість сам відповідати за свою долю.

Проте недостатньо висунути мету – треба вміти її реалізувати. Для мене, дедалі більшої уваги набуває проблема педагогічної творчості на уроках фізичної культури. Впевнена, що учитель не може дати два абсолютно однакових уроки: якщо він проводить їх в одному і тому самому класі, то змінюється не лише зміст того, що він робить, а змінюються (внаслідок уже здійсненого інформаційного, особистісного впливу та інших чинників) і діти, і сам учитель.

Практикою підтверджено: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього - в ідеалі педагог-учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності.

Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії в системі "учитель – учень", що дає можливість вчителеві прогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.

Спланована та організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання різних забезпечує ефективне формування у учнів позитивної мотивації до здорового способу життя.

Для розвитку критичного мислення учнів на уроках фізичної культури я використовую і такі методи інтерактивного навчання:

• "Мандрівка до світу казок", "Спартакіади", гра "Похід". Їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Це дозволяє перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах.
• "Асоціативний кущ". На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається".
• "Мікрофон". Технологія надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.
• "Мозковий штурм". Є відмінним методом для використання досвіду учнів і з метою розв'язання проблем та розробки ідей. Найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.
• "Мозаїка". Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Робота в групах. Можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов групової роботи всі діти отримують можливість говорити, висловлюватись. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Наприклад, на уроці фізичної культури "Україна – футбольна країна" групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об'єднані у 3 групи:

• 1 група - історики;
• 2 група - теоретики;
• 3 група-вболівальники.

Завдання:

• 1 група – підготувати доповідь "Історія формування футбольних традицій в Україні;
• 2 група – розповісти про основні правила гри в футбол;
• З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.

Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно – зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості.

Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування фізичної культури особистості.

Спостереження за учнями в процесі інтерактивної форми діяльності на уроці дозволило мені визначити такі позитивні тенденції:

• у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ;
• під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень;
• подібні форми діяльності учнів дозволяють вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному – сприятливого підтримці або підвищенню.

Перспективою подальшого мого дослідження – є пошук найбільш ефективних методів і засобів навчання в кожній структурній частині уроку з урахуванням психоемоційного стану учнів. Саме це, на мою думку, слід вважати дієвим чинником підвищення їх працездатності.

Впевнена, що мета та успіх роботи з використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – від бажання впроваджувати цей напрямок в розвиток дитини та в практику своєї професійної діяльності.

Школа повинна навчати жити, а для цього в ній повинен панувати особливий мікроклімат, у якому дитині було б комфортно. Заслужити в школі титул "улюбленого вчителя" нелегко, але надзвичайно почесно. Отже, я намагаюся бачити не тільки сьогоднішній, а й завтрашній день, передбачити свою діяльність на основі принципово нових ідей, підходів і технологій.