Деякі аспекти формування національно-патріотичних якостей майбутнього захисника Вітчизни в нових умовах

Головною метою навчання предмета Захист Вітчизни протягом існування незалежної України було - розвиток особистості учнів та формування їх готовності до участі в захисті Вітчизни та дій в надзвичайних ситуаціях.

Дана мета виходила із вимог Конституції України, законів України про захист віт чизни і Державного стандарту базової і повної середньої освіти. Крім того, чинна програма 2010 року передбачає викладання предмета у відповідності з положеннями загальновійськових та бойових статутів ЗС України, які дісталися нам у спадок від армії Радянського Союзу без врахування дуже суттєвих на сучасний погляд відмінностей.

Патріотичне виховання у школах спрямовувалося на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів, переконань на основі цінностей як Вітчизняної так і світової культури. Ідея була проста і зрозуміла – це сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України, та захисту її суверенітету.

Але будьмо відвертими. Чи вдалося нам цього досягти?

Україну, яка проголосила незалежність ще 20-років тому. визнали більше 100 країн світу, однак а чи стали ми дійсно незалежними? Гадаю що ні. І головною причиною цього є не тільки наша енергетична залежність від північного сусіда. Її ми зможемо здолати. Але є ще і дещо інше. Загляньте у так звані українські школи, військові частини які дислокуються в східних та південних областях. і там навіть учителі, командири, не кажучи вже про вихованців, на перервах, поза школою, дома переходять у спілкуванні на російську мову. Відомо і навпаки, що немало сімей вдома спілкуються рідною мовою, а вийшовши на загал переходять на російську, щоб не вирізнятися. Оце вже подолати набагато важче.

Так, безсумнівно, події 2014 року ще довго будуть оцінювати політики, історики, військові і невійськові учасники. Однак ясно одне, напрямок у формуванні свідомості патріотизму ми втратили, як і саму стратегію в розбудові ЗС, знищили систему підготовки, самозаспокоїлись і отримали те, що маємо. Хоча тільки завдяки проявам патріотизму і великої місії захисту власної країни, сьогодні Українська Армія веде важку боротьбу за омріяну незалежність. Зараз, практично, змінилося ставлення до ЗС України, системи підготовки, забезпечення, тощо.

Але виникає потреба в негайному осмисленні, аналізі, прогнозуванні майбутнього і звичайно розбудову оновленої системи підготовки захисників Вітчизни, розвитку їх національно-патріотичних якостей в нових умовах співіснування Української держави.

Отже, ми можемо і мусимо перебороти в собі синдром неповноцінності. Ніхто, ні Європа, ні Америка – не прийде нас учити національної гідності, але ми в силі зробити крок у цьому – це революція гідності. Ми самі маємо осмислити нашу природу й історію, прислухатися до голосу країни і зрозуміти, ми є часткою великого і гордого українського народу, нам є чим пишатися і є що захищати, що ми заслуговуємо на повагу до себе.

Дана тема сьогодні як ніколи актуальна і потребує ретельного вивчення, аналізу та подальшого розвитку.

Метою вивчення слід вважати навчальні процеси формування національно патріотичних якостей на основі сучасної геополітичної ситуації та визначення пріоритетних напрямків їх реалізації в оновленій системі підготовки майбутніх захисників Вітчизни у загальноосвітній школі, що передбачає формування національно-патріотичних якостей, вироблення і зміцнення в свідомості кожного громадянина гордості за свою Вітчизну, її історію й традиції, готовність захищати її свободу і незалежність.

Більш детальне вивчення та аналіз історичної, військової та правової літератури свідчить, що протягом своєї незалежності наша держава пройшла тернистий шлях до без ядерного статусу, гарантії незалежності та неподільності кордонів, позаблокового статусу, скорочення ЗС, перехід на контрактну основу армії, зменшення уваги до системи підготовки захисників Вітчизни, впевненості у власній безпеці та теплих, дружніх стосунків із «братньою» Росією, яка має одну з найпотужніших у світі армій. Ще півроку назад ніхто і гадки не мав, що друзі стануть недругами, а Росія найбільшим агресором для нашої України. Але в народі кажуть, щоб мати ворога – його потрібно вигодувати. І ми це успішно зробили.

Не оголошена війна на сході України, яку називають АТО, показала, що протягом часу незалежності було втрачено багато; і по суті ми не мали боєздатної армії як такої, а тільки почали створювати її аврально.

Верховна Рада прийняла ряд постанов, по формуванню, організації та забезпеченню власного війська, але забезпечити належну підготовку за досить короткий час неможливо, щоб на рівні протистояти вишколеній армії агресора, підготовленим терористам та найманцям. Крім того ми повертаємося до строкової служби, плануємо охопити військовою підготовкою всіх військовопридатних громадян (курси молодого бійця) створити оновлену систему підготовки до захисту Вітчизни на різних рівнях, починаючи зі школи.

Мабуть тому уже з нового навчального року збільшено навчальний час на вивчення та удосконалення підготовки молоді до захисту Вітчизни в 10-х 11-х класах загальноосвітніх шкіл. А на Вінниччині за рішенням обласної ради з нового навчального року введено предмет Захист Вітчизни в 8 та 9 класах загальноосвітніх шкіл. Вчителі Захисту Вітчизни нашої області зараз працюють над створенням програми цього курсу.

Сама програма на наш погляд має передбачати створення цілісної системи патріотичного виховання дітей шляхом реалізації таких завдань:

• формування громадянської ідентичності, відчуття приналежності до рідної землі, свого народу, визнання єдності України, утвердження почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;
• утвердження активної соціальної особистості з метою в майбутньому до участі в розбудові своєї держави, готовності взяти на себе відповідальність за захист суверенітету та цілісності України;
• визнання і забезпечення в реальному житті прав і свобод людини, її гідності та моралі і формування поваги до таких цінностей як рівність, свобода, справедливість, чесність, відповідальність;
• верховенство принципів патріотизму, порядності та доброти, високої моралі;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
• виховання духовної культури особистості дитини, створення умов для плекання патріотичних якостей, вибору миролюбної світоглядної позиції;
• забезпечення всебічного фізичного розвитку школярів, підготовка їх до виконання громадянського обов’язку-захисту рідної Вітчизни;
• виховання поваги до Конституції, законів України, державного гімну, державної символіки;
• формування глибокого усвідомлення зв’язку між ідеями свободи, правами людини, незалежності та її громадянською відповідальністю;
• утвердження в свідомості дітей якостей товариськості, взаємовиручки та підготовки до самопожертви заради них;
• формування психологічної та фізичної готовності учнів до майбутнього виконання свого громадянського і конституційного обов’язку відстоювати національні інтереси та незалежність своєї держави;
• розвиток мотивації щодо розбудови національних Збройних Сил та формування стійкого інтересу до служби в армії;
• усвідомлення необхідності наполегливо вивчати військову справу, оволодівати компетентностями і вміннями, які необхідні кожному учневі, що готує себе до захисту Вітчизни;
• ознайомлення учнів із сучасною зброєю та засобами захисту від неї, способам самозбереження та виживання в складних життєвих ситуаціях;
• проведення військово-патріотичних зборів, військово-технічних ігор, фестивалів, змагань, згуртування дітей з метою формування патріотичної свідомості майбутніх захисників Вітчизни.

Крім того, сучасні системи підготовки, стандарти, статути, тактична та вогнева підготовка далеко не ті, що потрібно для реальних умов, і це одна з причин у тому, що наші військові зазнають відчутних втрат, гинуть молоді люди, які так необхідні нашій Україні.

Підсумовуючи вище сказане слід зауважити, що принцип, не хочеш годувати власну армію – будеш годувати чужу, сьогодні актуальний як ніколи і виникає нагальна потреба в терміновій реалізації запевнень президента України Порошенко П.О. про створення нової, сучасної, забезпеченої, професійно-навченої армії, яка зможе виконувати свою місію – захищати український народ.

І тут нам вбачається, що в даному історичному контексті слід внести свою частинку в цю справедливу справу – підготовку в загальноосвітніх школах молоді до усвідомлення виконання цієї місії.

Таким чином в оновленому процесі навчання предмета Захист Вітчизни слід виділити кілька пріоритетних напрямків:

• Корінна зміна державної оборонної концепції, воєнної доктрини України, визначення її статусу з питань Захисту Вітчизни.
• Створення оновленої системи базової підготовки до захисту Вітчизни на основі ново визначених стандартів, завдань, принципів.
• Матеріально-технічне забезпечення в процесі підготовки учнів протягом навчань у школі, військово-польових навчаннях, патріотичних іграх, позакласній роботі, тощо.

Україна, як держава, що має виключно оборонну доктрину та позаблоковий статус, який скасовано Верховною Радою України тільки у вересні 2024 року і територіально знаходиться між двома військовими блоками (Росія і НАТО). Дотримуючись оборонної концепції та позаблокового статусу нашої держави і будувалися національні Збройні Сили, а разом з ними і вся система військової освіти, яка виходила із визначеної мети і завдань та інтегрувалася із вимогою Державного стандарту базової середньої освіти.

Навчальні програми базувалися на визначених, але вже не прийнятних і майже ворожих концепціях, адже вони були інтегровані на дружні стосунки з ЗС Росії. Наші системи підготовки дісталися нам в спадок від Радянського Союзу, уже давно забуті в Росії, але все ще знаходять застосування у нас. Це і статути, настанови, зразки зброї, тактична виручка, вогнева підготовка, тощо.

Але події 2014 року, АТО, або війна з армією, яка ще вчора була дружньою, вимагають інших підходів, в першу чергу до державних концепцій та доктрин. Необхідно чітко зрозуміти, що Україна як держава має сама себе захищати, але в нових умовах протистояти такому сильному агресору важко. Потребується допомога світової спільноти, а в часі інтеграції до Євросоюзу, це може бути тільки військова організація Європи. Це, звичайно, перспектива, далека чи близька, але вже зараз необхідно орієнтувати на це систему підготовки до захисту Вітчизни в нових умовах.

Крім того, ми маємо розглядати Росію уже не як військового партнера, а як агресора, звідки і створювати концепцію військового співробітництва, тобто розглядати ці стосунки не з призми гарантії власної безпеки, а з боку потенційної загрози власного суверенітету.

Таким чином ми маємо і будувати і власну освітню модель формування національно-патріотичного виховання в поєднання з здобуттям значно вищих компетенцій з основ військової справи, питань захисту власного життя та медичних знань.

Виникає потреба створити іншу модель допризовної підготовки в середніх навчальних закладах, забезпечити її дидактичними матеріалами, концепціями, оновленими програмами які будуть базуватися на цих концепціях, відповідати вимогам, які визначилися на основі останніх досягнень військової науки та військових дій на сході України.

Нам не потрібна паркетна армія для парадів, маршів, а необхідна високопрофесійна, добре вишколена, обізнана та навчена армія, яка має все необхідне, як моральне, так і матеріальне для захисту народу України. Тому то слід переглянути чинні програми підготовки, переформатувати, змінити, долучити ті аспекти підготовки, які найбільш значимі. А це пер за все прикладна фізична підготовка, вогнева підготовка, тактична підготовка в нових умовах ведення бою (антитерор, мирні території, заручники) військово-психологічне та національно-патріотичне виховання.

Змінилися умови ведення воєнних конфліктів, іншими стали способи ведення бою, пересування, охорони, спостереження. Крім того змінилася номенклатура зброї, її характеристики, способи застосування.

Ми маємо справу ще з одним із способів ведення бойових дій – це інформаційний, з яким ще немає ні уміння, ні засобів ведення боротьби, хоча втрати від цього дошкульні. На наше переконання, на часі перегляд не тільки концепцій, а й принципів, структури, мети в завдань освітньої робот з питань захисту Вітчизни та інтеграція її на майбутнє, з врахуванням набутого досвіду, бачення власних прорахунків.

Особливої уваги потребує і система матеріально-технічного забезпечення навчальної роботи, яка має бути інтегрованою із доктринами, стандартами, іти в ногу з часом і навіть дещо випереджати (ідеться про співпрацю з НАТО в майбутньому). Так, необхідно продумати і повернути в потрібне русло систему допризовної підготовки, але вже в оновленому статусі, на базі нововизначенних концепцій, забезпечену всіма необхідними матеріально-технічними засобами (підручники, плакати, комп’ютерна техніка, тренажери, навчальна зброя, засоби захисту, тощо).

Так, сьогодні ми бачимо, що питання захисту людського життя - це найближча мета нашої держави. Останнім часом особлива увага звертається на захисні шоломи бронежилети розвантажував альні підвіски наколінники та іншу захисну амуніцію. Такі засоби необхідно мати вже у школах і навчати учнів їх використовувати та захищати своє життя.

Крім того, не секрет, що більшість юнаків не буде проходити строкової служби в Збройних Силах України по тих чи інших причинах, проте обов’язку захищати свою Батьківщину, ніхто з них не знімав. Тому логічним було б питання навчання компетентностей з володіння зброєю починати під час допризовної підготовки саме в школах. Але для цього необхідні зразки сучасної зброї хоча б в навчальних та спортивних варіантах. Зовсім не зайвим є питання інших зразків навчального обладнання як вогневого так і тактичного призначення для польових занять, військово-патріотичних ігор, походів.

В сучасних умовах значно змістовніше і ефективніше вести навчання з використанням інформаційних технологій, що в свою чергу потребує мультимедійного та програмного забезпечення. Отже з допомогою технічних засобів навчання є змога одночасно формувати як національно патріотичні якості (демонстрація державної символіки, відеоролики про ЗС України, успішні військові операції) так і навчати компетентностям вогневої і тактичної підготовки (моделювання військових конфліктів, військове орієнтування, спостереження, коригування, тощо).

Звичайно, протягом побудови нашої незалежної держави значна увага приділяється розвитку патріотичних якостей, національної свідомості дітей, формування таких цінностей в колективних та індивідуальних проявах через заходи зорієнтовані на їх розвиток, виховання, відродження. Але чи достатньо і ефективно? Мабуть ні.

На часі в умовах практично військового стану мілітаризації економіки і суспільства величезних змін у політичному житті постала і проблема радикальної перебудови в сфері саме патріотичного виховання, підготовки до захисту рідної землі. Тому саме її слід виділити як одну з головних в нашому сьогоденні.

Доречно відмітити, особливої уваги заслуговує система позакласної роботи з військово-патріотичного виховання, яка спрямована на формування в підростаючих захисників Вітчизни саме національно патріотичних якостей, розвивати та відроджувати їх. Така робота проводиться в кожному класі, на кожному уроці, але найбільш досконало виражена через загальношкільні заходи, як тиждень Захисту Вітчизни, місячник цивільного захисту, різноманітні гуртки військово-патріотичного спрямування, „Зірниця”, „Джура”, „Сокіл”, військово-спортивні свята, конкурси пісні та строю, театралізовані свята присвячені Дню Збройних Сил України, Дню Перемоги, пам’яті Героїв Крут, зустрічі з ветеранами війни та воїнами інтернаціоналістами. учасниками АТО.

Висновки. Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних якостей, любові до рідної землі, свого народу, готовності до захисту Вітчизни. Ціновим засобом відображення цих рис є формування на основі нових концепцій співіснування України, національно-патріотичних якостей, як основи подальшого виховання ідейно сформованого та патріотично загартованого захисника своєї Батьківщини.

В рамках оновлення системи допризовної підготовки молоді раціонально було б реалізувати виділені пріоритети, зорієнтувавши на них системи навчання і виховання в загальноосвітніх школах.

Усі названі пріоритетні напрямки є важливими і мають свою частку в як в розвитку національно – патріотичних якостей так і в формуванні практичних компетентностей в майбутніх захисників Вітчизни.

Література.

1.Воєнна доктрина України. Затверджена Указом Президента України №648 від 15червня 2004р.

2. Положення про допризовну підготовку. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1770 від 30 листопада 2000р.

3. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання. Указ Президента України №948/2002 від 25 жовтня 2002р.

4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Захист Вітчизни. Київ. 2010р.

5. Про заходи що до підвищення обороноздатності держави. Указ Президента України№16 від 5 травня 2014р.

6. Програма загальновійськової підготовки для військовозобов’язаних громадян України. Електронний ресурс WWW.mil.gov.ua/news/2014/08.