Стаття «Від виховання до вихованості»

Процес виховання гармонійно розвиненої особистості в сучасному суспільстві - найбільш складна і відповідальна діяльність. Вона стосується не тільки батьків і професійних вихователів, а й кожної людини. В процесі виховання ніколи не буває стану завершеності. Людина впродовж свого життя перебуває п ід впливом виховання.

Микола Амосов, відомий учений, кардіохіруг, письменник і філософ сформулював 13 «принципів виховання», які яскраво висвітлюють весь процес виховання:

1. Треба вивчати особистість дитини.
2. Вести спостереження за формуючим середовищем і собою (оцінка своїх дій).
3. Авторитет дорослих. Найважливіший авторитет любові і поваги.
4. Освіта – насичення мозку інформацією. Нема іншого розвитку, як «випереджати дозрівання на один крок».
5. Виховання – це формування почуттів і потреб, а також переконань. В основі переконань принципи моралі.
6. Формування волі й характеру слід здійснювати через виконання небажаних справ.
7. Дитяче спілкування.
8. Ігрова діяльність.
9. Трудова діяльність.
10. Формування ідеалів і переконань.
11. Формування потреб відповідно до індивідуальних можливостей.
12. Позитивне ставлення.
13. Дитині потрібна любов.

Тому, саме моральне виховання виступає основним чинником всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності осо­бистості є її найбільшим надбанням. Тому й цінувати людину необ­хідно передусім за рівнем сформованості моральних цінностей. Виховна робота з учнівською молоддю спрямована на формування моральних якостей, які мають бути притаманні фахівцю певного профілю, тобто на формування професійної етики. Так, до етики виховання належать правила, що регулюють взаємини вихователя з людьми, які є об’єктами його педагогічного впливу (учнями, їхніми батьками, колегами і адміністрацією закладу освіти та ін.). Вони можуть бути сформовані так:

• поважайте людину у своїх вихованцях, оберігайте та розвивайте їх гідність;
• не підкреслюйте вашої зверхності над учнями;
• змінюйте свою тактику у взаєминах з учнями згідно з їхнім віком, духовним зростом;
• уникайте рішень, у доцільності яких ви не впевнені, не приймайте рішень, будучи роздратованими, відстоюйте їх, що дасть вам змогу розумно розпоряджатися своїм правом, а учням – розумно підкоритися.

Проблема морально-естетичного виховання досліджувалась і продовжує розроблятися представниками різних наук: філософії (Б. Ананьєв, В. Асмус, А. Буров, Л. Виготський, І. Зязюн, М. Каган); педагогіки та психології (Ш. Амонашвілі, Д. Водзенський, В. Крет, В. Лабунець, А. Пінт, В. Сухомлинський, С. Якобсон). Сучасні вчені (І. Бех, В. Дряпика, О. Олексюк, О. Рудницька, А. Щуркова) відзначають, що частиною глобальної духовної кризи, яку переживає людство сьогодні, є криза в галузі теорії і практики виховання. Питання педагогічних принципів, методів морального виховання є важливим аспектом навчально-виховного процесу. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної практики засвідчує підвищений інтерес до особистісних якостей, змісту, методів і форм їх виховання у учнівської молоді.

Проблема морального виховання особистості розглядається сучасними вченими різнопланово, у таких аспектах, як: а) структура моральної свідомості (В. Зибковець, І. Мар’єнко); б) виховання моральної культури особистості (Т. Гуменникова, В. Бачінін); в) формування моральної активності учнів (І. Зайцева, Л. Крайнова); г) роль почуттів у процесі морального виховання учнів (В. Блюмкін, Г. Гумницький, І. Свадковський, М. Стельманович, В. Сухомлинський).

Проблеми морального виховання мають бути головною тур­ботою кожної людини і всієї спільноти в цілому. З погляду актуальності цих проблем необхідно використовувати різні шляхи та засоби, які можуть впливати на процес морального становлення. Тут слушною є думка: виховання здійснюється на кожному квадратному метрі педагогічного поля. Можна виокремити шляхи розв’язання завдань морального виховання:

1. Життєдіяльність сім’ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних якостей дитини. Для того щоб сім’я ефективно виконувала свої функції виховання моральності, потрібна достатня психолого-педагогічна культура батьків.
2. Освітньо-виховна діяльність навчальних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів, професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів).
3. Функціонування засобів масової інформації (радіо, телебачення, Інтернету, кіно, газет, журналів, художньої літератури та ін.).
4. Діяльність мистецьких організацій (театрів, музеїв, клубів, будинків культури, кінотеатрів тощо).
5. Соціально-виробнича діяльність громадян на підприємствах, організаціях, установах.

Характеризуючи моральні цінності, виділяють такі групи:

• загальнолюдські, абсолютно вічні, які мають необмежену сферу застосування (гуманізм, доброта, чесність, правда, гід­ність, мудрість, справедливість, відчуття прекрасного тощо);
• громадянські — це визнання прав і свобод людини, обо­в'язку перед іншими людьми, поваги до закону, держав­них символів, уряду, до ідеї соціальної гармонії тощо;
• сімейні — моральні основи життя сім'ї, стосунки поко­лінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, старших, пам'ять про предків, взаємоповага в сім'ї;
• цінності особистого життя — девіз, за яким живе лю­дина, орієнтири поведінки, цілі, прагнення. Вони визна­чають риси її характеру, поведінку, успіхи, стиль особи­стого життя;
• національні — значущі для одного народу (патріотизм, почуття національної гідності, історична пам'ять тощо).

Аналізуючи моральні цінності можна окреслити коло якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзич­ливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтерна­ціоналізму, материнства, екологічна та правова культура.

Серцевиною процесу морального виховання є формування моральної свідомості. Свідомість – властивий людині спосіб ставлення до об’єктивної діяльності із знанням, усвідомленням. Моральність людини залежить від усвідомлення сутності її дій відповідно до вимог моральних норм у суспільстві. На цих засадах ґрунтується громадянська відповідальність людини, її переконання.

Важлива якість моральності людини, яка утверджує її як особистість, підносить її велич як вищого творіння природи – гідність людини. В умовах становлення української державності й незалежності та через історичні обставини життя народу, який зазнає усіляких утисків, виникає потреба формування національної гідності.

Характерною особливістю морального становлення особистості є її менталітет (ментальність). Ментальність народу - це його світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі. Формування національної гідності, ментальності та патріотизму молодого покоління в умовах навчального закладу значною мірою залежить від виховних можливостей та професіоналізму педагогічних працівників.

Методика організації морального виховання:

1. Усвідомлення вихователем основної мети роботи з формування моральної культури, створення ідеального образу особистості вихованця.

2. Вивчення стану проблеми:

• рівня сформованості в учнів моральної культури відповідно їх віку;
• соціально-побутових умов вихованців;
• основних впливів на формування морального обличчя;
• моральних ідеалів вихованців.

3. Визначення конкретних завдань, серед яких:

• формулювання й засвоєння моральних понять учнями;
• збагачення емоційного світу дітей моральними переживаннями й формування моральних почуттів;
• озброєння учнів знаннями про мораль, розкриття її сутності, соціальної й психологічної доцільності моральних норм;
• формування культури й організації повсякденного побуту, навичок і звичок моральної поведінки;
• систематичне нагромадження й збагачення досвіду моральної поведінки шляхом організації практичної діяльності учнів;
• озброєння знаннями та організація морального самовиховання учнів.

4. Планування й проведення роботи у системі, включаючи:

• створення моральних традицій у колективі (реакція на вчинки, дії, побудова стосунків відповідно до встановлених норм і традицій);
• створення системи наукових знань про моральні поняття, що відбувається у поступовій заміні побутових уявлень науковими, знайомстві з традиціями та звичками народу.
• забезпечення умов для використання понять у конкретних діях та вчинках, що призводить до формування переконань.

5. Моніторинг виховної роботи.

Для організації морального виховання та проведення заходів на морально-етичну тематику найбільш ефективними є брифінги, інформ-дайджести, «усні журнали», «круглі столи», етичні тренінги, звичайно й бесіди, тематика яких може бути «Про культурні звички», «Поговоримо про етикет», «Ввічливість на кожен день», «Майбутнє потрібно планувати», «Ми різні – ми рівні!», «Я – патріот!» тощо. Однак, виходячи з необхідності формування в учнів не тільки знань моральних норм, але й моральних звичок й переконання, найбільш доцільними є інтерактивні форми проведення виховних заходів, серед них відверта розмова, фоторепортаж, інтернет-форум, інтелектуальна гра, ділова зустріч. Їх тематика, звісно, залежить від віку учнів. Орієнтовно вона може бути такою: «Я в соціумі», «Чи кожна людина може бути щасливою?», «Умій бути вдячним», «Що таке людська душа?», «Моя українська родина», «Професійна етика» та ін.

Велику увагу слід приділити сумісній роботі вихователів та сім’ї у формуванні моральної культури особистості учня. Передбачити тематичні батьківські збори, лекторії, індивідуальні консультації. Ввести у практику роботи проведення спільних виховних заходів, таких як: круглий стіл на тему «Цінності моєї родини», диспут «Батьки та діти, чи друзі?» тощо. Матеріалом для цієї роботи може бути «Азбука моральних заповідей», яку складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину».

Зміст виховного заходу з формування моральної культури повинен:

• відповідати потребам учнів, реаліям життя учнів;
• містити розбір конкретних життєвих ситуацій;
• ураховувати необхідність в уточненні моральних понять;
• спонукати до емоційного відгуку на матеріал, що обговорюється;
• передбачати узагальнення, усвідомлення та подальші роздуми над проблемою;
• надавати конкретні рекомендації, формувати досвід моральної поведінки.

У процесі виховання людської особистості навколо неї діє багато різноманітних сил, які так чи інакше впливають на її моральний розвиток. Порівнюючи дитину з брилою мармуру, В.О.Сухомлинський бачить коло неї дуже багато скульпторів, кожен з яких має за мету вирізати скульптуру. Але не завжди ці скульптори діють, як злагоджений симфонічний оркестр. Так чи інакше, саме вихователь (педагог) має стати, за його словами «чутливим, мудрим, досвідченим, обережним і сміливим диригентом цієї гармонії, гармонії творення людини». Тому саме вихователь повинен відігравати найважливіше значення у процесі виховання сучасної, креативної, морально-духовної молоді в системі професійно-технічної освіти.

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації. – К.: ІЗМН, 1996.- 256 с.
2. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. – К.: 2001.
3. Матвієнко О. В. Основи морального виховання особистості школярів.-К.: Стилос,1999.
4. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: Либідь, 2003.
5. Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2006.- 311с.
6. Лутошкин А.Н. Как вести за собой. – М., 1986.
7. Методи забезпечення виховного процесу // Завуч. – 2000. – №20-21.
8. Основні напрямки діяльності класного керівника // Завуч. – 1999. – №20
9. Рекомендації щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Директор школи. – 2005. – №4.
10. Рожков М.И. Организация воспитательного процесса в школе: Учебное пособие. – ВЛАДОС, 2001.
11. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості. Методика виховання колективу. – К.: Радянська школа, 1976.