Стаття «Виховання від народження»

Виховання – формування особистості, розвиток і закріплення всіх її духовних здібностей, її характеру. Здавалося, що поєднання процесу навчання та виховання забезпечує перш за все розвиток самостійного мислення, оволодіння культурою мислення; молодь повинна вміти відобразити в думці зовнішній світ і власне "Я", свій інтелектуальний потенціал. Чи дійсно на такій основі формується світогляд особистості, її морально-етичні норми, соціальна позиція?

Навчання і виховання здійснюється не автоматично, а залежно від особистості педагога, його кваліфікації.

У широкому розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства.

Засобом виховання є, насамперед, приклад, який вихователь подає вихованцю, потім – наказ (вимога і заборона). Переконання, привчання й навчання, здатність людини самовизначитися, завдяки цьому людина зможе розумно існувати в умовах вибору, тобто в умовах свободи й відповідальності.

Я глибоко переконана, що вихователь, педагогічний склад, обслуговуючий персонал роблять все для того, щоб молодь стала найкращим скарбом майбутнього, але не завжди вдається досягти повноцінного виховання чи то в школі, класі, групі та ін., здавалося б, що всі наші дії подаються як індивідуально, так і колективно. То чому так стається, що тебе не чують? Мабуть тому, що треба починати виховувати – від дня народження.

Сучасний педіатр Євген Комаровський вважає ідеалом, якщо батьки починають виховувати дитину від того моменту, коли дізнаються про вагітність жінки (до речі, в деяких народів початком життя вважається не мить народження, а мить зачаття).

Цікаве повір’я є в народів Північної Індії. Згідно з ним, вагітній жінці корисно милуватися маленькими здоровими дітьми і щоранку треба неодмінно поглянути на чоловіка, щоб дитина була схожа на нього; якщо чоловік відсутній – на себе у дзеркало.

Ось цитата з Давньокитайського тракту "Вчитель, що проник у таємничу пітьму": "Кожна жінка після того, як завагітніє, повинна чинити добрі справи, не бачити поганих видовищ, не слухати брутальних розмов, приборкати хтиві думки, не лаяти і не проклинати, не лякатись і не тривожитись, не втомлюватись, не марнословити, не сумувати й не журитись.

В усіх випадках їй належить заспокоювати серце, виправляти помисли, часто слухати читання канонічних книг. Якщо виконувати ці приписи, то діти будуть розумні й кмітливі, мудрі й розсудливі, вірні й чесні, стійкі й добрі. Це називається виховання зародка".

У наш час на заході проблемами пренатального (до народження) виховання займається багато вчених. Проявляється інтерес до пологового виховання і в Україні.

Основний принцип, на якому будується виховання дитини до її народження, такий: плід, перебуваючи в тісному емоційному зв’язку з матір’ю, сприймає найрізноманітнішу інформацію і здатний до навчання.

Андре Бертін, президент Французької національної асоціації пренатального виховання пише: "При зляганні мати й батько переживають досить сильні почуття й відчуття, генеруючи потужне поле, яке змушує вібрувати кожну клітину їхніх тіл, включаючи гамети, які при злитті утворюють зародок. Ця вібрація має винятково важливе значення. Розглянемо два експериментальні випадки. Уявімо собі пару, яка в один із суботніх вечорів після добрячої пиятики, а може, й бійки, шукає примирення у спальні.

Вони дуже ризикують створити істоту, схильну до хтивості й насильства, якій передадуться вібрації батьків. На протилежному кінці шкали розташуємо пару, яка вступає в статевий акт, маючи глибоке почуття любові один до одного і цілком усвідомлюючи важливість моменту. Перед тим вони читали, роздивлялися різні роботи з мистецтва. Слухали гарну музику, і все це вплинуло на якість їхніх вібрацій, які стали набагато сильніші від тих, що були притаманні їх від природи. Дана пара має всі шанси на народження дитини, не обтяженої вадами. Народна мудрість мовить, що діти любові – чудові діти. Коли настає посівна - садівники відбирають насіння і готують ґрунт. Вдумливі люди, бажаючи зачати дитину, переконаються в якості насіння, постараються підготувати ґрунт найкращим чином, тобто вестимуть здоровий спосіб життя і досягатимуть певного психологічного налаштування.

Дослідження останніх років показали, що майбутня дитина у перші три місяці немовби записує на клітинному рівні інформацію, яка надходить до неї через почуття матері. Тому в цей час (а в ідеалі під час усієї вагітності) дуже важливо намагатися перебувати в стані щастя, захоплення, уникати негативних емоцій та переживань.

Не менш важливе і свідоме виховання дитини від моменту її народження. Деякі батьки, виправдовуючи своє небажання займатись дитиною з найранішого віку кажуть, що починати виховання ніколи не пізно. Однак уже доведено, що вік немовляти, раннє дитинство вирішальні для формування інтелектуальних здібностей особистості. Займатись розвитком малюка у 3-5 років уже пізно, це не початок, а середина інтелектуального розвитку.

В інституті дослідження людського потенціалу (США, Філадельфія) дійшли висновку: оптимальний вік для навчання дитини читати – це півтора – два роки. А в Японії є школа для обдарованих дітей, куди приймають чотирирічних дітлахів.

Про важливість виховання саме з найраннішого віку свідчить і такий приклад. Дівчинка провела з вовком всього шість місяців – від річного до півторарічного віку. Потім прожила у дослідників 48 років, але засвоїла всього кілька десятків слів, крім того, що кожної ночі виходила на кухню і вила. Причому подібних фактів не так уже і мало: від часів Стародавнього Риму до наших днів зареєстровано до 50 випадків, коли дітей вигодовували тварини. В усіх випадках під час життя з тваринами психічний розвиток дітей припинявся. Вони розвивалися тілесно, але не душевно. Чудова казка Кіллінга – лише казка, і не більше. Усі знайдені "мауглі" помирали, не доживши до похилого віку й так і не ставши справжніми людьми.

А на закінчення – чи то притча, чи то бувальщина. Молоде подружжя зі своїм п’ятиденним первістком на руках прийшло до старого мудреця, щоб запитати, коли треба починати виховувати дитину. Той вислухав батьків і сказав: "Ви спізнилися на дев’ять місяців і п’ять днів".